1. Інтилігентність як можливий орієнтир професійного та особистісного розвитку психолога.

Зустрічається кілька варіантів розуміння «інтелігентності» (що таке «інтелігент»):

1. Інтелігент - це працівник розумової праці.

2. Інтелігент - це вихована, чарівна людина, що знає, як поводитися в пристойному суспільстві.

3. Інтелігент - це визначена моральна позиція, це опозиційність всьо­му антигуманному, це небайдужість до усього, що відбувається в суспільст­ві. В одній із своїх останніх робіт видатний вітчизняний філософ О.Ф. Лосєв (1988, с. 318). писав: «Якщо інтелігент не є критично мислячим громадсь­ким працівником, то такий інтелігент дурний, не уміє виявити свою інтелі­гентність, тобто перестає бути інтелігентом».

4. Інтелігент сполучає у собі прекрасну освіту і виховання з активною моральною позицією; він небайдужий до того, що відбувається в суспільстві і в усім світі. Справжньому інтелігентові не тільки «до всього є справа», але він, у силу своєї освіти і положення в суспільстві, може хоч якось уплинути на ситуацію і хоча б спробувати її покращити.

5. Інтелігент - це людина з розвинутим почуттям відповідальності перед своїм народом, перед суспільством, і це почуття лежить в основі осо­бистої скромності. Це почуття обов'язку перед суспільством, перед менш щасливими людьми, яким з різних причин не вдалося досягти життєвого і професійного «успіху». - це результат розуміння несправедливості у старто­вих можливостях різних людей.

Найстрашніше для справжнього психолога - не використати всіх мож­ливостей допомогти людям знайти своє місце у суспільстві, в культурі, спи­раючись на свої знання, досвід і можливості професії. Відомий психолог А. Адлер вважав, що головне для людини - бути прийнятою у суспільстві, знайти в ньому своє місце і «сприяти благополуччю інших», тобто реалізува­ти свою причетність до суспільства. Якщо людина не задоволена своїм поло­женням у суспільстві і не може зробити свій внесок у загальну справу, у культуру, то вона буде переборювати своє почуття неповноцінності прагнен­ням до переваги над іншими людьми. Соціальна, моральна байдужість для психолога - це перша ознака професійної неспроможності, тому що він пови­нен допомагати людині самовизначитися в суспільстві, у соціальному світі й у складному ціннісно - смисловому «просторі» справжньої культури. Завдан­ня кожного психолога полягає у тому, щоб усвідомити реальну небезпеку стати «професійним дурнем», тобто ризик перетворитися в освічених фахів­ців, що знають багато розумних термінів, але не вміють або бояться викорис­товувати свій потенціал для допомоги конкретній людині у дійсному (справ­жньому) життєвому, особистісному і професійному самовизначенні.

2. Типологія шляхів професійного вдосконалення психолога.

Поняття про «модель фахівця»

Сама ідея «моделі» стосовно професії психолога викликає або може викликати певний сумнів. І все-таки корисно хоча б орієнтовно уявити, яким повинен бути психолог, беручи за основу так звану «модель фахівця».

До основних складових моделі фахівця А.К. Маркова (1996) відно­сить:

1) професіограму (опис діяльності фахівця, наприклад, психолога);

2. професійно-посадові вимоги (мінімально необхідні знання й уміння для виконання професійних задач);

3. кваліфікаційний профіль (знання й уміння фахівця відповідно до тарифних розрядів оплати праці).

Щодо роботи особи як психолога можна виділити наступні протипо­казання:

1. Ненависть до людей, прагнення «мстити» їм невідомо за що (такі люди самі потребують психологічної допомоги).

2. Відверте психічне нездоров'я (можуть бути особи, небезпечні для клієнтів);

3. Невміння спілкуватися, нездатність конструктивно будувати відно­сини з людьми (відсутність такту, маніпулятивність);

4. Лінощі, безініціативність, пасивна установка курсантів або студен­тів на те, що викладачі повинні їх інтригувати і розважати на своїх заняттях (утриманство).

