25. Генерування альтернатив у системному дослідженні

Генерування альтернатив, тобто ідей щодо можливих способів досягнення мети, є творчим процесом. Важливо свідомо згенерувати якнайбільшу кількість альтернатив, використовуючи такі методи:

1) пошук в журнальній, книжковій, патентній літературі тощо;

2) залучення кваліфікованих експертів, які мають відповідний досвід і підготовку;

3) комбінування альтернатив, впровадження проміжних варіантів тощо;

4) залучення альтернатив, протилежних запропонованим, зокрема й нульової альтернативи “не робити нічого”;

5) використання таких методів, як інтерв’ю та анкети серед зацікавлених осіб;

6) залучення альтернатив, які на перший погляд є безглуздими;

7) генерування альтернатив довго-, середньо- і короткотермінових.

Існують внутрішні та зовнішні чинники, які гальмують творчу працю або ж сприяють їй.

До внутрішніх чинників належать:

1) наслідки невірного сприймання дійсності (через велику фантазію);

2) різні інтелектуальні перепони (інертність мислення, стереотипи, підсвідоме самообмеження, спричинене переконаннями та лояльністю тощо);

3) емоційні перепони (захоплення критикою або побоювання критики з боку інших).

До зовнішніх чинників, які впливають на творчу працю, належать фізичні умови праці, суспільні та економічні умови, загальний культурний фон, ідейна атмосфера. Велику роль відіграють схвалення з боку соціальної групи та керівництва, суспільна думка.

Коли альтернатив забагато і детальне вивчення кожної з них зумовлює значні втрати часу та коштів, тоді використовують методи грубого відсіювання альтернатив шляхом перевірки необхідних якостей, таких як стійкість до зовнішніх умов, надійність, адаптивність, допустима вартість тощо. Однак відсіювання не повинно бути занадто жорстким – необхідно залишати декілька альтернатив для поступового ретельного аналізу та порівняння.

Серед організаційних форм генерування альтернатив, що добре себе зарекомендували, найвідоміші такі:

– мізковий штурм;

– синектика;

– ділові ігри.

Серед методів генерування альтернатив набули поширення:

- розробка сценаріїв;

- морфологічний аналіз.

Ефективність методу мізкового штурму полягає в тому, що у розкутій емоційній атмосфері ідеї одних експертів можуть наводити інших на нові ідеї. Це дає змогу згенерувати значно більшу кількість ідей, ніж за умови, коли ті ж люди працюють поодинці.

Синектика орієнтована на створення невеликої кількості альтернатив, що вирішують проблему. Для успішної роботи за цим методом забороняється обговорювати недоліки та переваги членів групи; кожен може зробити перерву без будь-яких пояснень; роль ведучого періодично виконує кожен член групи.

При використанні синектики потрібна спеціальна тривала підготовка. Ефективність синектики продемонстровано на прикладі розв’язання проблеми типу “винайти нову конструкцію мідного даху”, “створити вдосконалений ніж для відкривання консерви”.

Розробка сценаріїв – це метод створення альтернатив шляхом конструювання послідовностей дій та подій, які можуть відбуватися з досліджуваною системою. Сценарій є моделлю майбутнього після прийняття певного рішення.

Морфологічний аналіз за методом генерування альтернатив за допомогою усіх можливих комбінацій і сполучень значень заданих параметрів альтернативи застосовують переважно щодо проектування технічних систем.

Ділові ігри – це своєрідне імітаційне моделювання ситуацій, де учасники гри поводяться так, ніби вони дійсно виконували певну роль, у цьому випадку реальність замінюють деякою моделлю