
- •1. Основні засади системного аналізу
- •2. Поняття системи, її властивості та структура
- •Пов'язані зі структурою
- •Пов'язані з ресурсами та особливостями взаємодії із середовищем
- •3. Взаємодія систем із зовнішнім середовищем
- •4. Класифікація систем
- •5.Особливості, структура та функціонування ек. Систем.
- •6.Особливості, структура та функціонування виробничих(вир.) систем.
- •7.Особливості фінансових систем
- •8. Декомпозиція у моделюванні та системному аналізі.
- •9. Декомпозиція односекторної моделі економіки
- •10. Агрегування в моделях міжгалузевих зв’язків
- •11.Проблема невизначеності та випадковості
- •12.Інформаційні аспекти дослідження систем. Інформація та її передавання
- •13. Поняття управління. Управління і система
- •14. Типи (способи) управління системами
- •15.Прості системи управління
- •16.Системи управління з адаптацією
- •17.Модельні системи управління
- •18.Семіотичні системи управління
- •Етапи управління
- •20.Особливості управління у виробничих системах
- •21. Базова модель прийняття рішень та її структура
- •22. Головні завдання системного аналізу та його основні етапи.
- •Процес виконання системного аналізу
- •23. Формулювання проблеми у системному дослідженні
- •24. Визначення цілей і формування критеріїв у системному дослідженні
- •Генерування альтернатив у системному дослідженні
- •26.Алгоритмізація системних досліджень.
- •27.Проблеми реалізації системних досліджень
- •28.Способи вирішення проблеми та етика системних досліджень
- •29. Поняття моделі та суть методу моделювання.
- •30. Класифікація моделей.
- •31. Головні етапи моделювання економічних процесів
- •32. Моделі типу “життєвий цикл”
- •33. Модель чорної скриньки.
- •34.Статичні і динамічні моделі систем.
- •35. Математичний опис динамічних систем
- •36. Модель національної економіки
- •Статичні матричні макроекономічні моделі
- •Моделі виробничих систем
- •39.Основні характеристики виробничих функцій. Випадок функції Кобба-Дугласа
- •40.Функції виробничих затрат
- •41.Сіткові моделі
- •42.Проблема класифікації методів системного аналізу
- •43.Метод колективної генерації ідей або "мізкової атаки"
- •44.Метод сценаріїв
- •45.Методи експертних оцінок
- •46. Метод Дельфі
- •47. Метод дерева цілей.
- •48. Морфологічні методи (або метод Цвіккі)
- •49. Особливості застосування кількісних методів у системному дослідженні
- •51. Застосування математичного програмування у системному аналізі
- •52. Застосування лінійного та нелінійного програмування у системному аналізі
- •53.Застосування блокового програмування у системному аналізі
- •54.Застосування дискретного програмування у системному аналізі
- •55.Застосування динамічного програмування у системному аналізі
- •56.Статистичні методи у дослідженні систем.
- •57.Теорія масового обслуговування
- •58.Теорія ігор.
- •59.Машинне імітування.
- •60. Графи та їхнє застосування.
46. Метод Дельфі
Метод Дельфі спочатку було запропоновано як ітеративну процедуру під час проведення мізкової атаки, яка б допомагала знизити вплив психологічних чинників унаслідок повторення засідань і підвищити об'єктивність результатів.
Однак майже одночасно Дельфі-процедури стали основним засобом підвищення об'єктивності експертних опитувань з використанням кількісних оцінок під час оцінювання дерев цілей розробки сценаріїв.
Основними засобами підвищення об'єктивності результаті при застосуванні Дельфі-методу є використання зворотног зв'язку, ознайомлення експертів з результатами попереднього туру опитування і врахування цих результатів під час оцінювання значущості суджень, думок експертів.
Для зниження таких чинників, як навіювання чи пристосування до думки більшості, інколи необхідно, щоб експерти обґрунтували свої погляди, проте це не завжди дає бажаний результат, а навпаки, може спричинити до посилення ефекту пристосування.
У найрозвиненіших методиках експертам присвоюють вагові коефіцієнти значимості їхніх думок, суджень, які обчислюють на підставі попередніх опитувань і які уточнюють від туру до туру та враховують під час отримання узагальнених результатів оцінок.
Через трудомісткість обробки результатів і значних головних затрат початкові методики Дельфі не завжди вдається реалізувати на практиці.
Розглянемо одну з процедур застосування методу Дельфі. Нехай експертам необхідно впорядкувати певну сукупність об'єктів, оцінки яких є якісного типу.
Розглянемо
питання визначеної оцінки кожного з
об'єктів. Припустимо, що відома нижня
аmin
і
верхня аmaх
допустимі границі для певного об'єкта.
Інтервал
між нижньою і верхньою границями
розбиваємо на кілька однакових під
проміжків.Кожному
експертові пропонують визначити
ймовірність потрапляння оцінюваної
величини у кожен з підінтервалів, тобто
величину рij,
де
рij-
імовірність
потрапляння оцінюваної величини,
вказаної i-им
експертом в j-ий
інтервал.
Очевидно,
що
для
Імовірності для одного проміжку, одержані від кожного експерта, усереднюють:
,
На цьому перший етап експертизи завершено
З
метою оброблення результатів роблять
якомога довшу
перерву,
протягом перерви відбувається подальше
опрацювання результатів. Визначають
медіану одержаних результатів та
два
квадрилі, які позначають так:
,
(медіана),
Другий етап експертизи розпочинають з того, що усім експертам повідомляють величини , , Водночас зазначають також обґрунтування тих варіантів експертів, які потрапили у проміжок до , і далі від
Ознайомившись з цією інформацією, експертам необхідну знову зазначити такі ж імовірності, як і на першому етапі.
Процедура виконання експертизи відбувається у кілька етапів.
Вважають, що експертиза вдала, якщо виконується така умова:
,
де
- величина
проміжку
,
на
першому етапі;
-
величина проміжку
,
на
m-му
етапі.
За
остаточну оцінку приймають медіану,
одержану на
останньому етапі. На підставі таких
оцінок відбувається ранжування об'єктів.
У випадку, коли кількаразова експерти
оцінка не спричинює зменшення величини
,
належить розпустити експертну групу
і розпочати всю процедуру з іншою групою
експертів, яку формують заново .