
- •1. Основні засади системного аналізу
- •2. Поняття системи, її властивості та структура
- •Пов'язані зі структурою
- •Пов'язані з ресурсами та особливостями взаємодії із середовищем
- •3. Взаємодія систем із зовнішнім середовищем
- •4. Класифікація систем
- •5.Особливості, структура та функціонування ек. Систем.
- •6.Особливості, структура та функціонування виробничих(вир.) систем.
- •7.Особливості фінансових систем
- •8. Декомпозиція у моделюванні та системному аналізі.
- •9. Декомпозиція односекторної моделі економіки
- •10. Агрегування в моделях міжгалузевих зв’язків
- •11.Проблема невизначеності та випадковості
- •12.Інформаційні аспекти дослідження систем. Інформація та її передавання
- •13. Поняття управління. Управління і система
- •14. Типи (способи) управління системами
- •15.Прості системи управління
- •16.Системи управління з адаптацією
- •17.Модельні системи управління
- •18.Семіотичні системи управління
- •Етапи управління
- •20.Особливості управління у виробничих системах
- •21. Базова модель прийняття рішень та її структура
- •22. Головні завдання системного аналізу та його основні етапи.
- •Процес виконання системного аналізу
- •23. Формулювання проблеми у системному дослідженні
- •24. Визначення цілей і формування критеріїв у системному дослідженні
- •Генерування альтернатив у системному дослідженні
- •26.Алгоритмізація системних досліджень.
- •27.Проблеми реалізації системних досліджень
- •28.Способи вирішення проблеми та етика системних досліджень
- •29. Поняття моделі та суть методу моделювання.
- •30. Класифікація моделей.
- •31. Головні етапи моделювання економічних процесів
- •32. Моделі типу “життєвий цикл”
- •33. Модель чорної скриньки.
- •34.Статичні і динамічні моделі систем.
- •35. Математичний опис динамічних систем
- •36. Модель національної економіки
- •Статичні матричні макроекономічні моделі
- •Моделі виробничих систем
- •39.Основні характеристики виробничих функцій. Випадок функції Кобба-Дугласа
- •40.Функції виробничих затрат
- •41.Сіткові моделі
- •42.Проблема класифікації методів системного аналізу
- •43.Метод колективної генерації ідей або "мізкової атаки"
- •44.Метод сценаріїв
- •45.Методи експертних оцінок
- •46. Метод Дельфі
- •47. Метод дерева цілей.
- •48. Морфологічні методи (або метод Цвіккі)
- •49. Особливості застосування кількісних методів у системному дослідженні
- •51. Застосування математичного програмування у системному аналізі
- •52. Застосування лінійного та нелінійного програмування у системному аналізі
- •53.Застосування блокового програмування у системному аналізі
- •54.Застосування дискретного програмування у системному аналізі
- •55.Застосування динамічного програмування у системному аналізі
- •56.Статистичні методи у дослідженні систем.
- •57.Теорія масового обслуговування
- •58.Теорія ігор.
- •59.Машинне імітування.
- •60. Графи та їхнє застосування.
54.Застосування дискретного програмування у системному аналізі
Дискретне програмування є розділом математичного програмування, що вивчає задачі, в яких на значення частини чи всіх змінних величин накладено вимогу дискретності.
У термінах дискретного програмування формулюють різноманітні економічні задачі: планування і управління, проектування та розміщення; задачі розміщення, комівояжера
та про призначення; задачі теорії розкладів, чимало інших економічних , військових задач.
Найкраще вивчено задачі лінійного дискретного програмування. Це звичайні задачі лінійного програмування, лише шукані змінні повинні мати дискретне значення. Ці типи моделей відображають задачі з неподільностями. У них змінні величини є фізично неподільними.
Задачі з неоднорідною розривною цільовою функцією:
∑nj=1Cj(xj)→min
∑nj=1aijxj≥Ai, i=1,2,…m
xj≥0 j=1,2,…,n
Cj(xj)=
Такі задачі ще називають задачами з постійною складовою.
Серед цих задач найкраще вивчено задачі транспортного типу з фіксованими доплатами. Їхня цільова функція має вигляд:
∑mi=1∑nj=1 (Cijxij+dijyij),
де
yij=
Доброю ілюстрацією економічної задачі, відображеною моделлю дискретного програмування, є варіантна задача розміщення виробництва з такою постановкою:
В m (i=1, 2, …, m) можливих точках розміщення виробництва потрібно розмістити виробництво продукції. Щодо кожної з цих точок існує набір можливих варіантів проектів підприємств. До цих варіантів належать не тільки проекти нових підприємств, але
й варіанти реконструкції діючих підприємств, їхня ліквідація тощо. Загальна їхня кількість дорівнює H (h=1, 2, …, H). Відомо n (j=1, 2, …, n) споживачів продукції, потреба кожного з них становить Bj. Вартість реалізації проекту (враховуючи термін окупності) разом із затратами на випуск продукції дорівнює Aih.
Математична модель цієї задачі має вигляд:
∑mi=1∑Hh=1Aihxih+∑mi=1∑nj=1tijyij→min
∑nj=1yij=∑Hh=1Aihxih, i=1,2,..m
∑nj=1yij=Bj, j=1,2,..n
∑Hh=1xih=1, i=1,2,..m
де xih – цілочислова змінна, яка вказує на прийняття h-го проекту в і-ій точці можливого розміщення виробництва; yij – транспортні зв’язки і-го підприємства (виробника продукції) і j-го споживача цієї продукції; tij – затрати на перевезення одиниці продукції від і-го виробника до j-го споживача. Умови (7.52) і (7.53) забезпечують прийняття в кожній точці розміщення виробництва лише одного з можливих проектів підприємств.
Найпоширенішими методами розв’язування таких задач є:метод відсікання, комбінаторні методи, наближені методи.
Виникнення дискретного програмування пов’язують з опублікуванням американськими вченими Фулкерсоном-Джонсоном і Данцігом ідеї методу відсікання, проте розвиток методів розв’язування задач дискретного програмування почався після створення Гоморі першого алгоритму відсікання.
55.Застосування динамічного програмування у системному аналізі
Динамічне програмування - розділ математичного програмування, який розглядає багатокрокові методи пошуку розв’язків. Розв’язування задачі математичного програмування з допомогою методів динамічного програмування здійснюється поетапно, тобто динамічно і послідовно.
Основним методом динамічного програмування є метод рекурентних співвідношень, створений американським вченим Р. Белманом у 50-х роках ХХ ст., в основі якого закладено принцип оптимальності: якщо керування процесом оптимальне, то воно оптимальне для процесу, який залишився після здійснення першого кроку. Передісторію процесу і параметри керування на попередніх кроках не беруть до уваги.
Математичне формулювання принципу оптимальності Белмана виражено рівняннями, розв’язок яких визначає оптимальну поведінку в керуванні процесом. Для числового відшукання оптимальних параметрів керування ефективним є метод послідовного аналізу варіантів, розроблений на початку 60-х років ХХ ст. в Інституті кібернетики НАН України
українськими вченими В.С. Міхалевичем і Н.З. Шором, суть якого полягає у послідовному конструюванні конкурентоспроможних варіантів.