44.Організація бюджетного планування.

Бюджетне планування являє собою комплекс організаційно-технічних,

методичних і методологічних заходів із визначення доходів і видатків

бюджетів в ході їх складання, розгляду та затвердження.

Бюджетне планування базується на наступних завданнях, які стоять перед

органами, на які покладена функція складання проекту бюджету:

- визначення реальної величини доходів, які необхідно мобілізувати в

наступному бюджетному періоді;

- обґрунтованість і визначення розмірів бюджетних видатків за кожним

напрямком;

- збалансування бюджету.

Принципи бюджетного планування здебільшого визначаються принципами

побудови бюджетної системи. Перший принцип бюджетного планування в

Україні визначається принципами самостійності і єдності в побудові

бюджетної системи.

36. Бюджетний механізм фінансового планування.

З економічної точки зору бюджетний механізм – це сукупність

певних видів бюджетних відносин, специфічних методів мобілізації та

використання бюджетних коштів. Бюджетний механізм повинен бути реальним

втіленням основ бюджетної політики, відображати певну спрямованість

бюджетних відносин та вирішення економічних і соціальних завдань на

певному етапі розвитку держави.

Бюджетний механізм повинен мати низку важелів, за

допогою яких держава здійснювала б розподільчі і перерозподільчі

функції. За умов переходу до ринку ці важелі повинні бути

систематизовані в якості тих чи інших підсистем бюджетного механізму,

які б включали в себе: розробку законодавчих та інших нормативних

документів, що стосуються бюджету, бюджетного планування, регулювання,

нормування, фінансування, внутрішнього розподілу і перерозподілу

фінансових ресурсів, економічного стимулювання, економічного

санкціонування, бюджетну звітність, бюджетний контроль тощо.

43. Бюджетний процес. Його основні елементи.

Бюджетний процес – це регламентована нормами бюджетного права діяльність держави та територіальних громад зі складання, розгляду та затвердження бюджету, його виконання, а також зі складення та затвердження звіту про його виконання.

бюджетний процес - це встановлений законодавством порядок складання, розгляду, затвердження бюджетів та їх виконання.

Від початку складання бюджету до затвердження звітів про його виконання весь бюджетний процес контролює ВРУ та місцеві органи самоврядування. Згідно із цим перед бюджетним плануванням ставляться такі завдання:

найбільш повно виявити резерви у галузях народного господарства і спрямувати їх на виконання плану економічного та соціального розвитку;

забезпечити виконання плану економічного і соціального розвитку необхідними бюджетними коштами з дотриманням оптимальних фінансових пропозицій;

визначити обсяг доходів за окремими джерелами і загальний обсяг доходів бюджету з урахуванням резервів їх збільшення.

45. Порядок складання й затвердження державного і місцевих бюджетів.

Складання проекту бюджету є найважливішою і найскладнішою частиною бюджетного планування. Вихідним документом складання проекту бюджету слугує постанова Верховної Ради України про Основні напрями бюджетної політики на наступний бюджетний рік (Бюджетна резолюція). Бюджетна резолюція у загальному вигляді окреслює пріоритети бюджетної політики держави на наступний рік і є орієнтиром для Уряду під час розроблення проекту Державного бюджету України, а для Верховної Ради України при розгляді бюджету і законів, що впливають на доходи і видатки Державного бюджету. Вона, як правило, містить граничний розмір дефіциту (профіциту) Державного бюджету України у відсотках до прогнозного річного обсягу валового внутрішнього продукту, граничного обсягу державного боргу та його структури, питомої ваги обсягу міжбюджетних трансфертів і коефіцієнта вирівнювання для місцевих бюджетів та капітальних вкладень. До складу Бюджетної резолюції входять перелік змін до законодавства, прийняття яких є необхідним для реалізації бюджетної політики держави, захищені статті бюджету та ін.

46. Бюджетне планування і його удосконалення.

