Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
фінанси.docx
Скачиваний:
0
Добавлен:
01.03.2025
Размер:
174.07 Кб
Скачать

1. Об'єктивна необхідність та суть фінансів

Необхідність та сутність фінансів

Фінанси як економічну категорію звичайно поєднують із рухом грошей. Чи

йдеться про розподіл прибутку, чи про сплату податків. чи про формування

державного та місцевого бюджету - у всіх цих операціях маємо справу з

фінансами. Якщо абстрагуватися від конкретних форм, у яких проявляють себе

фінанси, можна побачити те спільне, що їх об'єднує, - це специфічні відносини

між різними учасниками суспільного виробництва, тобто перш за все це -

суспільні відносини. Відомо, що частина суспільних відносин. яка пов'язана з

виробництвом, становить економічні відносин. Вони виникають, безпосередньо у

суспільному виробництві на різних стадіях його відтворення. Економічні

відносини можуть маги грошовий та негрошовий характер. Фінансові відносини

пов'язані лише з грошовими відносинами. проте не всі грошові відносини

пов'язані з фінансами. На підставі використання таких філософських категорій,

як "ціле" і "частка", можна визначити фінансові відносити як частину

суспільно-­економічних грошових відносин. Це означає, що по-перше, не всі

суспільні підносний г економічними, але економічні підносний завжди

виступають як суспільні відносини. По-друге, всі грошові відносини є

економічними, проте не всі економічні відносини є обов'язково грошові. І, по-

третє, не всі грошові відносини є фінансовими, але всі фінансові відносини с

грошовими. Отже, зміст фінансів як економічної категорії полягає в тому, що

вони завжди мають грошову форму виявлення. Гроші с обов'язковою умовою

існування фінансів. Немає грошей - не може бути й фінансів, оскільки фінанси

- це суспільна форма, обумовлена існуванням грошей. Якщо па окремих стадіях

відтворювального процесу немає руху грошей, то на цих стадіях не можуть

виникнути фінанси. На першій стадії відтворювального процесу - стадії

виробництва - такого руху немає. Сферою виникнення та функціонування фінансів

стає стадія відтворювального процесу, па якій відбувається розподіл вартості

суспільного продукту за цільовим призначенням і суб'єктами господарювання.

Кожен із них повинен одержати свою частку у виробленому продукті. Тому

важливою ознакою фінансів як економічної категорії є розподільчий характер

фінансових відносин. Але й цієї ознаки є не досить для повної характеристики

суті фінансів. Різноманітність розподільчих відносин призводить до того, що

на другій стадії відтворювального процесу діють різні економічні категорії:

фінанси, кредит, заробітна платня, ціна.

2.Ознаки фінансів тва їх суспільне призначення.

Загальним, що поєднує протікання фінансових процесів у численних формах, є відносини між різними учасниками суспільного виробництва, що лежать в основі фінансових операцій, тобто суспільні відносини. За характером ці відносини – виробничі (економічні), оскільки виникають безпосередньо в суспільному виробництві.

Своєрідність фінансових відносин полягає в тому, що вони завжди мають грошову форму вираження. Грошовий характер фінансових відносин – важлива ознака фінансів. Гроші є обов'язковою умовою існування фінансів. Поява фінансових відносин завжди дає про себе знати реальним рухом грошових коштів. Відсутність такого руху на стадіях виробництва та споживання відтворювального процесу свідчить про те, що вони не є місцем виникнення і функціонування фінансів.

Реальний рух грошових коштів відбувається на другій і третій стадіях відтворювального процесу (у розподілі й обміні). Однак характер руху вартості в грошовій формі на цих стадіях різний, і це не дозволяє відносити їх до сфери функціонування фінансів. На другій стадії відтворення має місце однобічний, без зустрічного еквівалента, рух грошової форми вартості. На третій, при здійсненні актів купівлі-продажу, – двосторонній, зустрічний рух вартості, одна з яких знаходиться в грошовій формі, а інша – в товарній. Обмінні операції обслуговуються двома категоріями: по-перше, грішми, що виступають посередниками обмінних актів Т-Д і Д-Т; по-друге, ціною, на основі якої відбувається кількісне порівняння змінних вартостей, що знаходяться в товарній і грошовій формах. Ніякого іншого інструмента для обміну більше не потрібно. Отже, в обміні немає місця фінансам.

Таким чином, місцем виникнення і функціонування фінансів є друга стадія відтворювального процесу, на якій відбувається розподіл вартості суспільного продукту за цільовим призначенням і суб'єктом господарювання, кожен з яких повинен одержати свою частку в виробленому продукті. Тому важливою ознакою фінансів є розподільний характер фінансових відносин.

Однак і цієї ознаки недостатньо для повної характеристики сутності фінансів. Розмаїття розподільних відносин приводить до того, що на другій стадії відтворювального процесу діють різні економічні категорії: фінанси, кредит, заробітна плата, ціна. Фінанси істотно відрізняються від інших категорій, що функціонують на стадії вартісного розподілу.

Суспільне призначення фінансів — забезпечити розподіл і перерозподіл вартості валового внутрішнього продукту, вираженої у грошовій формі, між різними суб'єктами господарювання і напрямами цільового використання, сутність фінансів проявляється насамперед через розподільну функцію. Фінанси за допомогою розподільної функції обслуговують різні етапи розподілу (первинний розподіл і перерозподіл вартості суспільного продукту), різні сфери суспільного життя — сферу матеріального виробництва, сферу обміну і споживання. Фінансовому розподілу притаманні різні види розподілу: внутрішньогосподарський, внутрішньогалузевий, міжгалузевий, міжтериторіальний..

3.Теоретичні основи вчення про фінанси.

Під вченням про фінанси розуміють сукупність теоретичних положень щодо фінансів, систему поглядів мислення на фінанси.

