Пов'язані зі структурою

1. Цілісність — первинність цілого по відношенню до частин: появи у системи нової функції, нової якості, органічно випливають зі складових її елементів, але не властивих жодному з них, взятому ізольовано.

2. Неадитивності — принципова несвідомих властивостей системи до суми властивостей складових її компонентів.

3. Структурність — можлива декомпозицію системи на компоненти, встановлення зв'язків між ними.

4. Ієрархічність — кожен компонент системи може розглядатися як система (підсистема) ширшої глобальної системи.

Пов'язані з ресурсами та особливостями взаємодії із середовищем

1. Комунікативність - існування складної системи комунікацій із середовищем у вигляді ієрархії.

2. Взаємодія і взаємозалежність системи і зовнішнього середовища.

3. Адаптивність - прагнення до стану стійкої рівноваги, яке передбачає адаптацію параметрів системи до мінливих параметрами зовнішнього середовища (проте «нестійкість» не у всіх випадках є дисфункціональному для системи, вона може виступати і як умови динамічного розвитку).

4. Надійність - функціонування системи при виході з ладу однієї з її компонент, збереженість проектних значень параметрів системи протягом запланованого періоду.

5. Інтерактивність.

Інші

1. Інтегративність - наявність системоутворювальних, системозберігальних факторів.

2. Еквіфінальность - здатність системи досягати станів, що не залежать від вихідних умов і визначаються тільки параметрами системи.

3. Спадковість.

4. Розвиток - характеризує зміну стану системи у часі. Це поняття допомагає пояснити складні термодинамічні й інформаційні процеси у природі та суспільстві.

5. Порядок.

6. Самоорганізація.

3. Взаємодія систем із зовнішнім середовищем

За ступеню взаємодії із зовнішнім середовищем системи класифікуються на відкриті або замкнені (автономні).

Відкрита система, яка досягає рівноваги стає замкненою.

Цілеспрямовані системи є відкритими.

Цілеспрямовані – сприймають потреби, щоб сприйняти і формувати дії з множини альтернативних для задоволення власних потреб. Їх цілі можуть змінюватися в часі, адаптуватися до середовища та змінювати його.

Чисто замкнутих систем не існує. Вони розглядаються замкнутими виключно з точки зору якоїсь частини середовища.

Окрім цього, зовнішнє середовище впливає на систему через входи системи, а сама система впливає на нього через свої виходи, як це зображено на рис.1.1.

Рис.1.1. Система і зовнішнє середовище

Отже, існує: m – різних входів системи, описаних вектором x=( x1, x2,…,xm),

n – різних виходів, які визначаються вектором y=( y1, y2,…,yn),

k – різних внутрішніх станів системи S1, S2,…, Sk .

Вектор x описує вплив зовнішнього середовища на систему, а вектор y – відгук (реакцію) системи на цей вплив.

Зовнішнє середовище відзначається такими властивостями, як складність, рухомість і невизначеність.

Складність середовища виявляється у кількості чинників, через які воно впливає на систему.

Для виявлення чинників впливу на систему та опису сукупності впливів самої системи на середовище необхідно структурувати середовище, тобто розглядати його як систему, яка доповнює базову систему.

З цією метою необхідно виявити найважливіші частини середовища, що мають взаємозв’язки з базовою системою, та дослідити їх.