бюджетне планування в Україні є досить

актуальною в сучасних умовах. Адже у процесі бюджетного планування

забезпечуються необхідні фінансові пропорції згідно з планом

економічного та соціального розвитку; визначаються обсяг доходів бюджету

та резерви їхнього росту, обсяг видатків; створюється належна фінансова

база соціального захисту населення; розподіляються доходи і видатки між

окремими ланками бюджентої системи, утворюються державні матеріальні та

бюджетні резерви.

47. Джерела формування бюджетних доходів.

Формування бюджету може здійснюватись на різних засадах, залежно від

чого розрізняють доходи бюджету та джерела його фінансування. Доходами

бюджету є ті кошти, що надходять державі у постійне користування на

безповоротній основі. Вони забезпечують стабільність формування бюджету

і фінансування його видатків. Джерелами фінансування бюджету, а точніше

бюджетного дефіциту, є кошти, що надходять лише у тимчасове використання

на поворотній основі — державні запозичення. Сюди також належить

використання грошової емісії, яка, по суті, є фіктивним доходом.

Мобілізація доходів бюджету може проводитись на податковій і

неподатковій основі. Податковий метод характеризує перерозподіл доходів

юридичних і фізичних осіб на користь держави, який регламентується

податковим законодавством. Неподаткові доходи формуються від

продуктивної діяльності держави та від реалізації її майнових прав.

Доходи від продуктивної діяльності надходять від підприємницької

діяльності держави (державний сектор економіки) та від надання певних

послуг, а доходи від майнових прав — у вигляді доходів від використання

державного

майна та угідь. У такий спосіб виділяються три методи формування доходів

держави:

від підприємницької діяльності;

від державного майна, угідь і послуг;

податковий.

Доходом держави від підприємницької діяльності є прибуток державних

підприємств і організацій, який належить їй на правах власника засобів

виробництва. Водночас не весь цей прибуток спрямовується в бюджет, адже

певна його частина залишається на потреби соціально-економічного

розвитку підприємства. Централізація частини прибутку державних

підприємств у бюджеті може здійснюватись двома способами. По-перше,

прямим вилученням, що було притаманно адміністративній економіці.

По-друге, на основі оподаткування цих підприємств на загальних

підставах, що характерно для ринкової економіки. Але при цьому слід

враховувати, що подібні платежі державних підприємств до бюджету є

податками лише за формою, а не за змістом, бо переходу вартості від

одного власника до іншого, по суті, не відбувається. У сучасних умовах

доходи від підприємницької діяльності держави не мають відчутного

бюджетного значення, оскільки державний сектор має обмежені рамки, а

державні підприємства переважно є або малоприбутковими, або функціонують

на засадах неприбутковості чи взагалі збиткові, що пов'язано насамперед дах неприбутковості чи взагалі збиткові, що пов'язано насамперед

із соціальним спрямуванням їхньої діяльності.

Отримання доходів у вигляді платежів за використання державного майна та

угідь і від надання послуг теж не має відчутного фіскального значення.

Таким платежам, на відміну від податків, притаманний еквівалентний

характер взаємовідносин їх платників з державою. Доходи від державного

майна можуть надходити на постійній основі — орендна плата, чи разово —

доходи від приватизації державного майна. Доходи від державних угідь

можуть формуватись у два способи. По-перше, від передання відповідних

угідь чи родовищ корисних копалин під концесію. По-друге, у вигляді

плати за використання природних ресурсів. В Україні встановлена плата за

спеціальне використання лісових і водних ресурсів та за видобування з

надр корисних копалин (при цьому слід зазначити, що віднесення їх згідно

з діючою бюджетною класифікацією до податкових доходів необґрунтоване,

оскільки це еквівалентні взаємовідносини їх платників з державою).

Доходи від державних послуг надходять у формі державного мита за

вчинення нотаріальних дій, видачу різноманітних документів, патентів,

ліцензій тощо.

48. Форми і методи мобілізації грошових коштів до бюджету.

