Контрольні запитання

1. У чому суть соціально-психологічних методів управління?

2. Поясніть сутність функцій і ролей, які виконує керівник.

3. Як співвідносяться поняття «посадовий статус» і «ав­торитет» керівника?

4. Які риси характеризують діяльність ефективного менед­жера?

5. Які якості необхідні керівникові?

6. Як співвідносяться потреби, інтереси й мотиви?

7. Які фактори зумовлюють трудову поведінку персоналу?

8. Що таке ціннісні орієнтації і чим зумовлюються їхні від­мінності в різних працівників?

9. Що таке комунікація і спілкування? Компоненти струк­тури спілкування.

10. Які функції виконує спілкування в управлінні персоналом, та за допомогою яких жанрів воно реалізується?

11. У чому суть зворотного зв’язку, та яке він має значен­ня для ефективного управління?

12. Чому для управління персоналом важливе значення має послідовність етапів ділового спілкування?

13. Структура комунікацій в організації.

14. Чому в процесі спілкування виникають непорозуміння?

15. Чому емоційні стани працівників мають бути предме­том уваги керівника.

16. Що таке стрес? Які фактори зумовлюють стреси, та які методи використовуються для їх запобігання.

17. Що таке конфліктна ситуація та конфлікт?

18. Які бувають конфлікти та які причини їх зумовлюють?

19. Методи розв’язання конфліктів та умови їх викорис­тання.

20. Що таке соціально-психологічний клімат і чим зумов­люється його значення в життєдіяльності організації?

21. Які ознаки та критерії характеризують сприятливий соціально-психологічний клімат в організації?

22. У чому виявляється вплив соціально-психологічного клімату на ефективність трудової діяльності?

23. Чому виникають міжособистісні стосунки та в яких формах вони виявляються?

24. Основні механізми регуляції соціально-психологічного клімату.

Практичні ситуації

Приклад 4.1.

Вхідні дані:

Діючі особи:

Великий Лев – президент керуючої компанії холдингу «Зауралье» і його одноособовий власник.

Ведмідь – два роки тому назад був призначений Генеральним Директором ПО «Далекий Ліс». Фактично врятував підприємство, що мало до його приходу великі проблеми.

Смілива Білка – рік назад приступила до обов’язків директора по персоналу Лісу; була прийнята за рекомендацією керуючої компанії. Старанна, хоча і не можна сказати, що усе виходить у неї з першого разу.

Старий Дятел – у минулому відповідальний працівник Далекого Лісу. На пенсії, але знову працює в Лісі як консультант по персоналу.

Сліпий Кріт – начальник майже непрацюючого відділу геологорозвідки. Гарний, можна сказати, талановитий фахівець, але... У Лісі прийнято вважати, що всі родовища уже відкриті і розвідка відповідно не дуже і потрібна. Кріт злегка закладає за комір. А наскільки злегка – ніхто толком і не знає, тому що все рівно вдень його рідко хто бачить...

Ведмідь, відпустивши з пізньої наради начальників рудників, сидів у кріслі і перебирав улюблені дерев’яні чотки. Настрій у нього був дивним. Начебто і план по виробництву був у повному ажурі, а по продажах навіть і перевиконаний, але щось турбувало. «А все-таки ж двох років вистачило на те, щоб Ліс у порядок привести...» – подумав він. «Так, бонус від Владики буде непоганим... Цікаво, а далі що робити? План гнати – нудно... Реального стрибка в результатах домогтися тепер неможливо – і так уже продається усе, що добувається, а видобуток збільшити не можна – пропускна здатність підйомників давно на межі...»

Міркування його були перервані дивним шумом у приймальні. Відразу зайнялася і запищала кнопка на селекторі – Ведмідь звично неї натиснув, і почув схвильований голос помічниці:

- Михайло Миколайович, отут до вас відвідувач... Агов, куди! Стій, тобі говорять, туди не можна! Агов!

