
- •Розділ 1. Персонал організації як об’єкт менеджменту персоналу
- •1.1 Організація як соціальний інститут та об’єкт менеджменту
- •1.2 Персонал як суб’єкт і об’єкт управління
- •1.3 Класифікація персоналу організації
- •1.4 Структура персоналу організації
- •Контрольні запитання
- •Практичні ситуації
- •Питання для самостійного вивчення
- •Ситуаційні завдання для самоперевірки
- •Розділ 2. Методологія менеджменту персоналу
- •2.1 Еволюція менеджменту людських ресурсів
- •2.2 Напрями розвитку менеджменту персоналу
- •2.3 Менеджмент персоналу як об’єктивне соціальне явище та сфера професійної діяльності
- •2.4 Менеджмент персоналу як навчальна дисципліна та предмет наукових досліджень
- •2.5 Зміст і завдання стратегії та політики менеджменту персоналу організації
- •2.6 Чинники, напрями реалізації та принципи стратегії та політики менеджменту персоналу
- •2.7 Залежність стратегії та політики менеджменту персоналу від генеральної стратегії розвитку організації
- •2.8 Відмінності в політиці менеджменту персоналу залежно від моделі ринку праці
- •Контрольні запитання
- •Питання для самостійного вивчення
- •Ситуаційні завдання для самоперевірки
- •Розділ 3. Ресурсне забезпечення менеджменту персоналу
- •3.1 Нормативно-правова база менеджменту персоналу
- •3.2 Науково-методичне забезпечення менеджменту персоналу
- •3.3 Інформаційна база менеджменту персоналу
- •3.4 Кадрове забезпечення менеджменту персоналу
- •3.5 Матеріально-технічне забезпечення менеджменту персоналу
- •3.6 Фінансове забезпечення менеджменту персоналу
- •Контрольні запитання
- •Питання для самостійного вивчення
- •Розділ 4. Соціально-психологічні аспекти менеджменту персоналу
- •4.1 Особистісні якості керівника як передумова ефективного менеджменту персоналу
- •4.2 Соціально-психологічні фактори трудової поведінки персоналу
- •4.3 Комунікації в управлінні персоналом
- •4.4 Типи та причини конфліктів, методи їх розв’язання
- •4.5 Соціально-психологічний клімат і його вплив на ефективність діяльності організації
- •Контрольні запитання
- •Практичні ситуації
- •Питання для самостійного вивчення
- •Ситуаційні завдання для самоперевірки
- •Розділ 5. Кадрова служба та кадрове діловодство
- •5.1 Загальні організаційні засади управління персоналом організації
- •5.2 Служби персоналу й основні напрями їх діяльності
- •5.3 Функції служб персоналу на сучасному етапі
- •5.4 Менеджер служби персоналу організації
- •5.5 Основи кадрового діловодства
- •Контрольні запитання
- •Практичні ситуації
- •Питання для самостійного вивчення
- •Розділ 6. Планування й формування персоналу
- •6.1 Планування роботи з персоналом організації
- •6.2 Об’єктивні та суб’єктивні чинники зміни потреб організації в персоналі
- •6.3 Аналіз забезпеченості організації персоналом
- •6.4 Методи визначення потреб організації в персоналі
- •6.5 Джерела поповнення й оновлення персоналу
- •6.6 Методи професійного підбору кадрів
- •6.7 Добір кадрів
- •6.8 Ефективність процесу добору і відбору працівників
- •Контрольні запитання
- •Практичні ситуації
- •Питання для самостійного вивчення
- •Ситуаційні завдання для самоперевірки
- •Розділ 7. Розвиток персоналу
- •7.1 Розвиток персоналу як засіб забезпечення його конкурентоспроможності
- •7.2 Підвищення кваліфікації та перепідготовка кадрів. Характеристика системи неперервного навчання персоналу
- •7.3 Планування трудової кар’єри в організації
- •7.4 Створення й підготовка резерву на заміщення вакантних посад керівників
- •Контрольні запитання
- •Практичні ситуації
- •Питання для самостійного вивчення
- •Ситуаційні завдання для самоперевірки
- •Розділ 8. Рух персоналу
- •8.1 Управління процесами руху персоналу. Види, фактори та показники руху персоналу
- •8.2 Основні процеси руху персоналу
- •8.3 Припинення трудової угоди. Пристосування персоналу до економічних змін
