44.Метод сценаріїв

Методи підготовки та узгодження уявлень щодо системи, проблеми чи предмету, який аналізують, викладені у письмовій формі, називають сценаріями. Сценарій - це документ, що містить аналіз проблеми чи пропозиції щодо її вирішення або розвитку системи, незалежно від форми його представлення. Зазвичай, пропозиції щодо підготовки таких документів складає кожен експерт індивідуально, а потім формулюють узгоджений текст.

Сценарій передбачає змістовні міркування, які допомагають зупинитись на деталях, не врахованих за умов опису системи, а також містить результати кількісного техніко-економічного чи статистичного аналізу з попередніми висновками.

Група експертів, відповідальних за сценарій, зазвичай користується правом отримання необхідної інформації від підприємств і організацій, консультацій відповідних фахівців. Сценарій є попередньою інформацією, на базі якої виконують, наприклад, подальшу роботу з прогнозування розвитку галузі чи розробки варіантів певного проекту. Іноді сценарій піддають попередньому аналізові з метою запобігання розгляду проблем, або тих несуттєвих чи нереальних аспектів, які неможливо забезпечити у запланованому періоді, коли мова йде про проект.

І хоча текст сценарію пишуть фахівці з досліджуваної проблеми, проте у ньому трапляються елементи неоднозначності (різне сприйняття спеціалісти залежно від їхньої кваліфікації), тому подальшу формалізацію уявлень щодо системи необхідно доручати фахівцям, які є не менш кваліфікованими від тих, які розробляли сценарій. Отже, на практиці сценарій допомагає попередньо скласти уяву щодо проблеми, а потім приступити до більш формалізованого уявлення щодо системи у вигляді графів, таблиць.

На практиці за типом сценаріїв розробляють прогнози розвитку галузей промисловості. Різновидом сценаріїв є бізнес-плани, підготовані спеціальними комісіями. Перспективною є розробка спеціалізованих інформаційно- пошукових систем, які накопичують прогнозуючу інформацію не тільки безпосередньо з однієї галузі, але й із суміжних галузей, розвиток яких може вплинути на розвиток цієї галузі, на прийняття рішень щодо вибору найкращого варіанта розвитку галузі.

45.Методи експертних оцінок

Під час використання методу експертних оцінок припускають, що думка групи експертів є надійнішою, ніж думка окремого експерта. Це підтверджується експериментальними дослідженнями за умови дотримання у цьому випадку певних вимог, до яких належать: а) розподіл оцінок, отриманих від експертів, повинен бути “гладким” (тобто відхилення від усередненої оцінки не повинні дуже сильно відрізнятись одне від одного); б) дві групові оцінки, подані двома однаковими підгрупами, вибраними випадково, повинні бути близькими. Множину проблем, які вирішують методами експертних оцінок, умовно поділяють на два класи. До першого класу належать такі проблеми, щодо яких є достатня забезпеченість інформацією. У цьому випадку методи опитування та опрацювання інформації базуються на використанні принципу “доброго вимірювача”, тобто: а) експерт – сховище великого обсягу інформації, якісне джерело інформації; б) групова думка експертів є близькою до істинного вирішення проблеми. Якщо ці гіпотези є вірними, то для опрацювання індивідуальних оцінок можна використовувати формальні методи. До другого класу належать проблеми, щодо яких недостатньо бути впевненим у справедливості перелічених вище гіпотез. У цьому випадку експертів вже не можна розглядати як “добрих вимірювачів” і необхідно обережно підходити до опрацювання результатів експертизи. У зв’язку з цим щодо задач другого класу переважно застосовують якісну обробку. А використання методів усереднення у цьому випадку може спричинити до великих помилок.

В організації експертизи можна виокремити такі головні етапи: – формування цілей (мети) експертизи і розробка процедури опитування; – формування групи експертів; – опитування, аналіз і опрацювання інформації, а також здійснення перевірки узгодженості думок експертів. Деякі дослідники виокремлюють також етап формування групи спеціалістів-аналітиків.

Спосіб підбору експертів. Переважно людина, яка організовує експертизу, не компетентна у даній сфері діяльності, однак саме їй необхідно підібрати групу людей – фахівців у цій галузі діяльності. Чисто суб’єктивно визначають декілька спеціалістів з зазначеної галузі. За їх опитуванням формують певну групу фахівців. Визначають списки людей, які, на думку групи, є компетентними у цій галузі. Виокремивши тих людей, прізвища яких найчастіше повторюються у списках, опитують їх із цією ж метою. Так остаточно формують групу експертів з конкретного питання.

Спосіб опитування експертів. Опитування експертів здійснюють двома шляхами: 1. З дозволом обміну інформацією між експертами. Позитивна сторона цього варіанту полягає у тому, що під час обговорення розкриваються деякі сторони проблеми, які не всім експертам були відомими. Недолік: тиск авторитету (титул, звання, вік), тому результат експертизи може бути хибним. 2. Без дозволу обміну інформацією (експерти є ізольованими). Позитивна сторона цього варіанту проявляється у тому, що зникає тиск авторитетів, що спричинює собою більшу об’єктивність оцінки. Недолік: втрачається додаткова обізнаність експертів унаслідок ізольованості.

Спосіб одержання результату у випадку ізольованості експертів. Кожен експерт вказує число, яке означає значення шуканого параметра. За остаточне рішення приймають середнє зі всіх значень параметра, які вказали експерти. З погляду психології відповіді експерта здатні відхилятися нерівномірно від істинного значення в обидва боки. Щоб врахувати цю психологічну тенденцію, експертам пропонують назвати не одне число, а три: оптимістичне, найправдоподібніше і песимістичне (або максимальне, середнє, мінімальне). На підставі отриманих даних обчислюють середнє значення з урахуванням психологічних чинників:1) 2)

xi – середнє значення параметрів, вказаних і-им експертом; x1i, x2i, x3i – відповідно максимальне, найправдоподібніше і мінімальне значення параметра, вказане і-им експертом; а1,а2,а3 - психологічні коефіцієнти (відповідно оптимістичний, найправдоподібніший, песимістичний).Остаточне середнє (узагальнене) значення параметра визначають за 2).

n – кількість експертів.