6.8 Ефективність процесу добору і відбору працівників

Основними критеріями ефективності добору і відбору працівників є відповідність якостей осіб, з якими укладено трудові угоди, вимогам робочих місць, витрати на пошук персоналу і його організаційне забезпечення, психологічні аспекти процесу найму працівників, ефективність праці новоприйнятих працівників.

Аналіз ефективності процесу найму новачків бажано проводити як до початку конкретних дій (на етапі йоги планування), так і під час його реалізації для отримання інформації про якість робіт на певних етапах (добір, відбір, адаптація), а також після його закінчення. Відтак ситуацію аналізують після заміщення вакантних місць, після закінчення адаптації нових працівників і через деякий час, коли вже можна оцінити поведінку й ефективність праці прийнятої особи.

При аналізі ефективності процесу добору і відбору працівників користуються кількісними показниками. Основним серед них є співвідношення між отриманим ефектом і витраченими коштами. Так, аналізую­чи джерела добору кандидатів, можна скористатися фор­мулою:

,

де K_d – коефіцієнт якості джерела набору;

P_і – чи­сельність працівників, прийнятих з і-го джерела добору (і=1,…,n);

Р_z – загальна чисельність претендентів, які зголосилися з і-го джерела добору.

При аналізі витрат на добір працівників вдаються до визначення вартості витрат у розрахунку на одного канди­дата:

,

де S_k – сума витрат організації, понесених у зв’язку з до­бором працівників, у розрахунку на одного відібраного претендента;

S – загальна сума витрат організації, поне­сених у зв’язку з добором працівників;

Р_а – чисельність відібраних претендентів.

Організаційний аспект процесу добору й відбору кан­дидатів на посаду можна оцінити за допомогою такого по­казника:

,

де T_w – коефіцієнт простою робочого місця;

Т_р – середній час, витрачений на пошук кандидата на заміщення вакантного робочого місця, днів;

Т_z – тривалість простою робочого місця у зв’язку з відсутністю працівника, днів.

Психологічний аспект процесу добору й відбору канди­датів можна оцінити за відсотком новоприйнятих пра­цівників, які отримали зворотну інформацію щодо ефек­тивності їх праці.

Показник якості адаптації працівників до нового робо­чого місця можна вирахувати за такою формулою:

,

де К_а – коефіцієнт адаптації нових працівників;

К_r – чисельність працівників, які продовжили працю після закінчення періоду адаптації;

К_n – загальна чисельність новоприйнятих працівників.

Ефективність праці новоприйнятих працівників мож­на визначити за допомогою показників продуктивності і якості їхньої праці. Для цього необхідно мати відповідні нормативи. Мірою ефективності праці нових працівників є їх поведінка після адаптації: плинність персоналу, вико­ристання робочого часу, прогули, відсутність на роботі у зв’язку з тимчасовою непрацездатністю тощо.

Аналіз цієї роботи сприяє веденню контрольного листа моніторингу процесу пошуку персоналу.

В цілому, добір і відбір кадрів – складний багатоетапний і багатоаспектний процес. Якість здійснення цього процесу залежить від професійного рівня служби персоналу загалом і тих співробітників, які відповідають за добір і відбір кадрів, а результативність його безпосередньо впливає на кінцеві результати і ступінь досягнення організацією стратегічних і оперативних цілей виробничо-господарської діяльності.

Література:

1. Антропов В.А., Пиличев А.В. Современные проблемы управления персоналом предприятий. – Екатеринбург: Институт экономики УрО РАН, 2001. – 47с.

2. Джаин И.О. Оценка трудового потенциала: Монография. – Сумы: ИТД «Университетская книга», 2002. – 250с.

3. Друкер П. Практика менеджмента: Пер. с англ.: Учеб. пособ. – М.: Изд. дом «Вильямс», 2000. – 398с.

4. Іванова І.В. Менеджер – професійний керівник: Навч. посіб. – К.: КНТЕУ, 2001. – 107с.

5. Колот А.М. Вартість і ціна послуг робочої сили: теоре­тичні аспекти формування // Україна: аспекти праці. – 1998. – №6.

6. Колот А.М. Мотивація, стимулювання й оцінка персона­лу: Навч. посіб. – К.: КНЕУ, 1998. – 224с.

7. Колот А.М. Мотивація персоналу: Підручник. – К.: КНЕУ, 2002. – 337с.

8. Льюис Д. Стресс-менеджер: Пер. с англ. – М.: Изд. «Рефл-бук», ООО «Фирма «Издательство АСТ», 2000. – 266с.

9. Менеджмент персоналу: Навч. посіб. / В.М.Данюк, В.М.Петюх, С.О.Цимбалюк та ін.; За заг. ред. В.М.Данюка, В.М.Петюха. – К.: КНЕУ, 2004. – 398с.

10. Мотиваційні основи ефективної праці в умовах ринкової трансформації економіки: Зб. наук. пр. – К.: Ін-т економіки, 1996. – 96с.

11. Петюх В.М. Управління персоналом: Навч.-метод. посіб. для самост. вивч. дисц. – К.: КНЕУ, 2000. – 121с.

12. Сладкевич В. Мотивационный менеджмент. – К.: МАУП, 2000. – 112с.

13. Спивак В.А. Организационное поведение и управление персоналом. – СПб: Изд-во «Питер», 2000.

14. Старобинский Э.К. Как управлять персоналом. – М.: АО Бизнес-школа «Интел-Синтез», 1995. – 369с.

15. Управление персоналом организации. Практикум: Учеб. пос. / Под ред. А.Я.Кибанова. – М.: ИНФРА-М, 2002. – 296с.

16. Управление – это наука и искусство: А.Файоль, Г.Емерсон, Ф.Форд. – М.: Республика, 1992. – 351с.

17. Уткин Э.А. Мотивационный менеджмент. – М.: ЭК-МОС, 1999. – 255с.

18. Феонова М.Р. Управление персоналом: Методология анализа качества рабочей силы. – М.: Наука, 2001. – 214с.

19. Хает Г.Л., Еськов А.Л. Управление мотивацией труда и оптимизация его среды. – Дон., 2000. – 553с.

20. Шкатулла В.И. Настольная книга менеджера по кадрам. – 2-е изд., изм. и доп. – М.: НОРМА-ИНФРА, 2000. – 560с.