5.2 Розрахунок керівних і контрольних точок.

Керівною відміткою називається бажане піднесення брівки земляного полотна над поверхнею землі, прийняте з умов забезпечення не занесення снігом земляного полотна, а також з умови мінімального піднесення низу дорожнього одягу над розрахунковим рівнем ґрунтових і поверхневих вод або над рівнем поверхні землі в ділянках з незабезпеченим поверхневим стоком.

Залежно від географічного розташування району прокладення траси по карті дорожньо-кліматичного районування визначаємо дорожньо-кліматичну зону прокладення траси У-II.

Необхідне піднесення низу дорожнього одягу над поверхнею землі на ділянках з незабезпеченим поверхневим стоком становить 0,4 м, а над рівнем ґрунтових або тривало стоячих поверхневих вод – 1,1 м для суглинку і глини, з яких зводиться насип.

Перевищення брівки земляного полотна над рівнем снігового покрову, визначеного з 5 % імовірності перевищення, повинно бути не менше 0,5 м.

При проектуванні поздовжнього профілю необхідно забезпечити стійкість земляного полотна, міцність дорожнього одягу та інше.

Керівні позначки за умови не занесення снігом h_min розраховуємо на ділянках, що проходять на відкритій місцевості і піддаються сніжним заметам.

h_min=h_сн+ ΔH (38)

де h_сн – розрахункова висота сніжного покрову, визначена за даними метеорологічних станцій з імовірністю перевищення 5%;

ΔH – перевищення брівки земляного полотна, м.

h_min=0,3+0,5=0,8м (39)

Приймаємо, h_min=1 м.

Оскільки місця переходів через водотоки, місця перетинання існуючих і проектованих залізничних і автомобільних доріг присутні, визначаємо висотні позначки контрольних точок.

Розрахунок контрольних точок труб проводимо за формулою:

H = H_л + d + δ + Δ (40)

Де H_л – відмітка логу, м;

d – діаметр труби, приймаємо 1м;

δ – товщина стінки труби, приймаємо 0,1м;

Δ – мінімальна засипка над трубою, приймаємо 0,5м.

Розрахуємо контрольні точки:

Контрольна відмітка поверхні настилу моста:

Н_м= Н_л + 0,88h +z +h_к (41)

Де: Н л – відмітка лотка;

h – висота підпору (1,4 м);

Z – зазор безпеки ( 1 м );

h_к - товщина конструктивної прольотної будови (2,5 м);

Розрахуємо контрольні точки:

5.3 Проектування подовжношо пофілю графоаналітичним методом Сутність графоаналітичного методу полягає в тому, шо на кресленні подовжнього профілю безпосередньо проектується положення вертикальних кривих з наступним розрахунком проектних позначок за формулами чи таблицями [2 - 6,8]. Для проектування застосовуються спеціальні шаблони що являють собою обрис вертикальних кривих різних радіусів. Правила користування шаблонами такі:

- шаблони розміщаються строго горизонтально сітці подовжнього профілю;

- шаблони можуть дотикатися безпосередньо в точці з однаковими ухилами чи сполучатися між собою у крапках з однаковими ухилами на суміжних шаблонах.

1. На першому етапі проектування визначають загальне накреслення проектної лінії без детального підрахунку всіх проміжних позначок. За відомим у початковій точці подовжнього профілю пікетажним положенням, позначкою і нахилом дотичної (подовжнім ухилом) визначають пікетажне положення і висотну позначку вузлових точок: початку кривої, вершини і кінця вертикальної кривої, початку прямої вставки з заданим ухилом, кінця прямої вставки з заданим ухилом.

2. Основні розрахункові формули для визначення висотних позначок вузлових точок проектної лінії подовжнього профілю:

- для ділянки прямої вставки з ухилом /(рис. 2а)

(42)

де H - позначка у вузловій точці, м;

H_i - відома позначка у початковій точці з ухилом i, м;

i - ухил прямолінійної ділянки, частки одиниць;

L - довжина прямолінійної ділянки, м.

Знак ± визначається напрямком ухилу: на спуск - знак.(-), на підйом -знак (+);

-для ділянки вертикальної кривої радіусом R позначка вершини визначається за формулою

(рис.26) (43)

де i - ухил у точці сполучення вертикальної кривої, частки одиниць;

L - відстань від точки з ухилом i до вершини вертикальної кривої, м.

- відстань від точки з ухилом i до вершини вертикальної кривої визначається за формулою:

(44) - для ділянки вертикальної кривої радіусом R позначка будь-якої точки з ухилом i2 , що не переходить через вершину, визначається за формулою (рис. 2в)

(45)

де i₁ – ухил у початковій точці вертикальної кривої з позначкою H₁, частки одиниць.

для ділянки вертикальної кривої радіусом R відстань від точки з ухилом i₁ до будь якої точки з ухилом i_2, що не проходить через вершину , визначається за формулою:

(46)

Рис. 2. Основні схеми до розрахунку позначок проектної лінії подовжнього профілю:

а- на прямолінійній ділянці з ухилом I, б- вершини опуклої вертикальної кривої;

в - у будь-якій точці вертикальної кривої з ухилом i₂ що не переходить через вершину

3. Після нанесення проектної лінії та визначення проектних позначок необхідно визначити робочі позначки.

Робоча позначка - це різниця між проектною відміткою і відміткою землі. Якщо різниця позитивна - має місце насип і робочі позначки пишуться вище проектної лінії, якщо різниця негативна - має місце виїмка і робочі позначки записуються нижче проектної лінії. При визначенні робочих відміток необхідно встановити місцезнаходження точки нульових робіт, тобто точки переходу з насипу у виїмку та навпаки.

Відстань від найближчого меншого пікету (X) визначається за формулою

, (47)

де робочі позначки ліворуч і праворуч від точки перетину, м.