Фінансову доктрину трактують як систематизоване вчення про фінанси, цілісну концепцію, сукупність принципів. На відміну від майже тотожних понять вчення, концепція, теорія, частіше використовується для позначення фінансових поглядів з відтінком схоластичності та догматизму, тобто впливу суб'єктивного чинника на трактування об'єктивних понять.

4.Фінансова система,сфери фінансів та ланки фінансових відносин.

Якщо за основу структуризації фінансів взяти суб'єкти фінансових

відносин - державу, юридичних і фізичних осіб, то у фінансовій системі

можна виділити такі складові: загальнодержавні фінанси, фінанси

суб'єктів господарювання і фінанси домогосподарств (сімейні фінанси).

Якщо в основу структуризації фінансів покласти рівень економічної

системи, то фінансова система за внутрішньою будовою може бути визначена

як сукупність відносно відособлених, але взаємопов'язаних сфер і ланок

фінансових відносин, які відображають специфічні форми й методи

розподілу і перерозподілу валового внутрішнього продукту.1

До сфер фінансових відносин включають:

- фінанси суб'єктів господарювання (рівень мікроекономіки);

- державні фінанси (рівень макроекономіки);

- міжнародні фінанси (рівень світового господарства);

- фінансовий ринок;

- страхування.

Останні (фінансовий ринок і страхування) є забезпечуючими сферами.

Ланка фінансової системи є відособленою частиною фінансових відносин, її

виокремлення проводиться за ознакою наявності або відособленого фонду

фінансових ресурсів або специфічних форм і методів мобілізації та

використання фінансових ресурсів. Цей рух грошових коштів координується

відповідним апаратом управління і є законодавче урегульованим. Ланки

фінансової системи є відносно самостійними і мають своє функціональне

призначення.

Залежно від факторів, що впливають на організацію фінансів, насамперед

на формування й використання фінансових ресурсів, кожна ланка фінансової

системи може поділятися на підрозділи (наприклад, в залежності від форми

власності підприємницьких структур, сфери їх діяльності, рівня

централізації фінансових фондів і ін.).

Західна фінансова наука трактує поняття фінансової системи більш

наближено до суб'єктів фінансових відносин. Зокрема, Зві Боді та Роберта Роберт

К. Мертон у підручнику з курсу фінансів, що вивчається при підготовці

спеціалістів за програмою МВА, зазначають, що "фінансова система включає

ринки, посередників, фірми, що надають фінансові послуги, та інші

інституції, з допомогою яких домогосподарства, приватні компанії та

урядові організації реалізують фінансові рішення, які вони приймають"

(цит. за: ФинансьІ: Учеб. пособие / Пер. с англ. - М.: Вильямс, 2000. -

С. 62).

Фінансові системи держав можуть відрізнятися за своєю структурою,

оскільки вони є відображенням існуючої моделі економіки. Нині у світі

налічується понад 20 різних моделей фінансових систем окремих держав.

У фінансовій системі зосереджені значні фінансові ресурси, що становлять

80 і більше відсотків від обсягу ВВП. Структура фінансової системи -

динамічна. У державах із перехідною економікою фінансові системи

характеризуються тим, що окремі їхні ланки перебувають на стадії

формування. Це, насамперед, фінансовий ринок, страхові фонди і страховий

ринок, місцеві фінанси.

Базовою сферою фінансової системи є фінанси суб'єктів господарювання, до

якої належать фінанси комерційних підприємств і некомерційних установ і

організацій. Вони обслуговують створення валового внутрішнього продукту

- основного джерела фінансових ресурсів.

5.Склад і джерела формування централізованих і децентралізованих фінансових ресурсів.

Фінанси формують централізовані й децентралізовані фонди фінансових

ресурсів на рівні підприємств і держави.

Централізовані та децентралізовані фонди України цільового призначення

включають Пенсійний фонд, Фонд соціального страхування на випадок

безробіття, Фонд сприяння зайнятості, Валютний фонд, позабюджетні фонди

місцевих органів самоврядування. Вони певною мірою доповнюють державний

бюджет, проте специфіка їх полягає у тому, що ці фонди мають строго цільове

призначення і на інші цілі не використовуються.

Децентралізовані фінансові ресурси – створюються окремими суб’єктами

господарювання. Децентралізовані фінансові ресурси існують для забезпечення

розширеного відтворення діяльності підприємств і утворюються за рахунок

чистого доходу, прибутку, амортизаційних відрахувань, кредитів, позик,

акціонерних капіталів, пайових внесків, виручки від реалізації майна,

вибуло або зайве, кредитних зборів, а також за рахунок інших надходжень,

грошових коштів(благодійні і спонсорські).

Децентралізовані ресурси: дивіденди за цінні папери, прибуток,

інвестиції, кредити, амортизаційні відрахування.

Напрямки використання децентралізованих фінансових ресурсів держави:

. розширене відтворення і розвиток підприємств;

. вирішення соціальних проблем;

. матеріальне стимулювання працюючих;

. страхування фінансових резервів.

На відміну від фінансових ресурсів держави, державні доходи є

власністю держави, без будь-яких умов і зобов'язань щодо суб'єктів держави.

Єдина система державних доходів не виключає, а навпаки, передбачає їх

класифікацію на різні групи, з огляду на ознаки групування.

Залежно від порядку формування системи державних доходів їх можна

розподілити на:

— централізовані — кошти, які залишаються у розпорядженні держави

завдяки розподілу та перерозподілу валового внутрішнього продукту, що

надходять для формування централізованих грошових фондів держави;

— децентралізовані — доходи, які залишаються в розпорядженні

державних підприємств, установ і організацій при розподілі та перерозподілі

валового внутрішнього продукту.