1.3 Класифікація персоналу організації

Класифікація персоналу здійснюється за різними оз­наками. Так, згідно з Класифікатором професій Держав­ного комітету України по стандартизації, метрології та сертифікації №257 від 15.04.2002р. (зі змінами і допов­неннями) персонал організацій поділяється на професіо­налів, фахівців, технічних службовців, робітників сфери обслуговування і торгівлі, кваліфікованих робітників сільського й лісового господарства, риборозведення і ри­бальства, кваліфікованих робітників з інструментом, опе­раторів і складальників устаткування й машин, праців­ників найпростіших професій, осіб без професії.

Належність до категорії професіоналів передбачає ви­сокий рівень фізичних, математичних, технічних, біологічних, агрономічних, медичних або гуманітарних знань. Професійні завдання полягають у розширенні обсягу знань, застосуванні певних концепцій, теорій і методів для розв’язання проблем або в систематизованому і вичерпному викладенні відповідних дисциплін. До цієї кате­горії належать професії, що вимагають від працівника підтвердженої дипломом про вищу освіту кваліфікації, що відповідає рівню спеціаліста, магістра; дипломом про присудження наукового ступеня кандидата або доктора наук; атестатом про присвоєння ученого звання старшого наукового співробітника, доцента, професора.

Категорія фахівців охоплює професії, що вимагають знань в одній або більше галузях природних, технічних або гуманітарних наук. Професійні завдання полягають у виконанні спеціальних робіт, пов’язаних із використанням положень і методів відповідних наук. До неї відно­сять професії, яким відповідає кваліфікація за дипломом або іншим відповідним документом молодшого спеціаліс­та, бакалавра, спеціаліста, що проходить післядипломну підготовку (стажування, інтернатуру, клінічну ординату­ру тощо), спеціаліста (керування складними технічними комплексами, їх обслуговування).

До категорії технічних службовців належать професії, що вимагають знань, необхідних для підготовки, зберіган­ня або відтворення інформації і проведення обчислень. Професійні завдання пов’язані з виконанням секретарсь­ких обов’язків, роботою із засобами оргтехніки, фіксуван­ням і обробкою цифрових даних або обслуговуванням клієнтів (поштове обслуговування, операції грошового обігу, видача довідок, реєстрація або передавання інфор­мації та ін.). Цю категорію утворюють професії, що вимагають повної загальної середньої і професійної освіти або повної загальної середньої освіти й професійної підготов­ки на виробництві.

Категорія працівників сфери торгівлі і побутових по­слуг поширюється на професії, що вимагають знань, не­обхідних для надання послуг, торгівлі в магазинах і на ринках. Професійні завдання стосуються забезпечення послугами, пов’язаними із поїздками, побутом, харчуван­ням, обслуговуванням, охороною, підтриманням правопо­рядку, торгівлею і т.п. Більшість робіт цієї категорії пра­цівників вимагає повної загальної середньої і професійної освіти або повної загальної середньої освіти і професійної підготовки на виробництві.

Професії, що охоплюють категорію кваліфікованих працівників сільського і лісового господарств, риборозве­дення і рибальства, вимагають знань, необхідних для сільськогосподарського виробництва, лісового господарства, риборозведення і рибного промислу. Професійні за­вдання полягають у вирощуванні врожаю, розведенні тва­рин або полюванні, вилові або розведенні риби, охороні й експлуатації лісів з орієнтацією на ринок. До цієї кате­горії персоналу належать працівники, професії яких ви­магають повної загальної середньої і професійної освіти або повної загальної середньої освіти і професійної підго­товки на виробництві.

До категорії кваліфікованих робітників з інструмен­том зараховують працівників, професії яких вимагають знань, необхідних для вибору способів використання ма­теріалів і інструментів, визначення стадій робочого проце­су, характеристик і призначення кінцевої продукції. Цю категорію репрезентують професії, пов’язані з видобутком корисних копалин, будівництвом або виготовленням різ­ної продукції, і вимагають повної загальної середньої і професійної освіти або повної загальної середньої освіти і професійної підготовки на виробництві. Для деяких про­фесій, пов’язаних з виконанням робіт високої кваліфіка­ції, потрібна кваліфікація молодшого спеціаліста.

Категорія операторів і складальників устаткування й машин стосується професій, що вимагають знань, необ­хідних для експлуатації і нагляду за роботою устаткуван­ня або машин, у т. ч. високоавтоматизованих, а також для їх складання. Професійні завдання охоплюють розробку корисних копалин або спостереження за їх видобутком, здійснення робочого процесу, виробництво продукції на устаткуванні або машинах, керування транспортними за­собами або пересувними установками, збирання виробів з деталей і вузлів. Професіям, що відкривають доступ до ви­конання робіт високої кваліфікації, потрібна кваліфіка­ція молодшого спеціаліста. Професіям, що дають право на виконання робіт середньої кваліфікації, необхідна повна загальна середня і професійна освіта або повна загальна середня освіта і професійна підготовка на виробництві. Для професій, які співвідносяться з виконанням робіт низької кваліфікації, достатньо базової середньої освіти і мінімальної професійної підготовки на виробництві або інструктажу.

