23. Функції нормування праці.

Нормування праці — 1) процес визначення об’єктивно необхідних затрат робочого часу (норм) в усіх сферах діяльності людини; 2) різновид практичної діяльності людини (фах); 3) одна з виробничих функцій конкретного структурного підрозділу організації або посадової особи (нормувальника); 4) галузь наукових знань як відносно автономна частина науки з організації праці; 5) навчальна дисципліна, що викладається у навчальних закладах.

Функції нормування праці — відокремлені напрями процесу нормування, реалізація яких розкриває сутність та призначення норм праці: норми праці є основою обґрунтування практично всіх планово-економічних розрахунків господарської діяльності підприємства (організації); норми праці становлять об’єктивну основу раціональної організації та оперативного управління виробництвом; норми праці є дієвим засобом забезпечення оптимального співвідношення між мірою праці та мірою її оплати.

33. Поняття та сучасне розуміння сутності ств.

Включення СТВ у систему понять єкон. праці пов’язане з розвитком

наукових та прикладних уявлень про роль людей в роз-ку екон. Етапи в

цьому роз-ку характеризуються початковим уявленням про людей як

спеціальному ресурсі (трудові ресурси) і про людину як про суб’єкт

суспільного розвитку. Настуний етап розвитку уявлень про людину як про

суб’єкт екон діяльності передбачає використання в якості основного

поняття індивідум, особистість. В даному випадку людина розглядається як

багатогранний, багаторолевий суб’єкт СТВ, створення необхідних умов для

роз-ку якого є завданням найвищої важкості.

СТВ – це об’єктивна взаємозалежність і взаємодія суб’єктів цих відносин

у процесі праці, спрямованих на регулювання якості трудового життя.Соц-труд вiдносини – це комплекс взаeмовiдносин мiж iхнiми сторонами –

найманими працiвниками та роботодавцями, суб'eктами i органами сторiн за

участi держави (органiв законодавчоi та виконавчоi влади) i мiсцевого

самоврядування, що пов'язанi з наймом, використанням, вiдтворенням

робочоi сили та спрямованi на забезпечення високого рiвня життя

особистостi, колективiв та суспiльства в цiлому.

Сторонами СТВ можуть бути індивідум, група індивідів, що об’єднані в

систему за певним принципом. У зв’язку з цим соціально-трудові відносини

можуть бути індивідуальними, коли з окремим працедавцем взаємодіє

окремий працівник, а також груповими чи колективними, коли працівники

(прорацедавці) взаємодіють між собою. Внаслідок цього СТВ можуть

поділятися на дво-, три- і багатосторонні. В якості суб’єкта СТВ світове

співтовариство в певних умовах розглядає і окрему державу.

34.Сторони ств

СТВ – це об’єктивна взаємозалежність і взаємодія суб’єктів цих відносин

у процесі праці, спрямованих на регулювання якості трудового життя.

Соц-труд вiдносини – це комплекс взаeмовiдносин мiж iхнiми сторонами –

найманими працiвниками та роботодавцями, суб'eктами i органами сторiн за

участi держави (органiв законодавчоi та виконавчоi влади) i мiсцевого

самоврядування, що пов'язанi з наймом, використанням, вiдтворенням

робочоi сили та спрямованi на забезпечення високого рiвня життя

особистостi, колективiв та суспiльства в цiлому.

Сторонами СТВ можуть бути індивідум, група індивідів, що об’єднані в

систему за певним принципом. У зв’язку з цим соціально-трудові відносини

можуть бути індивідуальними, коли з окремим працедавцем взаємодіє

окремий працівник, а також груповими чи колективними, коли працівники (прорацедавці) взаємодіють між собою. Внаслідок цього СТВ можуть

поділятися на дво-, три- і багатосторонні. В якості суб’єкта СТВ світове

співтовариство в певних умовах розглядає і окрему державу.