32. Моделі типу “життєвий цикл”

Під час дослідження та моделювання динамічних систем, зміни в яких мають еволюційний характер, тобто є послідовністю певних перетворень у роботі системи, її структурі та зв’язках з середовищем, важливу роль відіграє концепція життєвого циклу системи та різні моделі життєвого циклу.

Походження поняття “життєвий цикл” природно пов’язане з біологічними системами, наприклад, організмами. Їхнє життя досить чітко поділяється на такі стадії, як зародження, розвиток, зрілість, старіння та відмирання.

Аналогічно під час системного дослідження багатьох штучних систем можливий поділ періоду існування на послідовні етапи від створення до руйнування та зникнення. Це дає змогу створювати динамічні моделі роботи систем на базі декомпозиції процесу на певну послідовність стадій від початкової до кінцевої.

За такою системою, наприклад, у житті людини розрізняють молодість, зрілість і старість; також можна говорити про життєвий цикл деякої наукової теорії, вирішення деякої проблеми.

На думку істориків і соціологів, дослідження історичного процесу як сукупності життєвих циклів різних соціотехнічних систем дає змогу краще складати історичні прогнози. Нові теорії про соціотехнічні системи базовані на різних моделях суспільства та його розвитку, які доповнюють одна одну, відображаючи різні грані еволюції соціотехнічних систем і разом дають виразну картину складної соціальної системи суспільства.

За концепцією А.Тойнбі, всесвітня історія є сукупністю життєвих циклів (окремих історій) своєрідних і дещо залежних цивілізацій, кожна з яких проходить стадії виникнення, розвитку, занепаду, а потім гине і поступається місцем іншій цивілізації. Рушійною силою розвитку цивілізацій є “творча меншість”, яка веде за собою “інертну більшість”. Коли ця “творча еліта” не може вирішити чергову соціально- економічну проблему, вона починає нав’язувати свою владу силою. Тоді відчужена маса населення руйнує цивілізацію, якщо вона передчасно не загине через військову поразку чи природні катастрофи. В економіці сучасне планування будь-якої продукції бере до уваги концепцію життєвого циклу виробу, а планування виробництва та маркетингу спирається на концепцію життєвого циклу товару. Сучасні методи нарахування амортизації теж ґрунтуються на уявленнях щодо життєвого циклу виробничих фондів, обладнання, машин.

Найпростіший метод рівномірного нарахування зносу базується на припущенні про рівномірний знос обладнання протягом терміну його служби. Річні амортизаційні відрахування

Aw визначають за формулою:

де C – купівельна ціна обладнання; Lw – ліквідаційна вартість обладнання; Ts – термін служби обладнання. Тут не беруть до уваги особливості різних етапів життєвого циклу обладнання, а вважають, що на кожному етапі знос є однаковим.

Метод урахування цілих значень років служби розроблено з припущення, що обладнання використовують інтенсивніше або у перші, або в останні роки служби. У такому випадку знос на

кожному етапі життєвого циклу обладнання буде різним.