Міністерство освіти і науки України
Запорізька державна інженерна академія
А.М.Ткаченко
О.В.Шляга
МЕНЕДЖМЕНТ ПЕРСОНАЛУ
Навчально-методичний посібник
для студентів
економічних спеціальностей
денної та заочної форм навчання
Запоріжжя
2
Міністерство освіти і науки України
Запорізька державна інженерна академія
МЕНЕДЖМЕНТ ПЕРСОНАЛУ
Навчально-методичний посібник
для студентів
економічних спеціальностей
денної та заочної форм навчання
Рекомендовано до видання
на засіданні кафедри ЕП,
протокол №__ від 20.01.2009р.
Менеджмент персоналу. Навчально-методичний посібник для студентів ЗДІА економічних спеціальностей / Укл.: А.М.Ткаченко, О.В.Шляга. – Запоріжжя: Видавництво ЗДІА, 2009. – 475с.
Навчально-методичний посібник призначений для вивчення дисципліни «Менеджмент персоналу» студентами денної та заочної форми навчання економічних спеціальностей.
Навчально-методичний посібник узагальнює матеріали, що відображають теоретичні концепції та практичні підходи щодо сутності та актуальних аспектів ефективного менеджменту персоналу в умовах сьогодення, а також розробки авторів стосовно досягнення найбільш оптимальних результатів під час вирішення нагальних питань менеджменту персоналу на всіх рівнях управління.
Структура курсу відповідає нормативній програмі дисципліни «Менеджмент персоналу» та логічно поєднує широке коло питань кадрового менеджменту – від методології управління персоналом до оцінки результатів та регламентації його діяльності. Зміст дисципліни відображає як світовий досвід, так і практику викладання дисципліни в Запорізькій державній інженерній академії згідно ОПП. Кожна тема курсу, що відповідає ключовому напрямку діяльності менеджерів з персоналу, включає перелік питань для обговорення, які дозволяють студентам перевірити ступінь засвоєння теоретичного матеріалу та містить такий методичний інструментарій навчання як: практичні управлінські ситуації, ділові ситуації, завдання для самостійного вивчення, завдання для модульного тестування тощо.
Укладачі: А.М.Ткаченко д.е.н., професор
О.В.Шляга к.е.н., доцент
Відповідальний за випуск: зав. кафедрою ЕП
д.е.н., професор А.М.Ткаченко
Зміст
Зміст 3
Вступ 6
Розділ 1. Персонал організації як об’єкт менеджменту персоналу 8
1.1 Організація як соціальний інститут та об’єкт менеджменту 8
1.2 Персонал як суб’єкт і об’єкт управління 9
1.3 Класифікація персоналу організації 17
1.4 Структура персоналу організації 20
Контрольні запитання 22
Практичні ситуації 23
Питання для самостійного вивчення 27
Ситуаційні завдання для самоперевірки 27
Розділ 2. Методологія менеджменту персоналу 28
2.1 Еволюція менеджменту людських ресурсів 28
2.2 Напрями розвитку менеджменту персоналу 35
2.3 Менеджмент персоналу як об’єктивне соціальне явище та сфера професійної діяльності 36
2.4 Менеджмент персоналу як навчальна дисципліна та предмет наукових досліджень 42
2.5 Зміст і завдання стратегії та політики менеджменту персоналу організації 44
2.6 Чинники, напрями реалізації та принципи стратегії та політики менеджменту персоналу 48
2.7 Залежність стратегії та політики менеджменту персоналу від генеральної стратегії розвитку організації 53
2.8 Відмінності в політиці менеджменту персоналу залежно від моделі ринку праці 55
Контрольні запитання 60
Питання для самостійного вивчення 60
Ситуаційні завдання для самоперевірки 61
Розділ 3. Ресурсне забезпечення менеджменту персоналу 66
3.1 Нормативно-правова база менеджменту персоналу 66