- •8.4 Оцінка витрат, пов’язаних із заміною працівників
- •Контрольні запитання
- •Практичні ситуації
- •Питання для самостійного вивчення
- •Розділ 9. Регулювання трудової діяльності персоналу
- •9.1 Завдання регулювання трудової діяльності працівників організації
- •9.2 Створення умов для ефективної діяльності персоналу
- •9.3 Підтримання встановленого ритму виробництва
- •9.4 Методи управління персоналом
- •9.5 Регламентування процесу трудової діяльності
- •Контрольні запитання
- •Практичні ситуації
- •Питання для самостійного вивчення
- •Розділ 10. Управління робочим часом працівників
- •10.1 Робочий час як універсальна міра кількості праці
- •10.2 Законодавче регулювання робочого часу та тривалості відпусток
- •10.3 Правила внутрішнього трудового розпорядку як засіб регулювання робочого часу
- •10.4 Режим праці та відпочинку
- •10.5 Методи аналізу ефективності використання робочого часу
- •Контрольні запитання
- •Питання для самостійного вивчення
- •Розділ 11. Створення сприятливих умов праці
- •11.1 Поняття, фактори й елементи умов праці
- •11.2 Державне регулювання умов праці
- •11.3 Класифікація та оцінювання умов праці на виробництві
- •11.4 Засоби компенсації впливу на працівників несприятливих умов праці
- •11.5 Основні напрями та соціально-економічна ефективність поліпшення умов праці на виробництві
- •Контрольні запитання
- •Питання для самостійного вивчення
- •Розділ 12. Оцінювання персоналу
- •12.1 Об’єктивна необхідність та значення оцінювання персоналу
- •12.2 Процес оцінювання персоналу: сутність, цілі, завдання, елементи
- •12.3 Система оцінки персоналу та її види. Модель комплексної оцінки персоналу
- •12.4 Методи оцінювання персоналу
- •12.5 Атестація персоналу
- •Контрольні запитання
- •Практичні ситуації
- •Питання для самостійного вивчення
- •Ситуаційні завдання для самоперевірки
- •Розділ 13. Мотивація та стимулювання персоналу
- •13.1 Методологічні аспекти мотивації персоналу
- •13.2 Матеріальна мотивація трудової діяльності
- •13.3 Методи нематеріальної мотивації трудової діяльності
- •Контрольні запитання
- •Практичні ситуації
- •Питання для самостійного вивчення
- •Ситуаційні завдання для самоперевірки
- •Розділ 14. Соціальне партнерство в організації
- •14.1 Об’єктивні передумови виникнення соціального партнерства та чинники його розвитку
- •14.2 Сутність, значення, форми соціального партнерства
- •14.3 Працедавець і наймані працівники як соціальні партнери у структурі організації
- •14.4 Роль профспілкової організації у представництві інтересів найманих працівників
- •14.5 Колективний договір як головний засіб зміцнення соціального партнерства
- •Контрольні запитання
- •Питання для самостійного вивчення
- •Розділ 15. Ефективність менеджменту персоналу
- •15.1 Загальні засади ефективності в економіці та управлінні
- •15.2 Витрати на персонал
- •15.3 Ефективність менеджменту персоналу: організаційна, економічна та соціальна
- •Контрольні запитання
- •Питання для самостійного вивчення
- •Завдання для модульного тестування
- •Питання, які виносяться на іспит
- •Література Законодавчі та нормативно-правові акти
- •Основна і додаткова література
- •Глосарій
Контрольні запитання
З якими обставинами пов’язується необхідність планування потреби організації в кадрах?
Чому важливо планомірно розподіляти кадровий потенціал організації в часі та просторі?
Яка існує залежність між прибутковістю організації та планомірністю використання кадрового ресурсу?
Дія яких чинників зумовлює потребу організації в кадрах?
Навести приклад кардинальної зміни потреби в кадрах.
Для чого організація проводить аналіз наявної чисельності та структури персоналу?
Яка послідовність процедури проведення аналізу персоналу організації?
За допомогою яких методів вивчається якісна потреба в кадрах?
Розкрити особливості методів розрахунку чисельності робітників.