Ведмідь з інтересом подивився на двері. Вона цієї ж миті відкрилася, і поглядові генерального директора представилося приголомшливе видовище – у прорізі показалася грудка з мокрого бруду, глини, якихось незрозумілих болотних рослин і ще бог знає чого. Грудка впевнено рушила в кабінет, і тільки отут Ведмідь ледве впізнав у ньому Сліпого Крота.

- Здоров, дорогий! – він встав через стіл і ступнув назустріч гостеві, думаючи про сумну долю покриття на підлозі.

Гість, однак, нічого не сказав, а пройшов повз генерального, залишаючи після себе мокрі брудні плями на килимі, і мовчачи плюхнувся в директорське крісло. Позаду, з-за розкритих дверей, роздався непідроблений викрик жаху. Ведмідь, що відразу відчув у ході геологорозвідника щось незвичайне і неясне, стримуючись підняв лапу і сказав помічниці, не обертаючись:

- Тихіше! Приглуши світло, прикрий двері і приготуй нам чаю, про всяк випадок. Міцніше... Чи ні, не чаю, мабуть... Загалом , я пізніше скажу.

Світло згасло, двері позаду тихенько стукнули. У кабінеті стало майже темно. Кріт тим часом поклав ноги на прекрасний стіл генерального директора і солодко потягнувся, помахавши при цьому кілька разів лапою перед темними окулярами. Ведмідь з інтересом спостерігав за ним, міркуючи – чи біла це гарячка або трапилося щось?

Сліпий Кріт тим часом потягнувся до знаменитої директорської коробки з подарунковими сигарами і дістав одну з них. «Точно, п’яний!» – подумав Ведмідь і сказав:

- Ну, здоров, здоров! Ти чого ж це начальство не вітаєш?

Кріт обтрусив з морди дрібні болотні листи, зняв темні окуляри і відповів зовсім тверезим голосом:

- Привіт, Мишо! – відкусивши кінчик сигари, він сплюнув його прямо на підлогу. – Вогника не найдеться?

Можливо, в інший раз така нахабність заслуженому геологові Далекого Лісу і не зійшла б з рук. Генеральний, однак, тільки ойкнув:

- Ой ти ж і худоба! Знайшов!!?

- А то! – гордо відповів Кріт. – Обіцяв – знайду, от і знайшов. Був би бюджет на розвідку більше, я б ще і раніше знайшов. Я завжди знаю, коли знайду. У мене «чуйка»! Знав, що прямо біля болота знайду – от і знайшов! Майже там, де і думав...

«Та невже! Поблизу болота добувати руду не вийде, осушення занадто дороге. Нерентабельно... А, може...»

- Ти, мерзотник, скажи хоч, що ти знайшов? Руду або все-таки малахіт?

- Який там малахіт, Мишо!! Який, до Євгенії Марківні, малахіт!!! Так ти подивися на це!

І Кріт жбурнув на полірований директорський стіл шматок породи розміром з кулак. Звук від удару був дивний, на малахіт, дійсно, було не схоже. А коли генеральний узяв камінь у лапу, то вразився його вазі. Дивне передчуття охопило його.

- Одягни-но окуляри, герой-розвідник. Ну-бо, ну-бо, увімкнемо світло...

Жовті відблиски від прожилок каменю відразу заіскрилися, зарябіли в очах. «Он воно як! – подумав Ведмідь, – от це поворот! Воно, їй-богу, воно!"

Кріт у темних окулярах важливо відкинувся на спинку крісла і сказав:

- Воно, воно. Золото. Осушення, щоправда, прийдеться найдорожче ставити, та й народу багато знадобиться, новий рудник таки будувати, але окупляться усі витрати в сто разів. Або в тисячу, я вже не знаю, це вам отут вважати... Жилі золотій ні кінця, ні краю... І порода відмінна, багата, відразу злитки можна плавити, ніякого збагачувального цеху не треба! За шість місяців усіх запустимо, а до другого кварталу вже можна буде і першу продукцію дати. Із секцією очищення, думаю, 585 пробу зробимо без проблем...

