- •1. Об'єктивна необхідність та суть фінансів
- •2.Ознаки фінансів тва їх суспільне призначення.
- •6.Функції фінансів їх ознаки,властивості і призначення.
- •7.Роль фінансів у формуванні ринкової економіки.
- •8.Фінансова криза,причини її виникнення та шляхи подолання.
- •9.Сутність фінансової політики,напрямки та завдання.
- •10.Фінансовий механізм його форми і методи.
- •11.Складові елементи формування фінансового механізму.
- •12.Сутність фінансового планування.
- •13.Правове забезпечення фінансового механізму.
- •14.Фінансові важелі в структурі фінансового механізму.
- •15. Фінансова політика Уряду.
- •16.Сутність і принципи організації фінансів підприємств.
- •17.Особливості фінансів невиробнтчої сфери.
- •18. Фінанси підприємст з обмеженою відповідальністю.
- •19.Фінансові ресурси підприємств,їх формування і використання в ринкових умовах.
- •21.Фінансові ресурси спільних підприємств,їх формування і використання.
- •22.Економічна сутність і функції податків.
- •23. Класифікація податків,її ознаки.
- •2) Стосовно джерела сплати розрізняють такі види податків:
- •3) За економічною ознакою об'єкта оподаткування:
- •26.Оподаткування підприємств і його вплив на ефективність підприємницької діяльності.
- •27.Податкова система України,основні її етапи становлення.
- •28. Податкова політика України в сучасних умовах.
- •29. Податкова служба України і її розвиток в сучасних умовах.
- •31. Шляхи зниження собівартості продукції і росту рентабельності виробництва.
- •34.Фінансовий стан підприємства,його оцінка і шляхи зміцнення.
- •35. Функції бюджету.
- •39. Види бюджетів України.
- •40. Бюджетне регулювання.
- •41. Поняття власних,закріплених і регульованих доходів.
- •44.Організація бюджетного планування.
- •36. Бюджетний механізм фінансового планування.
- •43. Бюджетний процес. Його основні елементи.
- •45. Порядок складання й затвердження державного і місцевих бюджетів.
- •51. Основні напрями використання бюджетних коштів.
- •52. Бюджетний дефіцит:поняття й причини його виникнення.
- •56.Місцеві бюджети їх доходи і видатки.
- •58. Пенсійний фонд,фінансові джерела його формування і порядок використання.
- •59.Місцеві податки і збори.
- •63.Форми внутрішнього державного кредиту.
- •65.Державні позички їх види.
- •67. Державні зовнішні позички.
- •68. Державний борг.
- •70. Причини і наслідки зростання державного боргу.
- •73. Особливості фінансових відносин у сфері страхування.
- •74. Форми і методи страхового захисту.
- •76. Принципи обов"язкового й добровільного страхування.
- •77. Види особистого і добровільного страхування.
- •78. Доходи й витрати страховика.
- •83. Формування й розвиток страхового ринку в Україні.
- •60% Його грошима. Такі умови далеко не всім страховикам під
- •89.Реєстрація та обіг цінних паперів
- •90. Державний контроль за випуском і обігом цінних паперів.
- •91.Фондова біржа,організація та порядок роботи.
- •92. Перспективи розвитку фінансового ринку в Україні.
- •93.Поняття фінансового механізму зовнішньоекономічних відносин.
- •96. Валютне регулювання і валютні обмеження.
- •97. Валютний курс і конвертованість валют.
- •98.Валютні ринки їх поняття і види.
- •100.Митне регулювання зовнішньоекономічної діяльності.
- •101.Принципи оподаткування субєктів зовнішньоекономічної діяльності.
- •102. Державний контроль за здійсненням валютних операцій і своєчасного надходження коштів.
76. Принципи обов"язкового й добровільного страхування.
Обов'язкову форму страхування відрізняють наступні принципи:
Обов'язкове страхування встановлюється законом, згідно якому страховик зобов'язаний застрахувати відповідні об'єкти, а страхувальники - вносити страхові платежі, що належать. Закон зазвичай передбачає: - перелік тих, що підлягають обов'язковому страхуванню об'єктів; - об'єм страхової відповідальності; - рівень або норми страхового забезпечення; - порядок встановлення тарифних ставок або середні розміри цих ставок з наданням права їх диференціації на місцях; - періодичність внесення страхових платежів; - основні права страховиків і страхувальників. Закон, як правило, покладає проведення обов'язкового страхування на державні органи.
