15.Резерви зростання продуктивності праці

Резерви зростання продуктивності праці — це невикористані можливості

економії затрат праці (як живої, так і уречевленої), які виникають

унаслідок дії тих чи інших факторів (удосконалення техніки, технології,

організації виробництва і праці тощо). Рівень продуктивності праці

залежить від ступеня використання резервів.

Резерви можна класифікувати відносно часу їх використання, а також сфери

виникнення.

За часом використання розрізняють поточні й перспективні резерви.

За сферами виникнення розрізняють загальнодержавні, регіональні,

міжгалузеві, галузеві, внутрішньовиробничі резерви.

внутрішньовиробничі резерви можна поділити нарезерви зниження

трудомісткості продукції;резерви поліпшення використання робочого часу.

Резерви підвищення продуктивності праці безмежні, як і науково-технічний

прогрес, удосконалення організації виробництва, праці й управління. Тому

в кожний конкретний період треба використовувати ті резерви, що дають

максимальну економію праці за мінімальних витрат.

Необхідною умовою виявлення і використання резервів є їх кількісна

оцінка.

Резерви можуть оцінюватися в абсолютних і відносних величинах. На

конкретний період величину резервів можна визначити як різницю між

досягнутим і максимально можливим рівнем продуктивності праці.

Оцінити вплив зниження трудомісткості продукції, поліпшення використання

робочого часу, удосконалення структури кадрів на підприємстві можна за

допомогою формул за рахунок: зниження трудомісткості: Пп.=(Тм/Тн)*100-100;

Еч=((Тм-Тн)Р)/Ф*К

Пп— величина підвищення продуктивності праці, %;

Тм Тн— минула та нова трудомісткість на операцію або виріб;

Еч— економія чисельності робітників;

Р — кількість виробів або операцій;

Ф — реальний фонд робочого часу одного робітника, год.;

К — коефіцієнт виконання норм

поліпшення використання робочого часу: Пп.=(m-n)*100/(100-m)

де т — втрати робочого часу в базовому періоді, %; п — втрати робочого

часу в поточному періоді, %.

змін у структурі кадрів: Іп.з=Іп*Іd

Іп.з- індекс загальної продуктивності праці;

Іп— індекс продуктивності праці основних робітників;

Іd-індекс зміни частки основних робітників у загальній кількості

робітників у поточному періоді порівняно з базовим, обчислюється за

формулою: Іd= d( пот.)/d(баз.)

16.Сутність, зміст, завдання і значення організації праці.

Економiка працi вивчаe трудову дiяльнiсть людини з метою забезпечення

умов ii високоi ефективностi, результативностi. Для того, щоб трудова

дiяльнiсть людей була рацiональною та ефективною вона повинна бути

належним чином органiзована.

Організація праці (ОП ) - це спосіб поєднання безпосередніх робітників

із засобами вироб-ва з метою створення сприятливих умов для одержання

високих кінцевих соц-екон результатів.

ОП є об”ективною необхідністю і невід”ємною складовою труд діяльності

людини. ОП має сприяти вдосконаленню всіх процесів праці,виробничих

структур для досягнення найвищ ефективності сусп вироб-ва.

В умовах ринк екон-ки на всіх рівнях управління можна виділ. Екон і соц-

психолог завдаггя щодо поліпшшення організаціїї праці.

Екон завдання передбачають досягн. макс економії живої та уречевленої

праці,підвищ продукт-ості,зниж витрат у процесі вироб-ва продукції і

надання послуг належної якості.

Соц-псих завдання передбач .створ таких ум-в праці, які б забезпечували

висок рівень працездатності зайнятих у вироб-ві. Крім того, працівники рівень працездатності зайнятих у вироб-ві. Крім того, працівники

мають одержувати задоволення від роботи ,яку виконують.