Ведмідь перегнувся через щасливого геолога і натиснув кнопку на селекторі:

- А принеси-но нам, мила, шампанського!

* * *

Вранці, розмовляючи по телефону з президентом, Ведмідь розгублено перепитав:

- Владика, я всі правильно зрозумів? Наймати людей не можна? Але ж це будівництво століття! Ми ж з таким новим рудником весь холдинг прославимо!

- Усе правильно, Мишо. Ти молодець, геній! Не даремно я в тебе вірив так! Але, бачиш, зараз у мене знову консультанти... Ми ж «Зауралье» до виходу на біржу готуємо... Ти ж знаєш, твій Далекий Ліс і так найбільше підприємство холдингу, а отут ти пропонуєш враз кількість працівників подвоїти. Причому подвоїти зараз, восени, а продукція лише до квітня піде, у кращому випадку! От і обваляться всі наші показники різко вниз – і оборот у розрахунку на одного працівника, і прибуток теж...

Великий Лев зітхнув і продовжив:

- Ти, Мишо, зрозумій, не можна нам це зараз. Показники ніяк не можна погіршувати, консультанти говорять.

- Владика! Але ж з власною золотою копальнею акції можна буде продати набагато дорожче!

- Правильно. Але це якщо дані твого Крота підтвердяться на всі сто відсотків. А то ж як може бути – рудник побудуємо, а жила раз, та й вийшла вся. А?

- Владика, пожалійте! Узимку ґрунт мерзлий, до болота техніку легше ставити! А так цілий рік утратимо!

- Рік, не рік... Загалом, Мишо, від штатної чисельності нагору тобі – ні ногою! Головою відповідаєш за показники ці самі. Ти зрозумій, важливий стратегічний інвестор отут ще крутиться навколо нас, теж усі звіти з показниками щомісяця запитує... Меморандум уже підписаний... Так що більше і не проси... Не можна!

* * *

Через годину після розмови Ведмедя з Великим Левом Білка і Старий Дятел сиділи в кабінеті генерального директора.

- Такі справи, братики-кролики! – підсумував Ведмідь. – До штату нам жодного нового працівника брати, виходить, не можна. І упускати таку можливість теж не можна – усе-таки золото під ногами лежить. Тупик! Що будемо робити?

- А чого ж робити, якщо Владика заборонив? – випалила Білка. – Заборона, вона й в Африці заборона. Будемо чекати наступного року.

- Хвилиночку, – помітив Старий Дятел. – Владика, якщо я не помиляюся, золото добувати не забороняв, – він приймати нових працівників забороняв. А в нас, якщо я правильно зрозумів, фінансова можливість починати цей проект є у наявності, так?

Ведмідь кивнув.

- Так чому нам не прийняти всіх цих нових працівників не до себе, а в іншу компанію? Трудові книжки будуть у них, а працювати будуть у нас. А ми цій компанії перерахуємо усі витрати на персонал плюс що-небудь зверху. І усім буде добре – і ми з новим рудником, і працівники з роботою, і Владика з показниками.

- Ага! А профспілка наша? – сказала Білка. – У них з цим суворо – чужих не пускати! І, до речі, що нам ще Держтруднагляд на це скаже? Матимемо допуск до небезпечної роботи осіб, що не знаходяться в трудових відносинах...

- Так, – сказав Дятел, – усе правильно. І ще не ясно, як, наприклад, повну матеріальну відповідальність будемо оформляти. Вона ж є атрибутом тільки трудових відносин. Рудник-то золотий, авжеж не картоплю копати будуть. Питання, згодний, є. Але їх вирішувати і можна, і потрібно.

- От і добре! – сказав Ведмідь. – Шукайте надійного партнера, куди будемо зараховувати. А питання... Питання з ним і вирішуйте!

Питання до експертів:

1. Чи є єдиним рішення проблеми, запропоноване Старим Дятлом?