Модель діяльності практичного психолога за Аленом — Абрамовою

Своєрідна модель діяльності практичного психолога розроблена Е. Аленом(1987) і Г.С. Абрамовою(1994). В цій моделі автори описують осно­вні якості кваліфікованого і некваліфікованого практичного психолога від­носно різних аспектів його діяльності: 1) мети психологічної допомоги, 2) відгуків і реакцій у ситуації професійної діяльності, 3) світогляду (концеп­ції) практичного психолога й інше. Повна модель діяльності практичного психолога за Аленом - Абрамовою представлена у наступній таблиці:

Основні якості психолога
Кваліфікованого Некваліфікованого
1. Мета психологічної допомоги
Орієнтує клієнта в його цілях, про-поігуючи йому максимально мож­ливе число варіантів поведінки; своє завдання бачить у розширенні можливостей клієнта.	Переслідує свої цілі, використовую­чи клієнта для реалізації власних схильностей, демонстрації своєї ви­нятковості або вирішення власних проблем.
2. Відгуки і реакції у ситуації професійної діяльності
Дає різноманітні вербальні і невер-бальні відгуки; уникаючи оціночних суджень, дає конструктивний зво­ротний зв'язок.	Демонструє типовий, шаблоновий стиль спілкування, дає стереотипні оцінки.
3. Світогляд (концепція) практичного психолога
Розуміє складність дослідження людської індивідуальності і впливи на неї, усвідомлює неможливість ба-гатомірного її опису в рамках однієї концепції і тому прагне використо­вувати в роботі безліч концепцій.	Не має ясної концепції або має одну, зміст і походження якої не рефлек-сує та ясно не усвідомлює.
4. Культурна продуктивність практичного психолога
Здатний до вироблення безлічі ідей і моделей поведінки, як у своїй культу­рі, так і в рамках інших культур, що дозволяє йому приєднатися до світу клієнта, знайти розуміння жгттєвого шляху, відмінного від власного.	Діє тільки в рамках власної культу­ри, що він розуміє лише через зміст своєї Я-концепції (часто неадекват­ної).
5. Конфіденційність
Чітко рефлектує зміст отриманої | Порушує правила конфіденційності, психологічної інформації, уміє збе- 1 схильний до поширення конфіден-рігати професійну таємницю. і цінної інформації.
6. Обмеження у діяльності практичного психолога
Реально оцінює свої можливості і границі компетентності, готовий до співробітництва з представниками суміжних професій і колегами.	Працює без обмежень, береться за будь-яку проблему, не бажає пра­цювати з іншими професіоналами, вважає усі свої дії правильними.
7. Міжособистісний вплив у р	оботі практичного психолога
Усвідомлює і фіксує взаємовплив його і клієнта, постійно рефлектує свої почуття, думки, бажання; вра­ховує результати міжособистісного впливу.	Не розуміє, не приймає і не врахо­вує міжособистісного впливу у вза­ємодії з клієнтом.

Продовження таблиці

і ОсновнОікості психолога

; Кваліфікованого { Некваліфікованого

8. Людська гідність

і Повага гідності клієнта - це аксіо­ма. Зокрема, забезпечує адекват­ність (зрозумілість) для клієнта І використовуваного психологічно- 1 го словника.	Може демонструвати неповажне або навіть образливе відношення до кліє­нта, надає найбільшого значення сво­їй професії, займає позицію «зверху», використовує псевдонауковий жар­гон, перевантажує мову спеціальною термінологією.
9. Узагальнена теорія
Активно рефлектує зміст узагальне-] ної теорії, постійно освоює нові те-і орії і підходи; іноді здатний до ви-. роблення власної концепції психо-! логічної допомоги, відкритий ддя сприйняття альтернативних точок 1 з°РУ-	Прив'язаний до одного підходу, критично оцінює інші можливі точ­ки зору, приймає відомий йому під­хід за єдино вірний; не засвоює уза­гальнену теорію як особистий спо­сіб мислення. •
10. Відношення до узагальненої теорії
Бачить у теорії відображення реаль­ності, що може мінятися в залежно­сті від зміни психологічної реально­сті клієнтів, усвідомлює факт існу­вання в будь-якій теорії предмета і різних способів його опису.	Ігнорує способи мислення авторів різних теорій, не виділяє предмета теорії і способів його опису, не спів­відносить свою теорію 3 іншими.