VII Ситуативні тести

КСП.01.05.А.ОО.41

Громадянин К., який працює лікарем-хірургом у комунальному закладі охорони здоров’я, 15.05.2006 р. пройшов атестацію на підтвердження першої кваліфікаційної категорії. Станом на 15.05.2012 року він не подав документів для чергової атестації. Які правові наслідки у цій ситуацій наступають для громадянина К.?

А. Громадянин К. підлягає звільненню з роботи за п. 2 ст. 40 КЗпП України у зв’язку з виявленою невідповідністю займаній посаді внаслідок недостатньої кваліфікації.

Б. Громадянин К. зобов’язаний подати документи для проходження атестації на підтвердження першої кваліфікаційної категорії

В. Громадянин К. зобов’язаний пройти атестацію на визначення знань та практичних навиків з підтвердженням звання «лікар-спеціаліст» після проходження стажування.

КСП.01.05.А.ОО.42

До громадянки Ж., яка працює медичною сестрою у дитячому садку, звернулась її сусідка із проханням надати медичну допомогу її батькові похилого віку, який щойно отримав термічний опік кип’ятком. Громадянка Ж. відмовилась надати медичну допомогу, мотивуючи свої дії тим, що вона немає досвіду лікування таких хворих і порадила викликати карету швидкої медичної допомоги. Чи правомірні дії медичної сестри в цьому випадку?

А. Так, її дії правомірні, оскільки відповідно до Основ законодавства України про охорону здоров’я медична допомога в екстремальних і невідкладних ситуаціях забезпечується службою швидкої медичної допомоги;

Б. Ні, її дії неправомірні, оскільки відповідно до Основ законодавства України про охорону здоров’я медичні працівники зобов'язані надавати першу невідкладну допомогу при нещасних випадках і гострих захворюваннях;

В. Ні, її дії неправомірні і вона повинна бути притягнута до кримінальної відповідальності за ст. 139 Ненадання допомоги хворому медичним працівником.

КСП.01.05.А.ОО.43

Сімнадцятирічна громадянка С., не перебуваючи в зареєстрованому шлюбі, звернулася до закладу охорони здоров’я, у якому проводять операції зі штучного запліднення з проханням про здійснення такого виду медичного втручання, оскільки страждає на безпліддя незрозумілої етіології. Однак їй відмовили у проведенні операції штучного запліднення, посилаючись на те, що у гр. С. відсутні медичні показання до такого виду медичного втручання. Чи правомірна відмова у здійсненні штучного запліднення громадянки С.?

А. Відмова закладу охорони здоров’я є неправомірною, оскільки відповідно до Інструкції про порядок застосування допоміжних репродуктивних технологій право на застосування допоміжних репродуктивних технологій за визначається результатами гормонального та медико-генетичного обстежень. Отже, спершу спеціалісти закладу охорони здоров’я, до якого звернулася громадянка С., повинні були провести її обстеження;

Б. Відмова закладу охорони здоров’я є правомірною, оскільки відповідно до законодавства право на застосування допоміжних репродуктивних технологій мають лише особи, які перебувають у зареєстрованому шлюбі;

В. Відмова закладу охорони здоров’я є правомірною, оскільки відповідно до законодавства право на застосування допоміжних репродуктивних технологій мають лише повнолітні особи.

КСП.01.05.А.ОО.44

До лікарні привезли громадянина М., який втратив свідомість на вулиці, і перехожі викликали карету швидкої медичної допомоги. Від огляду і госпіталізації громадянин М. відмовився, посилаючись на те, що його релігійні переконання не дозволяють йому звертатися за медичною допомогою. Медичні працівники намагалися роз’яснити йому, що втрата свідомості може бути ознакою серйозного захворювання і переконували погодитися на огляд, але громадянин М. не погодився і його відпустили додому. Чи правильно вчинили медичні працівники в цьому випадку?

А. Медичні працівники вчинили правильно, оскільки відповідно до ч. 1 ст. 43 Основ законодавства України про охорону здоров’я згода інформованого відповідно до статті 39 цих Основ пацієнта необхідна для застосування методів діагностики, профілактики і лікування;

Б. Медичні працівники вчинили неправильно, оскільки відповідно до ч. 2 ст. 43 Основ законодавства України про охорону здоров’я у невідкладних випадках, коли реальна загроза життю хворого є наявною, згода хворого або його законних представників на медичне втручання не потрібна;

В. Медичні працівники вчинили правильно, оскільки відповідно до ч. 4 ст. 43 Основ законодавства України про охорону здоров’я пацієнт, який набув повної цивільної дієздатності і усвідомлює значення своїх дій та може керувати ними, має право відмовитися від лікування.

КСП.01.05.А.ОО.45

Громадянинові М., віком 32 роки, діагностували пресимптоматичну хворобу Хантінгтона. Це – аутосомно-домінантна генетична хвороба (шанс передачі гена і хвороби потомству становить 50 відсотків). Він повідомляє свого лікаря, що не хоче, щоб його дружина, з якою він недавно одружився, знала про захворювання. Лікар знає, що дружина прагне мати дітей.

А. Лікар зобов’язаний зберігати лікарську таємницю і не повідомляти дружині про діагноз чоловіка;

Б. Лікар не зобов’язаний зберігати лікарську таємницю, оскільки її збереження може завдати шкоди правам дружини, а також здоров’ю майбутніх дітей;

В. Лікар не має права розголошувати інформацію про хворобу громадянина М., однак він зобов’язаний спробувати переконати його самостійно повідомити дружині про його хворобу.