3.2 Науково-методичне забезпечення менеджменту персоналу 70
3.3 Інформаційна база менеджменту персоналу 73
3.4 Кадрове забезпечення менеджменту персоналу 74
3.5 Матеріально-технічне забезпечення менеджменту персоналу 76
3.6 Фінансове забезпечення менеджменту персоналу 78
Контрольні запитання 80
Питання для самостійного вивчення 80
Розділ 4. Соціально-психологічні аспекти менеджменту персоналу 81
4.1 Особистісні якості керівника як передумова ефективного менеджменту персоналу 81
4.2 Соціально-психологічні фактори трудової поведінки персоналу 85
4.3 Комунікації в управлінні персоналом 88
4.4 Типи та причини конфліктів, методи їх розв’язання 94
4.5 Соціально-психологічний клімат і його вплив на ефективність діяльності організації 100
Контрольні запитання 105
Практичні ситуації 106
Питання для самостійного вивчення 111
Ситуаційні завдання для самоперевірки 111
Розділ 5. Кадрова служба та кадрове діловодство 113
5.1 Загальні організаційні засади управління персоналом організації 113
5.2 Служби персоналу й основні напрями їх діяльності 119
5.3 Функції служб персоналу на сучасному етапі 125
5.4 Менеджер служби персоналу організації 127
5.5 Основи кадрового діловодства 129
Контрольні запитання 132
Практичні ситуації 133
Питання для самостійного вивчення 138
Розділ 6. Планування й формування персоналу 139
6.1 Планування роботи з персоналом організації 139
6.2 Об’єктивні та суб’єктивні чинники зміни потреб організації в персоналі 142
6.3 Аналіз забезпеченості організації персоналом 146
6.4 Методи визначення потреб організації в персоналі 148
6.5 Джерела поповнення й оновлення персоналу 152
6.6 Методи професійного підбору кадрів 156
6.7 Добір кадрів 159
6.8 Ефективність процесу добору і відбору працівників 165
Контрольні запитання 168
Практичні ситуації 168
Питання для самостійного вивчення 172
Ситуаційні завдання для самоперевірки 173
Розділ 7. Розвиток персоналу 175
7.1 Розвиток персоналу як засіб забезпечення його конкурентоспроможності 175
7.2 Підвищення кваліфікації та перепідготовка кадрів. Характеристика системи неперервного навчання персоналу 179
7.3 Планування трудової кар’єри в організації 183
7.4 Створення й підготовка резерву на заміщення вакантних посад керівників 186
Контрольні запитання 192
Практичні ситуації 193
Питання для самостійного вивчення 197
Ситуаційні завдання для самоперевірки 198
Розділ 8. Рух персоналу 200
8.1 Управління процесами руху персоналу. Види, фактори та показники руху персоналу 200
8.2 Основні процеси руху персоналу 204
8.3 Припинення трудової угоди. Пристосування персоналу до економічних змін 212
8.4 Оцінка витрат, пов’язаних із заміною працівників 219
Контрольні запитання 222
Практичні ситуації 223
Питання для самостійного вивчення 228
Розділ 9. Регулювання трудової діяльності персоналу 229
9.1 Завдання регулювання трудової діяльності працівників організації 229
9.2 Створення умов для ефективної діяльності персоналу 230
9.3 Підтримання встановленого ритму виробництва 232
9.4 Методи управління персоналом 234
9.5 Регламентування процесу трудової діяльності 235
Контрольні запитання 240
Практичні ситуації 241
Питання для самостійного вивчення 245
Розділ 10. Управління робочим часом працівників 247
10.1 Робочий час як універсальна міра кількості праці 247
10.2 Законодавче регулювання робочого часу та тривалості відпусток 248
10.3 Правила внутрішнього трудового розпорядку як засіб регулювання робочого часу 252
10.4 Режим праці та відпочинку 252
