31Охарактеризувати методологічні аспекти ресурсного потенціалу

Розвиток ринкових відносин в агропромисловому комплексі, зокрема його другій сфері (сільськогосподарському виробництві), потребує економічної (грошової) оцінки природних ресурсів, особливо земельних угідь продовольчого призначення. Використання, відтворення та охорона природно-ресурсного потенціалу земельної території здійснюється за допомогою складного організаційно-економічного механізму з врахуванням взаємодіії природних, суспільних та правових факторів. Ринок як економічний простір існування товарно-грошових відносин диктує вимоги до виробництва продовольчої сировини. В перехідних умовах до ринку виникає потреба розробки теоретичних та методологічних засад механізму визначення економічної оцінки та ціни ріізних видів природних ресурсів: землі, лісу, води, повітря та ін.. На основі комплексної економічної оцінки природних ресурсів, визначення продуктивного продовольчого потенціалу природни стане можливим визначення орендної платии за використання конкретної величини одиниці, наприклад розміру земельної ділянки. При економічній оцінці необхідно врахувати диференціальну ренту 1 і 2 та абсолютну ренту. Проте теоретико-методологічні та методичні основи грошової оцінки природних ресурсів, зокрема, земельних угідь без корегування неможливо використати в ринкових умовах для визначення орендної плати за природні ресурси, зокрема землю або їх економічної оцінки. В перехідних умовах до ринку необхідно відновити дійсну суть ренти. Орендна плата за природні ресурси, зокрема землю є не чим іншим як виразником фактичних економічних відносин між землевласниками та землекористувачами, як між орендодавцями та орендаторами. Принцип платності є основним принципом природокористування, що стосується всіх форм господарювання. Відтворення та охорону стану природних ресурсів можливо здійснювати шляхом збільшення капіталовкладень на природоохоронні цілі на одиницю їх виміру, на що потрібні фінансові ресурси, які формуватимуться з фону плати за використання природних ресурсів.

При економічній оцінці природно-ресурсного потенціалу необхідним є визначення критерію і системи показників характеристики рівня віддачі та використання. Методологічні підходи щодо економічної оцінки ефективності використання, відтворення та охорони природно-ресурсного потенціалу базуються на зіставленні оцінених результатів природокористування в комплексі з відтворенням і збереженням ресурсного потенціалу із витратами на їх здійснення в натуральній або вартісній оцінці. Критеріальним виміром економічної оцінки ефективності використання, відтворення та охорони природно-ресурсного потенціалу є вартісна форма її виразу, яка визначається шляхом відношення валового внутрішнього продукту за певний період до обсягу сукупних витрат природних ресурсів.. Натуральна форма виразу доцільно використовувати при визначенні ефективності використання земельних, водних, повітряних та інших видів природних ресурсів. Отже економічну оцінку використання, відтворення та охорони природно-ресурсного потенціалу доцільно проводити за наступною системою показників: площа сільськогосподарських угідь, в тому числі орних еродованих, рескультивованих, техногеннозабруднених та інших видів земель; урожайність та продуктивність одиниці земельних угідь в рослинництві; продуктивність худоби та птиці; виробництво продукції тваринницької галузі на одиницю сільськогосподарських гідь;прибуток та рівень рентабельності сільськогосподарського вирробництва в галузевому розрізі;прибуток та рівень рентабельності виробництва сировини для харчової промисловості та виробництва продуктів харчування; 32Охаракактеризувати особливості землі, як головного засоба виробництва у с/г

Земля як економічний об'єкт - це частина земної поверхні, в межах якої здійснюється виробничо-економічна діяльність населення і формуються його життєві умови. Для аграрних підприємств поняття "земля" збігається з поняттям "ґрунт", тобто верхній родючий шар, на якому вирощують різні сільськогосподарські культури. Але з огляду на роль і значення землі в житті людини її не можна ототожнювати з поняттям "ґрунт", оскільки земля - це простір, необхідний як умова всякого виробництва і всякої людської діяльності.

Земля в сільському господарстві функціонує як предмет праці й засіб праці.

Як предмет праці земля виявляє себе тоді, коли людина діє на її верхній горизонт - ґрунт і створює необхідні умови для росту та розвитку сільськогосподарських культур. Отже, предметом праці у виробничому процесі земля стає тоді, коли потрібний вплив праці для перетворення її на активний і самостійно діючий засіб виробництва, що безпосередньо створює продукт.

Як засіб праці вона постає тоді, коли людина, обробляючи грунт використовує її механічні, фізичні хімічні та інші

властивості, впливає на культурну рослину, забезпечує тим самим необхідні умови для її росту та розвитку.

Специфічними особливостями землі,засобу виробництва є:

Земля як основний засіб виробництва, є результатом природо утворюючих факторів, земля просторово обмежена, неможе бути замінена ніяким іншим засобом виробництва, використання землі пов’язане з постійним місцем розташування,земельні ділянки є неоднорідні за якістю, земля в процесі правильного використання не зношується, а може поліпшувати свою родючість

Землі с/г призначення-землі надані для с/г виробництва, розміщення відповідної інфраструктури. С/г угіддя включають: сади, сінокоси, рілля, пасовища, багаторічні насадження.

Землезабезпеченість- важливий показник, показує скільки землі припадає на 100 жителів