Алгоритм оцінки майбутньої вартості ануїтету

Підприємство в останній день кожного місяця перераховує 5000 грн. на депозитний рахунок. Щомісячна ставка відсотка — 5 %. Розрахуємо майбутню вартість квартального ануїтету, враховуючи, що в момент надходження коштів відсоток не нараховується, а в інші місяці кварталу він нараховується за формулою майбутньої вартості, яка для розрахунків вартості членів ануїтету має такий вигляд:

FV_a = a · (1 +k)^{(n – 1)}, (1.5)

де FV_a — майбутня вартість членів ануїтету;

а — ануїтетні платежі;

k — відсоткова ставка;

n — кількість періодів.

Таким чином, майбутня вартість ануїтету — загальна майбутня вартість ануїтету на кінець першого періоду кожного члена ануїтету.

12. Теперішня вартість ануїтету — це грошова оцінку майбутніх надходжень або платежів за рівні проміжки часу протягом певного періоду. Наприклад, при погашенні банківської позики в сумі 1000 грн. протягом трьох років при 5 % річній ставці банку алгоритм теперішньої вартості ануїтету має три члени. Теперішня вартість ануїтету за кожним його членом розраховується за формулою:

PV_a = a / (1 + k)ⁿ, (1.7)

де PV_a — теперішня вартість члена ануїтету за кожний період;

а — ануїтетні платежі (грошові потоки);

k — відсоткова ставка;

n — кількість періодів.

13. Цінні папери — загальний термін для позначення акцій, облігацій і деяких інших фінансових інструментів, що продаються і купуються в процесі діяльності підприємства.

Цінні папери щодо виплати доходів можна розподілити на папери з фіксованим рівнем доходу (облігації, привілейовані акції) і з нефіксованими доходами (звичайні акції).

ВИЗНАЧЕННЯ ЦІНИ ОБЛІГАЦІЙ

Облігація — цінний папір, що являє собою зобов’язання виплатити грошовий борг його власнику в передбачений строк з обумовленим фіксованим відсотком. Облігації можуть випускатися урядом і підприємствами з метою залучення позикового капіталу. На облігації вказуються: величина відсотка, що сплачується емітентом, час погашення основного боргу, номінальна вартість облігації.

Ціна облігації — це теперішня вартість її майбутніх грошових потоків, яка визначається за формулою:

P = C / (1 + k) + C / (1 + k)¹ + … + C/(1 + k)ⁿ +

+ H / (1 + k)ⁿ = С · 1 / (1 + k)ⁿ + H / (1 + k)ⁿ, (1.10)

де Р — теперішня вартість облігації;

С — річна відсоткова ставка, вказана на купоні облігації;

k — очікувана ставка доходу на облігацію при її погашенні;

Н — номінальна ціна облігації;

n — період сплати відсотків.

ВИЗНАЧЕННЯ ЦІНИ ПРИВІЛЕЙОВАНИХ АКЦІЙ

За привілейованими акціями їх власники систематично отримують фіксовані дивіденди. На відміну від облігацій привілейовані акції не мають терміну погашення. Ціну цих акцій можна визначити шляхом дисконтування суми дивідендів на нескінченний період за формулою:

Р = Д / (1 + k)¹ + Д / (1 + k)² + ... + Д / (1 + k)ⁿ, (1.12)

де Р — ціна привілейованої акції (теперішня вартість);

Д — фіксований дивіденд;

k — дисконтна ставка.

14. У практичній діяльності розрізняють прогноз і прогнозування. Прогноз — оцінка майбутньої діяльності, а прогнозування — це вид передбачення, оскільки ті, хто цим займається, отримують інформацію про майбутнє.

У системі управління соціально-економічними процесами суспільства, регулюванні підсумків та динаміки його розвитку, у забезпеченні нормального функціонування комерційних організацій особливе місце посідає прогнозування. Роль прогнозування зростає в умовах ринкової економіки. Це зумовлено двома важливими обставинами. По-перше, ринкова економіка, ринкове гос­подарювання характеризуються постійними коливаннями кон’юнк­тури, що безпосередньо позначається на доходах кожного продавця і споживача товарів або послуг. Щоб уникнути значних, а іноді й непоправних помилок, треба оцінити можливі альтернативи агентів та конкурентів на внутрішньому і зовнішньому ринках. Саме тому стратегічне прогнозування — необхідний елемент формування ринкової стратегії на будь-якому рівні господарювання — від індивідуального виробництва, комерційних організацій та їх асоціацій до суспільства в цілому. По-друге, при ринковому господарюванні стратегічне прогнозування є основою для обґрунтування проектів довготермінових програм і планів. Це зумовлено тим, що численні процеси, що охоплюються відповідними програмами та планами, виступають як важливі елементи відтворення і мають надзвичайно високий ступінь невизначеності. Тому можливо лише прогнозувати їх динаміку та вплив на соціально-економічний розвиток.

Прогнозування — це найважливіша процедура стратегічного планування розвитку національної економіки в цілому, її окремих ланок і структурних елементів. Суть стратегічного прогнозування полягає в розробці довготермінових та середньотермінових прогнозів щодо економіки підприємства в цілому та його структурних підрозділів.

15. Складання кожного виду прогнозу має свої особливості. У зв’яз­ку з цим виникає потреба в їх класифікації. Вона може будуватися залежно від різних критеріїв та ознак, цілей, завдань, об’єктів прогнозування і методів його організації. Найважливішими з них є: масштаби прогнозування, термін, на який робиться прогноз, характер та специфічні особливості об’єкта, призначення прогнозу.

За масштабом прогнозування прогнози розподіляються на:

• макроекономічні та структурні;

• розвитку окремих комплексів економіки;

• галузеві та регіональні;

• діяльності господарюючих об’єктів, їх асоціацій, а також окремих виробництв і продуктів.

За терміном і характером розв’язуваних проблем виділяють такі прогнози:

• стратегічні;

• довгострокові;

• середньострокові;

• короткострокові;

• оперативні.

Стратегічні прогнози мають на меті передбачення найважливіших характеристик (параметрів) формування керованих об’єк­тів у середньостроковій та довгостроковій перспективах; оперативні — призначені для виявлення можливостей для вирішення конкретних аспектів стратегічних прогнозів, короткострокових перспектив і поточної діяльності.

За функціональною ознакою прогнози поділяють на:

• пошукові;

• нормативні.

Пошуковий прогноз базується на умовному продовженні в майбутньому тенденцій розвитку підприємства, виходячи з оцінки його діяльності в минулому і на нинішньому етапі, й не враховує чинники, які можуть змінити ці тенденції.

Нормативний прогноз, на відміну від пошукового, розроблюється на підставі раніше визначених цілей. Його завданням є розробка шляхів і термінів досягнення можливих станів об’єкта прогнозування в майбутньому. Якщо пошуковий прогноз при визначенні майбутнього стану об’єкта прогнозування ґрунтується на його минулому і теперішньому, то нормативний прогноз розроблюється в зворотній послідовності — від заданого стану в майбутньому з урахуванням існуючих тенденцій.