2. Які цілі можна поставити при виведенні персоналу за штат? Як домогтися їхнього досягнення?

3. Чи можливо рішення проблем, позначених Білкою і Дятлом, в умовах діючого трудового законодавства України?

Розв’язання:

1. Будівництво – окрема галузь, зі своїми ліцензіями, правилами, умовами здачі об’єктів (а тим більше складних технологічно), юридичною відповідальністю, і т.д. Й самий правильний спосіб ведення будівництва для підприємства – це генпідрядник (вибачите за банальність).

Відносно «схоронності» показників холдингу на колишньому рівні доводи Ведмедя непереконливі. Хоча насправді зараз дуже багато пишуть про привабливість підприємства з меншою кількістю штатних співробітників, і відразу визнають, що ця привабливість формальна.

Щодо реальних показників по прибутку, то аутсорсинг не набагато погіршить ці показники, оскільки «плюс що-небудь зверху» (визначення вартості аутсорсингових послуг по Старому Дятлу) коштує грошей, і, як правило, чималих.

2. Цілі можуть бути як стратегічного рівня, так і тактичні. Стратегічна мета сформульована в самому визначенні аутсорсинга: зосередьте усі свої ресурси на основному для Вашої компанії виді діяльності, а всі підтримуючі, допоміжні функції передайте в надійні руки професійного партнера. Тому, найчастіше «аутсорсять» такі стандартні для будь-якого бізнесу «речі», як: ІT- підтримку, рутинну локальну бухгалтерію, зарплату, адміністративну підтримку, прибирання, охорону і т.д. Якщо ще говорити про стратегії, то, передбачаючи серйозні організаційні зміни усередині компанії, удавшись до аутсорсингу, ви легше переживете часи реструктуризації, злиття, поглинання і т.п.

Тактичні цілі аутсорсинга: відсутність необхідності в розширенні штату компанії; скорочення накладних витрат: вартість робочих місць, навчання співробітників, інформаційна підтримка й ін.; професійна відповідальність аутсорсингової компанії; підвищення рівня сервісу; зниження адміністративних ризиків, ризиків трудових суперечок; економічна вигода, якщо вартість неосновних бізнес-процесів стає непропорційно високою і за штат виводиться велика кількість співробітників.

Щоб домогтися поставлених цілей, треба дуже чітко їх сформулювати й оцінити: навіщо ми це робимо? Якщо відповідь на це питання не викликає ні в кого сумнівів, приступайте до пошуку партнера. Адже з цього моменту успіх вашого аутсорсингового проекту відсотків на 95% буде залежати саме від нього. Ви повинні з повною впевненістю передати частину, нехай і неосновного бізнесу, у «чужі руки», довірити їм людей і дозволити впливати на результати вашого бізнесу в цілому.

Остаточні результати аутсорсингового процесу передбачити неможливо, оскільки, як стверджують фахівці, ні теорія, ні практика аутсорсингу повною мірою ще не відбулася.

3. Саме питання охорони праці, матеріальної відповідальності, взаємодії з профспілками і є прерогативою трудових відносин і урегульовані досить добре і повно саме цим розділом права. Тому, в умовах діючого трудового законодавства і проблем вирішувати не треба.

Але ж чи лише трудове законодавство припускає прямі відносини «працівник – роботодавець». Чи є для нас «аутсорсинговий персонал» суб’єктом трудового права? Звичайно ж, ні. Хто міг передбачати в далекому 199... році, створюючи інструкції з охорони праці, положення про трудову дисципліну, матеріальну відповідальність, про профспілки й інші реалії того часу, що діють і сьогодні, що звідкись візьметься аутсорсинг, фізична особа – суб’єкт підприємницької діяльності (СПД), та й просто собі людина з вулиці, що виконує роботи у вас на підприємстві за цивільно-правовим договором... От як «врегулювати» позначені проблеми в рамках Цивільного або Господарського кодексу, це вже і дуже проблемним питанням, що потребує окремого вивчення і дослідження фахівцями та експертами-юристами.