10.5 Методи аналізу ефективності використання робочого часу 256
Контрольні запитання 260
Питання для самостійного вивчення 260
Розділ 11. Створення сприятливих умов праці 261
11.1 Поняття, фактори й елементи умов праці 261
11.2 Державне регулювання умов праці 263
11.3 Класифікація та оцінювання умов праці на виробництві 266
11.4 Засоби компенсації впливу на працівників несприятливих умов праці 269
11.5 Основні напрями та соціально-економічна ефективність поліпшення умов праці на виробництві 271
Контрольні запитання 275
Питання для самостійного вивчення 275
Розділ 12. Оцінювання персоналу 277
12.1 Об’єктивна необхідність та значення оцінювання персоналу 277
12.2 Процес оцінювання персоналу: сутність, цілі, завдання, елементи 278
12.3 Система оцінки персоналу та її види. Модель комплексної оцінки персоналу 282
12.4 Методи оцінювання персоналу 285
12.5 Атестація персоналу 288
Контрольні запитання 292
Практичні ситуації 293
Питання для самостійного вивчення 297
Ситуаційні завдання для самоперевірки 297
Розділ 13. Мотивація та стимулювання персоналу 299
13.1 Методологічні аспекти мотивації персоналу 299
13.2 Матеріальна мотивація трудової діяльності 313
13.3 Методи нематеріальної мотивації трудової діяльності 317
Контрольні запитання 322
Практичні ситуації 324
Питання для самостійного вивчення 328
Ситуаційні завдання для самоперевірки 329
Розділ 14. Соціальне партнерство в організації 330
14.1 Об’єктивні передумови виникнення соціального партнерства та чинники його розвитку 330
14.2 Сутність, значення, форми соціального партнерства 333
14.3 Працедавець і наймані працівники як соціальні партнери у структурі організації 338
14.4 Роль профспілкової організації у представництві інтересів найманих працівників 342
14.5 Колективний договір як головний засіб зміцнення соціального партнерства 346
Контрольні запитання 352
Питання для самостійного вивчення 353
Розділ 15. Ефективність менеджменту персоналу 354
15.1 Загальні засади ефективності в економіці та управлінні 354
15.2 Витрати на персонал 357
15.3 Ефективність менеджменту персоналу: організаційна, економічна та соціальна 358
Контрольні запитання 362
Питання для самостійного вивчення 362
Завдання для модульного тестування 364
Питання, які виносяться на іспит 450
Література 461
Законодавчі та нормативно-правові акти 461
Основна і додаткова література 462
Глосарій 469
Вступ
Здатність організації ефективно управляти співробітниками є головним джерелом її розвитку в умовах технічного прогресу та посилення конкуренції. Сьогодні основними факторами конкурентоспроможності стали забезпеченість кваліфікованою робочою силою та володіння досконалими методами управління персоналом. Особливого значення набули проблеми формування політики наймання працівників, забезпечення зайнятості та справедливої оплати праці, застосування гнучких систем соціальних виплат та режимів праці, планування кар’єри, підготовки персоналу на різних стадіях його службового зростання. Прийняття оптимальних рішень в області кадрового менеджменту безпосередньо залежить від компетентності керівників всіх рівнів управління та фахівців з управління персоналом. Отже, володіння технологією та конкретними методами роботи з персоналом є ключовою проблемою підготовки фахівців з економіки та менеджменту.
Проблеми менеджменту персоналу у різних аспектах досить докладно досліджувалися як вітчизняними, так і зарубіжними науковцями та практиками.