До категорії працівників найпростіших професій нале­жать професії (роботи), що вимагають знань для виконання простих завдань із використанням ручних інструментів, іноді – зі значними фізичними зусиллями. Професійні завдання, пов’язані із продажем товарів на вулиці, збері­ганням і охороною майна, збиранням, чищенням, пран­ням, прасуванням і виконанням робіт, для яких достатньо низької кваліфікації, поширені у добувній, сільськогосподарській, рибальській, будівельній і промисловій галузях та ін. Для їх виконання вистачає базової середньої освіти і мінімальної професійної підготовки на виробництві або інструктажу.

Персонал за посадами охоплює такі категорії праців­ників: робітники, інженерно-технічні працівники, працівники управління (службовці), молодший обслуговую­чий персонал, учні, працівники всіх видів охорони.

Робітники – працівники, які безпосередньо беруть участь у виробництві продукції (послуг), зайняті керуван­ням машинами, механізмами або агрегатними установка­ми, спостереженням, управлінням і регулюванням автоматів, автоматичних ліній і автоматичних пристроїв (якщо їхня праця оплачується за тарифною сіткою робіт­ників). Вони працюють під керівництвом інженерно-тех­нічних працівників.

Інженерно-технічні працівники (ІТП) – персонал, який здійснює технічне, організаційне й економічне ке­рівництво виробничим процесом та організовує діяльність інших працівників.

Працівники управління (службовці) – працівники, які виконують адміністративно-господарські, фінансові, маркетингові, розрахунково-бухгалтерські, статистичні, канцелярські та інші споріднені функції. Серед управлін­ських працівників розрізняють керівників, фахівців та ін.:

а) керівники – особи, які відповідають за конкретний господарський об’єкт чи конкретну ділянку в системі уп­равління, мають у своєму підпорядкуванні колективи працівників, наділені правами і повноваженнями з прий­няття та керівництва реалізацією управлінських рішень, що стосуються об’єкта керівництва і підпорядкованого колективу працівників. Поділяються на лінійних (очо­люють організацію або її організаційно відокремлений виробничий підрозділ) і функціональних (очолюють структурні підрозділи в апараті управління всіх рівнів і відповідають за виконання закріплених за цими підроз­ділами функцій) керівників;

б) фахівці – особи, які одержали спеціальну про­фесійну підготовку у вищих навчальних закладах ІІІ-ІV рівнів акредитації за освітньо-кваліфікаційними рівнями «спеціаліст» чи «магістр», вирішують на своїх робочих місцях завдання функціонального характеру і розробля­ють варіанти управлінських рішень, які подають на роз­гляд і затвердження керівникам;

в) інші працівники управління – особи, які мають ба­зову вищу освіту, одержану у вищих навчальних закладах І-ІІ рівнів акредитації за освітньо-кваліфікаційними рівнями «молодший спеціаліст» чи «бакалавр». Їх діяль­ність полягає здебільшого в обслуговуванні праці керівни­ків і фахівців, хоча вони нерідко і самостійно виконують елементарні управлінські функції.

Усі категорії управлінських працівників класифіку­ють також за рівнями управління – вищим, середнім або низовим.

Молодший обслуговуючий персонал – працівники, які доглядають за службовими приміщеннями, обслуговують робітників, інженерно-технічних працівників і служ­бовців організації.

Учні – особи, які відбувають виробниче навчання без­посередньо на виробництві у ролі учнів індивідуального чи бригадного навчання (незалежно від віку), отримують плату за тарифною сіткою учнів, а також навчаються в навчальних закладах, створених організацією незалежно від системи оплати їхньої праці. Під час перекваліфікації або опановування іншої професії робітники перебувають у складі учнів до моменту подолання ними відповідного випробування і присвоєння розряду за отриманою спеці­альністю.

Працівники охорони – працівники, які перебувають на посадах з охорони підприємства (воєнізована, озброєно-вахтерська, професійно-пожежна і сторожова).

У державній статистичній звітності з питань праці передбачено поділ працівників на персонал, зайнятий ос­новною діяльністю, і персонал, зайнятий неосновною діяльністю (в обслуговуючих та інших господарствах).

На промислових підприємствах (об’єднаннях) персонал за характером трудових операцій поділяють на дві групи:

1) промислово-виробничий персонал (персонал основ­ної діяльності);

2) персонал непромислових організацій, що перебува­ють на балансі промислового підприємства (персонал не­основної діяльності).

Промислово-виробничий персонал підприємства (об’­єднання) складається з промислово-виробничого персо­налу підпорядкованих йому самостійних промислових підприємств; промислово-виробничого персоналу промис­лових відособлених підрозділів; персоналу відособлених підрозділів одиниць (науково-дослідних, конструктор­ських і технологічних організацій, обчислювальних центрів та ін.); працівників управління об’єднання, в т.ч. працівників відокремленого апарату об’єднання.

На будівельних підприємствах розрізняють: персонал, зайнятий на будівельно-монтажних роботах (персонал основної діяльності); персонал, зайнятий неосновною ді­яльністю; персонал підсобних виробництв; персонал об­слуговуючих та інших господарств.

Розподіл персоналу на зайнятий в основній і неоснов­ній діяльності в інших галузях економіки здійснюється в аналогічному порядку. Виокремлення зайнятого в не­основній діяльності персоналу відбувається за умови, що його утримання (на відміну від основного персоналу) здійснюється за рахунок прибутку організації.