За допомогою яких методів можна розрахувати чисельність адміністративно-управлінського складу персоналу організації?
Що являє собою ринок праці?
Назвати основні характеристики зовнішнього ринку праці.
Визначити особливості внутрішнього ринку праці організації.
У чому проявляються властивості ринку праці щодо формування кадрового ресурсу?
Розкрити роль держави в регулюванні ринку праці.
Охарактеризувати професійний відбір кадрів за умов розвинутого ринку праці?
Які причини спонукають організацію займатися відбиранням кадрів?
Які методи використовуються організацією під час наймання працівників?
Що являє собою метод співбесіди, та за якими причинами його вважають найбільш розповсюдженим під час вибирання кандидатів на вакансії?
Ринкове тлумачення відбірної співбесіди.
Як умови діяльності персоналу випливають на визначення методів відбирання кадрів?
Практичні ситуації
Приклад 6.1.
Вхідні дані:
Генеральний директор великої вітчизняної торговельної компанії «Ост», що тільки-но відпустив секретарку додому, задумливо вертів у руках позолочений ножик для розкриття листів. Після закінчення робочого дня пройшло не більше двох годин. Ножик описав чергову мудру петлю над телефоном, завис на мить і плавно опустився. Вістря натиснула на саму праву кнопку верхнього ряду величезного приставного пульта.
- Слухаю, Віктор Васильович, – без зволікання відповів у телефоні спокійний жіночий голос.
- Олено, ти хіба на роботі ще? – здивувався генеральний і зняв трубку.
- Ні, я вдома давно, – пожартувала HR-директор Олена В’ячеславівна.
- Ти що, ночувати зібралася на роботі?
- Справа в тому, що завтра з ранку повинна бути атестація в роздробі, папери не готові, а в мене Олена з грипом, а Юлька на сесії вже тиждень.
- А що, у Михайлівни не можна попросити Олю в допомогу на час?
- Так з Михайлівни де сядеш, там і злізеш. Вони з Олею новий маркет на Хмельницького оформляють, накази там, інструкції, трудові книжки.
- От же бюрократія, розумієш... І що, багато ще паперів?
- Так є ще чоловік п’ять... або шість. У Маркаряна знову неможливо з’ясувати, прийняв він людину на посаду заступника чи ні.
- Добре, Бог з ними, з паперами. – Віктор Васильович остаточно перейшов на мирний тон. – Скажеш з ранку Маркаряну, що на атестації я буду присутнім, тому починайте на годину пізніше. Прийду – не прийду, побачимо. Так устигнеш ранком з паперами?
- Без проблем. Мені зайти? – за чотири роки спільної роботи Олена дуже добре вивчила свого генерального.
- Давай, заходь.
І в кабінеті у Віктора Васильовича відбулася непроста розмова про необхідність звільнення одного зі співробітників компанії. Самі по собі звільнення давно не були для Олени проблемою, оскільки вона була людиною досвідченою, та й за час роботи в «Ості» процедура звільнення давно устоялася. Але проблемою могло стати звільнення саме того співробітника, про якого йшла мова.
А мова йшла про Соловйова. Валерій Соловйов був не тільки керівником департаменту оптових продажів, але і ключовим менеджером в опті. Сказати, що Валерій добре працював – нічого не сказати. Про нього в «Ості» говорили – «Змії тапочки продасть без знижки і відстрочки». Він був дійсним скарбом, роблячи особистими зусиллями не менше третини всього оптового обороту компанії. Соловйов був молодше генерального років на десять і працював у «Ості» майже з моменту заснування компанії в середині дев’яностих. При безумовному таланті продавця Валерій в той же час був амбіційною і марнолюбною людиною. Граючи на цих його якостях, генеральному і HR-y довгий час удавалося налаштовувати його на максимальний результат.
Однак з недавніх пір Соловйов зрозумів, що хоче набагато більшого й у кар’єрному плані, і в плані винагороди, тому став приносити керівництву ідею за ідеєю. Він вважав, що, саме таким способом йому удасться переконати генерального компанії в тому, що він – найкраща кандидатура на посаду комерційного директора компанії. Цю позицію раніше займав самий старший із трьох співзасновників компанії, що от уже як півроку заявив про свій відхід на відпочинок.