Методи мобілізації грошових коштів. Ця група методів передбачає встановлення виду платежу, його розміру, строку сплати та санкції за невиконання приписів. Методи мобілізації поділяється на обов’язкові та добровільні. Обов’язковий метод мобілізації полягає у примусовому і безвідплатному вилученні частини грошових коштів у їх власників на користь держави. Поряд з обов’язковими методами застосовуються й добровільні методи мобілізації грошових коштів: позики, пожертвування фізичних та юридичних осіб, розміщення державних цінних паперів тощо.

49.Класифікація бюджтних доходів і видатків.

Бюджетна класифікація - єдине систематизоване згрупування доходів, видатків (в тому числі кредитування за вирахуванням погашення) та фінансування бюджету за ознаками економічної сутності, функціональної діяльності, організаційного устрою та іншими ознаками відповідно до законодавства України та міжнародних стандартів.

Бюджетна класифікація застосовується для:

1. здійснення контролю за фінансовою діяльністю різних суб’єктів:

- органів державної влади;

- органів місцевого самоврядування;

- інших розпорядників бюджетних коштів.

2. проведення необхідного аналізу доходів та видатків;

3. забезпечення загальнодержавної та міжнародної порівнянності бюджетних показників.

Мета бюджетної класифікації:

- досягнення цілісності бюджетних категорій доходів і видатків;

- забезпечення взаємозв'язку між функціональними призначеннями і економічним характером видатків бюджету.

Бюджетну класифікацію затверджує Міністр фінансів України, крім того, він також вносить зміни до неї та інформує про це в обов'язковому порядку Верховну Раду України.

Бюджетна класифікація має такі складові частини:

1) класифікація доходів бюджету;

2) класифікація видатків (в тому числі кредитування за вирахуванням погашення) бюджету;

3) класифікація фінансування бюджету;

4) класифікація боргу.

Доходи бюджету класифікуються за такими розділами:

1) податкові надходження;

2) неподаткові надходження;

3) доходи від операцій з капіталом;

4) трансферти.

Податковими надходженнями визнаються передбачені податковими законами України загальнодержавні і місцеві податки, збори та інші обов'язкові платежі.

Неподатковими надходженнями визнаються:

1) доходи від власності та підприємницької діяльності;

2) адміністративні збори та платежі, доходи від некомерційного та побічного продажу;

3) надходження від штрафів та фінансових санкцій;

4) інші неподаткові надходження.

Трансферти - це кошти, одержані від інших органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, інших держав або міжнародних організацій на безоплатній та безповоротній основі.

Класифікація видатків бюджету

Видатки бюджету класифікуються за:

1) функціями, з виконанням яких пов'язані видатки (функціональна класифікація видатків);

2) економічною характеристикою операцій, при проведенні яких здійснюються ці видатки (економічна класифікація видатків);

3) ознакою головного розпорядника бюджетних коштів (відомча класифікація видатків);

4) за бюджетними програмами (програмна класифікація видатків).

Функціональна класифікація видатків має такі рівні деталізації:

1) розділи, в яких визначаються видатки бюджетів на здійснення відповідно загальних функцій держави, Автономної Республіки Крим чи місцевого самоврядування;

2) підрозділи та групи, в яких конкретизуються напрями спрямування бюджетних коштів на здійснення відповідно функцій держави, Автономної Республіки Крим чи місцевого самоврядування.

За економічною класифікацією видатки бюджету поділяються на поточні видатки, капітальні видатки та кредитування за вирахуванням погашення, склад яких визначається Міністром фінансів України.

Відомча класифікація видатків бюджету визначає перелік головних розпорядників бюджетних коштів. На її основі Державне казначейство України та місцеві фінансові органи ведуть реєстр усіх розпорядників бюджетних коштів.

Програмна класифікація видатків бюджету застосовується при формуванні бюджету за програмно-цільовим методом.

