Тема № 5: «Професійні шкідливості та захворювання. Нещасні випадки і травматизм у галузі»

Лекція 1

1. Професійна шкідливість та професійне захворювання в галузі.

2. Травматизм: стан в Україні та основні детермінанти.

3. Методологічний інструментарій дослідження виробничого травматизму.

4. Підвищення безпеки праці та системи превентивних заходів щодо травматизму в галузі.

1. Професійна шкідливість та професійне захворювання в галузі

Професійні шкідливості – це умови виробничого середовища трудового та виробничого процесів, які за неправильної організації праці можуть негативно позначитись на стані здоров’я працюючих та їх працездатності.

Залежно від характеру виникнення професійні шкідливості поділяють на три групи:

1. пов’язані з трудовим процесом – викликаються неправильною організацією праці (надмірне напруження нервової системи, порушення режиму праці, напруження органів зору, слуху; неправильна робоча поза тощо);

2. пов’язані з виробничим процесом – викликаються технічною недосконалістю виробничого обладнання (запиленість, загазованість, підвищення температури повітря, вологість, шум тощо);

3. пов’язані із зовнішньою обстановкою праці і виробництва – викликаються недостатнім забезпеченням загальносанітарних умов на робочому місці (протяги, нераціональне опалення виробничих приміщень тощо).

Наслідками дії професійних шкідливостей можуть бути:

• виникнення професійних захворювань (ртутні отруєння при виробництві термометрів, глухість у котельників тощо);

• посилення наявного у працівника захворювання;

• зниження протидії організму відносно шкідливої дії зовнішніх факторів, що призводить до підвищення рівня загальної захворюваності працюючих;

• зниження працездатності і продуктивності праці.

Тривалий період роботи в шкідливих умовах сприяє виникненню професійних захворювань.

Професійним називають захворювання, що розвивається в наслідок дії на працюючого специфічних для даної роботи шкідливих виробничих факторів та без контакту з якими виникнути не можуть.

Окремим випадком професійного захворювання є професійне отруєння:

• гостре;

• хронічне.

Профзахворювання виникають внаслідок більш-менш тривалого періоду роботи у несприятливих умовах, тому на відміну від травм, установити точний момент виникнення захворювання не можливо.

Професійне захворювання вважається виявленим з того моменту, коли працівник, який захворів, змушений був уперше пройти курс лікування або втратив здатність працювати.

Крім професійних, виділяють групу так званих виробничо-обумовлених захворювань.

Виробничо-зумовлене захворювання – це хвороби, що в принципі не відрізняються від звичайних хвороб, однак несприятливі умови праці стимулюють виникнення деяких із них або загострюють їхній плин. Наприклад, в осіб, що виконують фізичну роботу в поганих умовах, частіше виникають такі захворювання, як радикуліт, варикозне розширення судин, виразкова хвороба шлунку тощо.

84% Професійних захворювань, припадає на підприємства вугільної промисловості.

Виробничі шкідливості - це фактори виробничого середовища й трудового процесу, які можуть вплинути на організм працюючого. Розрізняють наступні виробничі шкідливості.

Відповідно до ГОСТ 12.0.003—74 небезпечні та шкідливі виробничі фактори за природою дії поділяються на 4 групи: фізичні; хімічні; біологіч­ні та психологічні.

Група фізичних небезпечних і шкідливих виробничих факторів поділяєть­ся на такі підгрупи:

 машини та механізми, що рухаються;

 незахищені рухомі елементи виробничого обладнання;

 вироби, заготовки, матеріали, що пересуваються;

 підвищена запиленість та загазованість повітря робочої зони;

 підвищена або понижена температура поверхні обладнання, матеріалу;

 підвищена або понижена температура повітря робочої зони;

 підвищений рівень шуму на робочому місці;

 підвищений рівень вібрації;

 підвищений рівень інфразвукових коливань;

 підвищений рівень ультразвуку;

 підвищений або понижений барометричний тиск у робочій зоні та його різке коливання;

 підвищена або понижена вологість повітря;

 підвищена або понижена рухомість повітря;

 підвищена або понижена іонізація повітря;

 підвищений рівень іонізуючого випромінювання в робочій зоні;

 небезпечний рівень напруги в електричній мережі, замкнення якої може статися через тіло людини;

 підвищений рівень статичної електрики;

 підвищений рівень електромагнітних випромінювань;

 підвищена напруженість електричного поля;

 підвищена напруженість магнітного поля;

 відсутність або недостатність природного освітлення;

 недостатня освітленість робочої зони;

 підвищена яскравість світла;

 понижена контрастність;

 пряме та відбите світло;

 підвищена пульсація світлового потоку;

 підвищений рівень ультрафіолетової радіації.

Група хімічних небезпечних та шкідливих виробничих факторів поділяєть­ся на такі підгрупи:

а) за характером впливу на організм людини:

 загальнотоксичні;

 подразнюючі;

 сенсибілізуючі;

 канцерогенні;

 мутагенні;

 такі, що впливають на репродуктивну функцію;

б) за шляхом проникнення в організм людини:

 через дихальні шляхи;

 через травну систему;

 через шкіряний покрив.

Група біологічних небезпечних та шкідливих факторів — це:

 мікроорганізми (бактерії, віруси тощо);

 макроорганізми (рослини та тварини).

Група психофізіологічних небезпечних та шкідливих виробничих факторів за характером впливу поділяється на такі підгрупи:

 фізичні перевантаження;

 нервово-психічні перевантаження.

У свою чергу фізичні перевантаження поділяються на статичні, динамічні, гіподинамію, а нервово-психічні – на розумові переван­та­ження, перевантаження аналіза­торів, монотонність праці та емоційні перевантаження.

Для забезпечення безпеки працюючих від впливу не­безпечних виробничих факторів застосовуються засоби колективного захисту, які повністю або частково закри­вають доступ у зону, де діють небезпечні фактори, та виключають їх вплив у разі проникнення людини у прос­тір, де вони виникають.

Матеріально еквівалентні наслідки профзахворювань

• матеріальні збитки в результаті нещасних випадків в середньому за рік становлять 2100-2200 тис. грн.

• через травми потерпілих за рік втрачається 19 000-20 000 людино-днів робочого часу.