Віктор Васильович і інші засновники не вважали, що Соловйов здатний справитися з задачами, що стоять перед комерційним директором «Осту». Від людини на цій посаді була потрібна відмінна витримка, обґрунтованість, авторитетність. Він повинний бути гарним стратегом, мати аналітичний склад розуму, забезпечити високий рівень виконавської дисципліни в довірених йому підрозділах. Імпульсивність і напористість Соловйова насторожували засновників і зовсім не гарантували адекватного поводження на позиції комерційного директора. А вже про тліючий конфлікт із керівництвом роздробу нема чого було і говорити – рідка нарада обходилася без перепалки Соловйова з Маркаряном.
Усе це було відомо Олені. Звільнення генеральний запропонував провести через два-три місяця, і до того часу інформацію потрібно було зберегти в таємниці. А звільнити Соловйова необхідно таким чином, щоб людина, що звільняється, з моменту оголошення наказу керівництва могла затриматися в офісі тільки для повного розрахунку, одержання трудової книжки і т.д. Віктор Васильович не приховував, що побоювався витоку конфіденційної інформації, небажаних розмов з підлеглими й іншими ускладненнями.
У глибині душі Олена була не зовсім згодна з рішенням керівництва. Вона вважала, що раптовий відхід кращого продавця нанесе шкоду компанії. Хто буде далі робити план в опті? Адже Валерій зумів побудувати гарні особисті відносини з кращими клієнтами «Осту», і для успіху ніякої особливої системи продажів дотепер не було потрібно. Його співробітники були усім гарні: усі з вищою освітою, гарними навичками комунікацій, пройшли різні тренінги. Але все рівно ніхто з них поки не зміг показати результат, хоча б приблизно схожий на той, що кожен квартал видавав Валерій.
Крім того, Олена підтримувала непогані відносини із Соловйовим. У всякому разі, дотепер не було теми, що вони не могли б обговорити спокійно і відверто. Тому Олена випробувала велику незручність від того, що їй прийдеться звільнити Валерія, м’яко говорячи, не самим етичним способом.
Провівши ніч без сну, вона придумала, як їй здалося, непогану схему, яку вона і стала реалізовувати на наступний ранок. Олена подзвонила своєму другові Олександру – директорові одного з ведучих рекрутингових агентств міста і попросила його про ексклюзивну послугу: переманити Соловйова з «Осту» в іншу, не менш відому, торговельну структуру. Олександр подумав небагато, повагався, але дав попередню згоду. Хоча в нього і не було на даний момент підходящої вакансії в роботі, він знав, що такого сильного кандидата він зможе спробувати «продати», подзвонивши в кілька торговельних компаній і провівши відповідні переговори.
Олена залишилася задоволена розмовою. Проект цілком укладався у відведений керівництвом час. Крім того, якби удався план з переманюванням, у «Осту» з’явилася б додаткова перевага: Валерій, як чесна людина і відповідальний менеджер, що звільняється за власною ініціативою, зобов’язаний був би передати всі справи і контакти кращому зі своїх співробітників або новій особі, попередити про свій відхід клієнтів і передоручити відкриті контракти колегам. Олену такий варіант улаштовував, оскільки продажі після відходу Соловйова в цьому випадку навряд чи різко упали б. Та й розмов у колективі було б значно менше.
Для реалізації будь-якого плану необхідно було заручитися якщо не підтримкою, то хоча б згодою керівництва. Розповівши про свою ідею і проведені переговори, Олена скоріше відчула, ніж побачила або почула невдоволення Віктора Васильовича, хоча раніше у всіх своїх починаннях вона, як правило, одержувала повну підтримку. Зрештою, генеральний директор змушений був погодитися, що придуманий HR-ом план забезпечує безболісний і безпечний для компанії відхід співробітника, що став неугодним, – Валерія Соловйова.
Питання до експертів:
1. Як ви думаєте, чим завершиться ця історія?
2. З чим зв’язані сумніви керівництва?
3. Які потенційні проблеми або навпаки – переваги для компанії, її керівництва, HR-директора і співробітника, що звільняється, ви бачите при такому рішенні ситуації?
4. Як ви оцінюєте дії Олени? Що запропонували б ви, щоб задовольнити потреби обох сторін: працівника і компанії?
