6.3 Аналіз забезпеченості організації персоналом

Ефективність господарської діяльності досягається за умови поєднання засобів виробництва із робочою силою у суворо визначених кількісних та якісних пропорціях. Неповне використання того чи іншого виду ресурсів зменшує загальну кількість продукції, що ви­робляється. В найбільшій мірі це стосується трудових ресурсів.

Неефективне використання трудових ресурсів значно знижує рівень кваліфікації і працездатності працівників, зменшує продук­тивність праці, збільшує матеріальне та моральне старіння основних фондів, підвищує матеріаломісткість продукції, створює нерівно­мірність витрат, призводить до значного підвищення собівартості продукції та зниження ефективності виробництва.

Розподіл трудових ресурсів за галузями виробництва та економія їх робочого часу відіграють важливу роль в народному господарстві. Виявлення трудових резервів та залучення їх до виробництва є осно­вою ефективного розвитку підприємства.

Аналіз трудових ресурсів базується на планово-нормативній, звітно-обліковій та позаобліковій інформації. Звітна інформація черпається з форми 2-ПВ «Звіт з праці», із форми 1-П, даних табельного та одноразового обліку працівників тощо.

Аналіз впливу трудових факторів на господарську діяльність починається з вивчення забезпеченості підприємства працівниками за складом, структурою, кваліфікацією і культурно-освітнім рівнем та характеристики руху робочої сили.

Персонал підприємства розподіляється на працівників основної діяльності, працівників обслуговуючих та інших господарств.

До працівників основної діяльності відносять такі категорії працюючих: робітники, учні, інженерно-технічний персонал, службовці, молодший обслуговуючий персонал і персонал охорони.

Аналіз забезпеченості підприємства робітниками, учнями, інже­нерно-технічними працівниками, службовцями, молодшим обслуго­вуючим персоналом та робітниками охорони проводиться шляхом порівняння їх фактичної кількості з потребою та у динаміці за кілька періодів. При цьому по кожній категорії персоналу визначається абсолютне відхилення та відхилення у відсотках фактичної кількості від потреби, вивчається динаміка та причини цих відхилень.

Наявність надпотрібної кількості персоналу з усіх категорій (крім учнів) розцінюється як порушення штатної дисципліни, що веде до зниження продуктивності праці на одного працюючого.

Понадпланова кількість учнів може бути виправдана необхідніс­тю підготовки нових робітників та працевлаштування молоді після закінчення школи, середніх спеціальних закладів та інших установ.

Вивчення складу персоналу підприємства потребує також дослідження його структури – порівняння фактичної питомої ваги кож­ної категорії персоналу у його загальній кількості з необхідною, та у динаміці за кілька років.

Схема аналізу складу та структури трудових ресурсів підприємства наведена на рис.6.2.

Підвищення питомої ваги робітників у загальній кількості пер­соналу характеризує роботу підприємства з позитивної сторони, так як супроводжується зростанням продуктивності праці.

За характером участі у процесі виробництва робітники діляться на основних та допоміжних.

Зміна співвідношення між основними та допоміжними робітника­ми призводить до зміни продуктивності праці. З метою виявлення цього співвідношення, фактична питома вага основних та допоміж­них робітників порівнюється з плановою, фактичною за минулий рік та середньогалузевим рівнем.

Успішне виконання виробничої програми знаходиться у прямій залежності не лише від кількості робітників, але й від їхнього професійного складу та кваліфікаційного рівня. Для цього фактич­на кількість робітників за професіями та розрядами порівнюється із їх потребою на обсягу робіт дільниці, цеху та підприємства; потреба в робітниках обчислюється діленням величини трудомісткості робіт (по кожному виду) на плановий річний фонд часу 1 робітника.

Аналіз використання робітників за їх кваліфікацією базується на співставленні складності виконуваних робіт за нарядами із розрядом робітників.

Значний вплив на продуктивність праці справляє закріплення робочої сили за підприємством. Його аналіз забезпечує розподіл працівників за роками безперервної роботи та визначення питомої ваги кожної групи працівників у загальній кількості.

Підвищення питомої ваги працівників із тривалішим стажем роботи свідчить про стабільність закріплення робочої сили на підприємстві і характеризує його роботу позитивно.

Рух робочої сили характеризують коефіцієнти частоти прийому на роботу, звільнення, плинності.

Коефіцієнти прийому на роботу та звільнення, визначаються співвідношенням кількості відповідно прийнятих або звільнених робітників до середньоспискової їх кількості.

Коефіцієнти плинності визначаються шляхом зменшення кількості працівників, що вибули, на число працівників, що вибули з причин, не залежних від підприємства (призов до армії, перехід на навчання, пенсію, переве­дення за розпорядженням вищих організацій, інше) і ділення на середньоспискову чисельність працюючих.

В нормальних умовах коефіцієнти прийому і звільнення робіт­ників дорівнюють, відповідно, 0,03-0,04, а коефіцієнт плинності – 0.