Наукові та прикладні дослідження у цій сфері проводяться такими провідними вітчизняними вченими та фахівцями, як: А.М.Бандурка, А.П.Бовтрук, С.П.Бочарова, І.В.Волошко, В.М.Данюк, І.О.Джаін, Г.А.Дмитренко, О.В.Землянська, І.А.Іванова, М.І.Карлін, В.П.Козоріз, С.М.Козьменко, О.В.Козьменко, А.М.Колот, Т.І.Коропчук, А.Т.Кредісов, В.А.Кредісов, В.Д.Лагутін, М.П.Лукашевич, В.О.Лук’янихін, А.А.Мазаракі, М.І.Мурашко, С.В.Науменкова, Є.Г.Панченко, В.М.Петюх, В.Сладкевич, Ф.І.Хміль, В.О.Храмов, С.О.Цимбалюк, Ф.І.Шпиг, Г.В.Щокін. Серед зарубіжних дослідників слід виділити праці таких вчених як: Т.Ю.Базаров, В.Р.Веснін, П.Друкер, Г.Емерсон, А.Я.Кібанов, С.Кірсанова, В.І.Кнорринг, Р.Марр, М.Мескон, К.Негойце, Д.В.Нестерова, І.А.Нікітіна, А.М.Омаров, У.Оучі, О.Г.Поршнєв, О.І.Пригожин, В.П.Пугачов, З.Г.Румянцева, Н.Г.Саломатіна, Е.К.Старобинський, В.І.Терещенко, А.Файоль, Ф.Форд, Р.Х.Холл, Ю.А.Ципкін, С.В.Шекшня, В.І.Шкатулла, Г.Шмален, Г.Шмідт, Л.Якокка та ін.
Однак, незважаючи на наявність широкого спектру розглянутих науковцями різноманітних проблем менеджменту персоналу, до цього часу недостатньо розробленими залишається багато аспектів цієї специфічної сфери діяльності, характерної для всіх організацій, головне завдання якої полягає в забезпеченості підприємств та організацій персоналом та цілеспрямованому ефективному його використанні. Саме тому дослідження спірних аспектів менеджменту персоналу виявляється особливо актуальним та затребуваним практикою господарювання.
Як навчальна дисципліна «Менеджмент персоналу» є важливою складовою частиною менеджменту зі своїм власним об’єктом. Світовий досвід управління виробництвом переконує, що вирішальним чинником стабільного й тривалого функціонування різноманітних організацій, їхнього поступального розвитку є високоякісний менеджмент у широкому розумінні й менеджмент персоналу зокрема.
Методика вивчення курсу «Менеджмент персоналу» базується на єдності проблемних лекцій, практичних і семінарських занять, які передбачають розв’язування типових управлінських ситуацій і завдань, пов’язаних із створенням кадрової політики підприємства; підбором персоналу, його розстановкою, навчанням, просуванням, оцінкою, розвитком тощо; практичне ознайомлення із системою менеджменту персоналу на вітчизняних підприємствах; самостійної роботи над курсом.
Міжпредметні зв’язки представлені переліком дисциплін, які характеризують об’єкт управління або окремі його функції – економічні, фінансові, облікові, юридичні, засвоєння яких студентами необхідне для вивчення курсу «Менеджменту персоналу», зокрема: «Основи менеджменту», «Етика бізнесу», «Психологія», «Соціологія», «Етика та естетика», «Інформаційні системи у менеджменті», «Маркетинг», «Економіка підприємства», «Економіка праці і соціально-трудові відносини», «Соціологія ринку», «Господарський кодекс», «Діловодство» та ін.
Структура курсу відповідає нормативній програмі дисципліни «Менеджмент персоналу» та логічно поєднує широке коло питань кадрового менеджменту – від методології управління персоналом до оцінки результатів та регламентації його діяльності. Зміст дисципліни відображає як світовий досвід, так і практику викладання дисципліни згідно ОПП. Кожна тема курсу, що відповідає ключовому напрямку діяльності менеджерів з персоналу, включає перелік питань для обговорення, які дозволяють студентам перевірити ступінь засвоєння теоретичного матеріалу та містить такий методичний інструментарій навчання як: практичні управлінські ситуації, ділові ігри, задачі.
Метою навчально-методичного посібнику є висвітлення основних аспектів з теорії та практики менеджменту персоналу та набуття практичних навичок вирішення реальних проблем менеджменту персоналу.
У навчально-методичному посібнику узагальнено матеріал, що відображає теоретичні концепції та практичні підходи щодо сутності та актуальних аспектів ефективного менеджменту персоналу в умовах сьогодення. В навчально-методичному посібнику узагальнено власний досвід та наведено розробки авторів стосовно досягнення найбільш оптимальних результатів під час вирішення нагальних питань менеджменту персоналу на всіх рівнях управління.