Розв’язання:
На мій погляд, варто зробити два застереження. По-перше, умови кейса нами приймаються за остаточні, тобто експерт не може робити ніяких допущень, крім тих, котрі явно описані в умові. А по-друге, припускаємо, що завдання полягає в тому, щоб з найменшими втратами для компанії звільнити «неугодного» співробітника, а не втримати його.
З урахуванням цього, історія однозначно повинна закінчитися звільненням Валерія Соловйова. Більш того, є імовірність, що за його звільненням піде звільнення за власним бажанням директора по персоналу, тому що генеральний директор не демонструє в цій ситуації поводження, властивому грамотному менеджерові.
Його ідея зі звільненням ключового співробітника департаменту продажів тільки на підставі його високих амбіцій (як кар’єрних, так і грошових) і конфлікту з керівництвом роздрібного департаменту, на мій погляд, помилкова. Крім того, ідея генерального директора про раптове і неправомірне звільнення повинна була схвилювати Олену, як такого ж найманого менеджера, що і Соловйов: «А чи не вчинять із мною подібним чином?».
Швидше за все, сумніви керівництва зв’язані з недовірою до рекрутингового агентства. Імовірно, генеральний директор вважав, що час і гроші можуть бути витрачені без необхідного йому результату. Раптове звільнення з повним розрахунком і забороною з’являтися в офісі його влаштовувало в більшому ступені, тому що могло принести гарантований результат.
Про проблеми і переваги запропонованого HR-ом рішення можна сказати наступне:
Варіант 1 – «оптимістичний». Усе склалося успішно і залишилося в таємниці. Проблем немає. Переваги одержали усі: генеральний позбувся від заколотного співробітника, директор по персоналу одержав можливість якийсь час спокійно працювати далі, співробітник, що звільняється, перейде в конкуруючу компанію на посаду комерційного директора з підвищенням заробітної плати як мінімум на 50% і забере з попереднього місця роботи протягом півроку кілька кращих продавців. Усі герої цього кейса задоволені. Наскільки сильно програла компанія, у даному випадку оцінити складно.
Варіант 2 – «провальний». Агентство не змогло переманити Соловйова. Більш того, Валерій Соловйов, будучи лояльним співробітником, повідомив про пропозицію агентства генеральному директорові і директорові по персоналу. А небагато пізніше Соловйов з’ясував, що насправді пропозиція агентства – це спланована акція по «зачищенню» компанії.
Проблеми великі. Соловйов, як харизматичний лідер департаменту оптових продажів, повідомляє про щирі наміри керівництва компанії більшості своїх колег: «Лідерів і професіоналів у цій компанії не потерплять. Вас усіх в один прекрасний день звільнять. Подумайте, чи потрібна вам така робота...». Після цього вільний від моральних зобов’язань Соловйов іде працювати до конкурентів, забираючи із собою клієнтів і кращу половину команди.
У зв’язку з викладеним вище дії Олени оцінюю як неправильні. Тут можна було б запропонувати директорові два можливих рішення.
Рішення 1 – «половинчате»: директорові по персоналу поговорити із Соловйовим «по душах», сказати, що його тут дуже люблять і цінують саме на нинішній посаді. А запропонувати посаду комерційного директора йому зараз не можуть по об’єктивних причинах (бракує витримки, стратегічного мислення і т.д.). Швидше за все, Соловйов у цьому випадку буде шукати нову роботу, але при цьому підготує собі заміну, передасть справи і взагалі коректно попрощається з компанією.
Рішення 2 – «безпрограшне»: директорові по персоналу разом з генеральним директором варто поговорити із Соловйовим «по душах» та / або провести позапланову оцінку його роботи. У ході розмови повідомити йому про те, що вакансія комерційного директора залишається поки відкритою. Але для того, щоб зайняти цю посаду, потрібно досягти визначених особистих показників. Після чого можна було б спільно підготувати план індивідуального розвитку Соловйова, позначити граничні терміни ухвалення остаточного рішення і критерії, по яких воно буде прийматися. У цьому випадку Соловйов, імовірно, буде працювати ефективніше, ніж колись, його лояльність підвищиться. Можливо, розвиваючи свої слабкі сторони, Соловйов у встановлений термін зможе обійняти посаду комерційного директора.