1. Предмет тдп, його особливості.

Теорія держави і права – це система знань про найбільш загальні закономірності держави і права, про виникнення, сутність, функціонування і розвиток державно-правових явищ.

Таким чином, теорія держави і права є

—  суспільною наукою, тому що вивчає такі суспільні явища, як держава і право;

— юридичною наукою, тому що вивчає лише державну і правову сторони громадського життя;

— загальнотеоретичною наукою, оскільки виявляє і пояснює загальні та основні закономірності ______розвитку держави і права

- наука синтетична(використовуэ знання отримані різноманітними іншими науками) - наукою методологічною(за допомогою знань ми можемо вивчати і розуміти ін..науки)

- наукою фундаментальною(базовою)-дає основи вивчення всіх інших юридичних дисциплін

Теорія держави і права має методологічне значення, бо виробляє поняття, категорії, класифікації, концепції, які використовуються іншими юридичними науками.

Об’єктом ТДП є власне самі держава і право.

Предметом ТДП являється держава і право як специфічні суспільні явища, загальні закономірності їх виникнення, призначення і функціонування,їх сутність, типи, форми, функції, структура і механізм дії, взаємовідносини між собою та правовідносини з іншими суб’єктами суспільного життя, основні держано-правові категорії, спільні для всіх галузей юриспруденції, а також особливості державно-політичної і правової свідомості та правової культури.

Специфіка предмета ТДП пов’язана з наявністю власних, специфічних для неї функцій, змістом яких визначається характер її взаємодії з іншими юридичними науками.

Узагальнююча функція досліджує найбільш загальні питання вчення про державу і право.

Інтерпритаційна функція. В процесі її реалізації відбувається інтеграція юридичних явищ і положень інших юридичних наук у загальнотеоретичні поняття, що мають абстрактний характер, а також формулюються їх основні риси і загальні закономірності.

Методологічна функція. Її завдання – сформулювати загальнотеоретичні поняття як опорні пункти для всіх наук і юридичної практики. ТДП формулює закономірності виникнення, розвитку і функціонування держави і права.

Закономірності що їх формулює ТДП мають загальний характер на відміну від закономірностей розвитку і функціонування держави і права в окремих країнах або правових системах.

4. Структура методології теорії держави і права.

Принципи Структура МТДП Методи

1.всебічності 1.філософські

2.історизму 2.загальнонауковості

3.комплексності 3.приватно-наукові

4.обєктивності 4.спеціальні

5.конкретності та ін.

Принцип — основне вихідне положення теорії, вчення, науки, світогля­ду; центральне поняття, визначальна ідея, що поширюється на всі явища знань у галузі, де цей принцип абстрагований.

1.Принцип всебічності полягає в тому щоб аналізувати державно-правові явища не самі по собі, а у їх взаємозв’язках з іншими близькими до них суспільними явищами.

2.Принцип історизму, який полягає у визнанні того, що держава і право — історичні феномени, що всі держав­но-правові явища існують в часі, тобто виникають, зміню­ються, зникають.

3.Принцип комплексності полягає в аналізі держави і права не тільки з позиції юридичної науки, але й інших гуманітарних наук (філософії, соціології, політекономії, політології).

4.Принцип об'єктивної істини, тобто визнання мож­ливості встановити єдину, верифіковану (таку, що підда­ється перевірці) істину;

5.Принцип раціоналізму, тобто визнання того, що дер­жавно-правові явища можуть бути пізнані за допомогою розуму;

6.Принцип детермінізму, тобто визнання причинної зумовленості державно-правових явищ;

7.Принцип верифікації, тобто перевірки, емпіричного підтвердження теоретичних положень юриспруденції шля­хом зіставлення їх зі спостережуваними об'єктами або екс­перименту;

Теорія держави і права у процесі пізнання державно-пра­вових явищ використовує:

—загальнонаукові методи (формально-логічний, соціо­логічний, системний., структурно-функціональний, конкрет­но-історичний, статистичний тощо);

—загальні логічні методи теоретичного аналізу (аналіз, синтез, узагальнення, порівняння, абстрагування, аналогія, моделювання);

— приватно-наукові методи (порівняльного правознавства, техніко-юридичного аналізу, конкретизації, тлумачення тощо).

Названі методи, що використовуються у теорії держави і права, можна певним чином поділити на емпіричні, спря­мовані на виявлення, фіксування, збирання, систематиза­цію інформації про факти та явища, і теоретичні, функціо­нальне призначення яких — тлумачення, пояснення зібра­них даних, побудова понять, концепцій, прогнозів.