Розділ 1. Персонал організації як об’єкт менеджменту персоналу
Мета розділу – розкрити сутність організації як соціального інституту та об’єкту менеджменту, дослідити значення персоналу як суб’єкту та об’єкту менеджменту, розглянути класифікаційну та структурну характеристику персоналу організації.
1.1. Організація як соціальний інститут та об’єкт менеджменту
1.2. Персонал як суб’єкт і об’єкт управління
1.3. Класифікація персоналу організації
1.4. Структура персоналу організації
1.1 Організація як соціальний інститут та об’єкт менеджменту
У сукупності підсистем (техніко-технологічної, економічної, соціальної, організаційної) виробничо-господарська організація фігурує як єдине ціле, як керована система. Водночас кожна її функціональна підсистема є самостійним об’єктом з притаманними йому вимогами і умовами, тобто кожна з них може розглядатися і як складна система. Від урахування специфіки цих систем залежить ефективність функціонування організації і управління нею загалом.
Однією з найважливіших систем виробничо-господарської організації є її соціальна підсистема – сукупність індивідів і соціальних груп, які утворюють трудовий колектив та головний потенціал організації.
Одним з ключових понять у менеджменті персоналу виступає поняття «організація».
Поняття «менеджмент» означає управління: не в широкому значенні як управління будь-яким об’єктом чи процесом, а у вузькому – як керування організацією, структурним підрозділом, трудовою поведінкою персоналу організації тощо.
У менеджменті поняття «персонал» вживається в значенні сукупності людей, які утворюють організацію, перебувають у трудових відносинах з нею на підставі індивідуальних трудових договорів та зайняті суспільно корисною діяльністю. Значення персоналу для існування й діяльності будь-якої організації величезне, адже без персоналу немає й організації.
Поняття «організація» багатогранне. Академічний словник української мови зафіксував активне вживання слова «організація» в 4-х різних значеннях:
1. Дія за значенням: організувати, організуватися; організовувати, організовуватися. Якщо дія триває довший час і виконується групою людей, то вона є процесом організовування чогось, упорядковування, улаштовування (організація праці, організація діяльності, організація управління тощо).
2. Об’єднання людей, суспільних груп, держав на базі спільності інтересів, мети, програми дій (Організація Об’єднаних Націй, профспілкова організація). У теорії менеджменту прийнято для зручності будь-яку юридичну особу (підприємство, банк, навчальний заклад, лікувальний заклад тощо) називати організацією. Отже, під організацією розуміється соціальний інститут, створений засновниками на ґрунті спільності інтересів, як правило, економічних, політичних, культурних, спортивних.
3. Особливості будови чого-небудь, структура.
4. Фізичні й психічні особливості окремої особи (душевна організація людини).
У менеджменті персоналу об’єктом вивчення є організація в другому значенні цього слова, тобто як соціальний інститут у всіх його проявах, але переважно у сфері економіки. Об’єктом навчальної дисципліни є також структурні підрозділи організацій та їхній персонал, окремий працівник як посадова особа та як особистість.
Досить широко використовується поняття «організація» також і в значенні процесу (організація праці, організація управління тощо).
Організація є юридичною особою. Усю свою діяльність вона здійснює самостійно, розраховує на власні можливості, на потенціал своїх керівників, на ініціативну, творчу працю кожного працівника.
Організації у сфері економіки створюються для спільної економічної діяльності. Спільна праця групи людей звичайно продуктивніша порівняно з працею такої ж кількості виконавців-одинаків.
Можна стверджувати, що сучасна цивілізація тримається «на трьох китах»: сім’ї, організації та державі. До речі, сім’ю теж можна розглядати як маленьку організацію, а державу як суперорганізацію.
Організація як юридична особа є основним, базовим об’єктом менеджменту. Керівники середнього рівня управління відповідають за стан справ у великих структурних частинах організації – виробництвах, виробничих комплексах, цехах. Об’єктами менеджменту на нижчому рівні управління є низові структурні підрозділи (відділи, бюро, сектори, лабораторії, виробничі дільниці, бригади тощо).