Класифікація фінансування бюджету

Класифікація фінансування бюджету визначає джерела отримання фінансових ресурсів, необхідних для покриття дефіциту бюджету, і напрями витрачання фінансових ресурсів, що утворилися в результаті перевищення доходів бюджету над його видатками (до цієї категорії належать платежі з погашення основної суми боргу).

Класифікація фінансування бюджету здійснюється за такими ознаками:

1) фінансування за типом кредитора - за категоріями кредиторів або власників боргових зобов'язань;

2) фінансування за типом боргового зобов'язання – за засобами, що використовуються для фінансування дефіциту або профіциту.

50. Видатки державного бюджету.

Видаткова частина державного бюджету, як і його дохідна складова, поділяється на два структурних підрозділи: видатки загального фонду та видатки спеціального фонду.

Видатки спеціального фонду фінансуються за рахунок цільових доходів, визначених під конкретну мету. Видатки загального фонду фінансуються шляхом залучення коштів, які не мають закріплених джерел фінансового забезпечення.

Для детальнішого з'ясування ролі бюджетних видатків їх можна класифікувати за такими критеріями: 1) за економічною характеристикою; 2) за функціями, що виконує держава; 3) між головними розпорядниками бюджетних коштів; 4) між бюджетними програмами.

Розмежування видатків за економічними ознаками здійснюється з позицій впливу державних видатків на рух сукупного продукту та процес розширеного відтворення і базується на визначенні поточних і капітальних видатків та кредитування за вирахуванням погашення. їх склад визначається Кабінетом Міністрів України. Поточні видатки — це видатки бюджету на утримання мережі підприємств, установ і організацій, яка діє на початок бюджетного року та набуває чинності в цьому році, а також на фінансування заходів щодо соціального захисту населення та ін. До них належать видатки; 1) на оплату праці працівників бюджетних установ та нарахування на заробітну плату; 2) придбання товарів і матеріалів; 3) відрядження; 4) оплату послуг бюджетних установ; 5) оплату комунальних послуг та енергопостачання; 6) дослідження, дослідно-промислові та інші розробки; 7) сплату відсотків банківським установам, відсотків за внутрішніми позиками; 8) сплату відсотків, комісій та штрафів за зовнішніми державними позиками; 9) трансферти (бюджетам місцевого самоврядування, населенню або певним групам населення, підприємствам та іншим країнам). Капітальні видатки (видатки розвитку) — це видатки на фінансування інвестиційної та інноваційної діяльності, зокрема: 1) фінансування капітальних вкладень виробничого і невиробничого призначення; 2) фінансування структурної перебудови національної економіки; 3) субсидії, субвенції та інші видатки, пов'язані з розширеним відтворенням. До капітальних також належать видатки: 1) на придбання обладнання і предметів довгострокового використання; 2) придбання основного капіталу; 3) капітальне будівництво, реконструкцію та капітальний ремонт; 4) створення державних запасів і резервів; 5) придбання землі та нематеріальних активів; 6) капітальні трансферти; 7) нерозподілені витрати. Кредитування включає операції, пов'язані з наданням коштів із бюджету на умовах повернення, платності та строковості. На основі кредитування виникають зобов'язання перед бюджетом, які передбачають повернення одержаних коштів до бюджету. Поділ видатків за економічною класифікацією дає змогу оцінити спрямованість бюджету, зокрема в частині використання коштів на утримання бюджетних установ, на загальне будівництво, інноваційний розвиток та обслуговування державного боргу.

За функціональними ознаками видатки Державного бюджету України поділяють на такі групи: 1) загальнодержавні функції; 2) оборона; 3) громадський порядок, безпека та судова влада; 4) економічна діяльність; 5) охорона навколишнього природного середовища; 6) житлово-комунальне господарство; 7) охорона здоров'я; 8) духовний та фізичний розвиток; 9) освіта; 10) соціальний захист та соціальне забезпечення. Видатки за функціональною класифікацією визначаються переважно для аналітичної оцінки обсягів фінансування основних функцій держави, для бюджетних узагальнень та цілей статистичного аналізу.