Тема 8. Особистість практичного психолога, його професійні якості..

Заняття № 8.1. Особистість практичного психолога та шляхи його професійного удосконалення

1. Основні вимоги до особистості практичного психолога.

2. Особливості та етапи професійного розвитку психолога.

3. Формування індивідуального стилю професійної діяльності.

4. Кризи у розвитку психолога.

5. Психогігієна практикуючого психолога.

1. Основні вимоги до особистості практичного психолога.

Ефективність діяльності психолога-практика

Сьогодні немає однозначних критеріїв, за якими можна оцінювати ефективність роботи практичного психолога. Розглянемо деякі критерії ефе­ктивності напрямків діяльності практичного психолога.

Психодіагностика. Ефективність роботи практичного психолога зі стандартним, психометричним методом, на думку Г.С. Абрамової(1994), ви­значається відповідністю цілей застосування тесту або методики до дослі­джуваної вибірки. Адекватність застосовуваних методик оцінюється резуль­тативністю запропонованих на основі діагностики рекомендацій клієнтові.

Психокорекція. Оцінка її ефективності пов'язана з наступними момен­тами:

- результативність того самого впливу різна в різні періоди життя;

• ефективність психокорекції визначається не її інтенсивністю і кількістю, а якістю змісту, своєчасністю й адекватністю впливів;

• результативність залежить від ступеня відповідності психокорекції індивідуальним особливостям психіки людини.

Традиційний спосіб перевірки результативності індивідуальної і гру­пової психокорекції: проведення початкового і кінцевого вимірів.

Психологічне консультування і психотерапія. Показники їх ефектив­ності:

• суб'єктивне переживання особою змін у собі;

• об'єктивна реєстрація показників змін у різних модальностях;

• стійкість змін, що стелися, у подальшому житті клієнта.

Основні вимоги до особистості практичного психолога

Психолог повинен мати такі якості, які дозволили б йому створити максимально сприятливі умови для розвитку самосвідомості й особистісно-го росту клієнта. Дослідники виділяють наступні особистісні риси ефектив­ного практичного психолога (Роджерс К. Р., 1994. Вачков І.В., 2003, Я пра­цюю психологом, 1999):

• концентрація на особі клієнта, бажання і здатність йому допомогти;

• відкритість, гнучкість і терпимість до поглядів і суджень інших людей;

• емпатичність, здатність створювати атмосферу психологічного ко­мфорту;

• аутентичність поведінки, тобто здатність пред'являти групі справ­жні емоції і переживання:

• оптимізм, віра в успік. у здатність учасників до зміни і розвитку;

• урівноваженість, стійкість до стресу, високий рівень саморегуляції;

• впевненість у собі, позитивне самовідношення, адекватна самооці­нка;

• багата уява, розвинена інтуїція;

• високий рівень інтелекту.

Відомий фахівець К. Рудестам так писав про взаємозв'язок особистіс-них рис, теоретичних установок і стилів управління групового психолога (хоча це стосується будь-якого практичного психолога): він «повинен бути частково артистом, частково вченим, що з'єднує почуття й інтуїцію з профе­сійним знанням методів і концепцій. З одного боку, з розвитком самосвідо­мості, з набуттям досвіду і знань про групову та індивідуальну динаміку зростає інтуїція. З іншого боку, концептуальні рамки і методи, використову­вані без врахування інтуїції і почуттів, можуть вести до ригідного, негнуч­кого стилю управління» (Рудестам К., 1993. с.50).