3.7 Мінімальні допустимі радіуси вертикальних кривих у поздовжньому профілі.

Для забезпечення безпеки та зручності руху у точках перегину поздовжнього профілю автомобільної дороги необхідно вписати вертикальні опуклі та увігнуті криві. За нормами [1] криві у поздовжньому профілі повинні бути вписані в місцях перелому проектної лінії при алгебраїчній різниці ухилів 5‰ і більше на дорогах І та II категорії, 10‰, і більше на дорогах III категорії, та 20‰, і більше на дорогах IV і V категорії.

Рисунок 3.3 – Видимість на опуклій кривій

Рисунок 3.4 – Видимість на вгнутій кривій

Мінімальний радіус опуклої кривої у поздовжньому профілі визначаємо за умови забезпечення видимості поверхні дороги (рис. 3.3)

(31)

де S – відстань видимості поверхні дороги, м;

d – відстань від поверхні проїзної частини до рівня очей водія у легковому автомобілі, приймаємо 1,2 м.

Одержану величину порівнюємо з мінімально допустимою нормативами Приймаємо мінімальний радіус опуклої кривої, що дорівнює 10000 м.

Умови видимості вертикальних кривих значно погіршуються у нічний час. На опуклих кривих світло фар спрямовано вище поверхні дороги, а на увігнутих кривих світовий потік освітлює дорогу тільки поблизу автомобіля. Тому мінімальний радіус вгнутих кривих обчислюємо із умови забезпечення видимості у нічний час (рис. 3.4).

(32)

де h_ф – відстань від поверхні проїзної частини до фар легкового автомобіля (приймають 0,7 м);

α – кут розсіяння світла фар (приймаємо 2°).

Крім того, при русі вгнутою кривою на автомобіль діє відцентрова сила, що притискує його до проїзної частини.

Мінімальний радіус вгнутої кривої перевіряємо за умови допустимого перевантаження ресор, щоб відцентрове прискорення не перевищувало 0,5-0,7м/с² для доріг І-ІІІ категорій та 0,3-04 м/с² для доріг IV-V категорій. Обчислюємо мінімальний радіус вгнутої кривої за умовою

, (33)

де V – розрахункова швидкість, км/год;

а_о – відцентрове прискорення, м/с². Приймаємо 0,5-0,7.

Порівняння одержаних значень вказує на те, що величина радіуса увігнутої кривої, яка задовольняє обидві умови, дорівнює 1282 м.

Одержану величину порівнюємо з мінімально допустимою за нормативами та приймаємо радіус увігнутої кривої, що дорівнює 3000 м.

3.8. Розрахунок пропускної здатності смуги руху та їх кількості.

Максимальну пропускну здатність смуги руху визначають із умови, що автомобілі рухаються один за одним з однаковою швидкістю на відстані видимості поверхні дороги. При цьому забезпечується можливість повної зупинки автомобіля, що рухається з розрахунковою швидкістю перед перешкодою на поверхні дороги.

Враховуючи безперервність руху та однакову для усіх автомобілів швидкість, теоретичну максимальну пропускну здатність однієї смуги рекомендують розраховувати

, авт/год (34)

де N_п – пропускна здатність однієї смуги руху, авт/год;

V – розрахункова швидкість руху легкового автомобіля;

S – найменша допустима відстань між автомобілями, приймають рівною відстані видимості поверхні дороги.

Внаслідок неоднорідності складу транспортного потоку та умов руху на різних ділянках має місце зниження максимальних можливостей пропускної здатності доріг.

Тому у формулу (37) треба вводити коефіцієнт, який визначає зниження пропускної здатності

авт/год (35)

де а=0,3-0,5.

Визначаємо кількість смуг руху, які потрібні для пропуску розрахункової перспективної середньорічної інтенсивності руху автомобілів

шт (36)

де N – перспективна середньорічна добова інтенсивність руху на дорозі, авт/доб.

N_п – пропускна здатність однієї смуги руху, авт/год;

t – коефіцієнт переходу від добової до часової інтенсивності руху (приймаємо 8-12).

Відповідно з нормами приймаємо дві смуги руху.