Суцільний обхват обов'язковим страхуванням вказаних в законі об'єктів. Для цього страхові органи щорічно проводять по всій країні реєстрацію застрахованих об'єктів, нарахування страхових платежів і їх стягування у встановлені терміни.
Автоматичність розповсюдження обов'язкового страхування на об'єкти, вказані в законі. Страхувальник не повинен заявляти в страховий орган про появу в господарстві підмета страхуванню об'єкту. Дане майно автоматично включається в сферу страхування. При черговій реєстрації воно буде враховано, а страхувальникові пред'явлені до сплати страхові внески. Так, наприклад, чинне законодавство встановлює, що будови, що належать громадянам, вважаються застрахованими з моменту встановлення на постійне місце і зведення даху.
Дія обов'язкового страхування незалежно від внесення страхових платежів. У випадках, коли страхувальник не сплатив страхові внески, що належали, вони стягаються в судовому порядку. У разі загибелі або пошкодження застрахованого майна, не сплаченого страховими внесками, страхове відшкодування підлягає виплаті з утриманням заборгованості по страхових платежах. На не внесені в строк страхові платежі нараховуються пені.
Безстроковість обов'язкового страхування. Вона діє протягом всього періоду, поки страхувальник користується застрахованим майном. Тільки безгоспне і старе майно не підлягає страхуванню. Під час переходу майна до іншого страхувальника страхування не припиняється. Воно втрачає силу тільки при загибелі застрахованого майна.
Нормування страхового забезпечення по обов'язковому страхуванню. В цілях спрощення страхової оцінки і порядку виплати страхового відшкодування встановлюються норми страхового забезпечення у відсотках від страхової оцінки або в рублях на один об'єкт.
По обов'язковому особистому страхуванню повною мірою діють принципи суцільного обхвату, автоматичності, нормування страхового забезпечення. Проте воно має строго обумовлений термін і повністю залежить від сплати страхового внеску ( наприклад, по обов'язковому страхуванню пасажирів).
Добровільна форма страхування побудована на дотриманні наступних принципів:
Добровільне страхування діє через закон, і на добровільних засадах. Закон визначає ті, що підлягають добровільному страхуванню об'єкти і найбільш загальні умови страхування. Конкретні умови регулюються правилами страхування, які розробляються страховиком.
Добровільна участь в страхуванні повною мірою характерний тільки для страхувальників. Страховик не має права відмовлятися від страхування об'єкту, якщо волевиявлення страхувальника не суперечить умовам страхування. Даний принцип гарантує укладення договору страхування на першу вимогу страхувальника.
Вибірковий обхват добровільним страхуванням, пов'язаний з тим, що не всі страхувальники виявляють бажання в нім брати участь. Крім того, за умовами страхування діють обмеження для висновку договорів.
Добровільне страхування завжди обмежено терміном страхування. При цьому почало і закінчення терміну особливо обмовляються в договорі, якщо страховий випадок відбувся в період страхування. Безперервність добровільного страхування можна забезпечити тільки шляхом повторного переукладення договорів на новий термін.
Добровільне страхування діє тільки при сплаті разового або періодичних страхових внесків. Набуття чинності договору добровільного страхування обумовлене сплатою разового або першого страхового внеску. Несплата чергового внеску по довгостроковому страхуванню спричиняє за собою припинення дії договору.
Страхове забезпечення по добровільному страхуванню залежить від бажання страхувальника. По майновому страхуванню страхувальник може визначати розмір страхової суми в межах страхової оцінки майна. По особистому страхуванню страхова сума за договором встановлюється угодою сторін.
що Діє в даний час умови всіх видів страхування вироблені багаторічною практикою його проведення з урахуванням досвіду зарубіжних країн. Вони постійно удосконалювалися в цілях повнішого задоволення інтересів страхувальника. Розвиток страхового ринку і конкуренції між страховиками створюють сприятливий грунт для подальшого поліпшення як істотних, так і неістотних умов страхування.
