23. Формулювання проблеми у системному дослідженні

Досить часто роботу, пов'язану з формулюванням задач, недооцінюють. Наприклад, вважають, що "справжня робота" не розпочалась доти, доки не збудовано формальні моделі. Проте досвід засвідчує, що чітко й глобально сформулювати проблему, означає наполовину її розв'язати.

У традиційних наукових дослідженнях формулювання задачі є початковим етапом роботи, а при дослідженні складної системи-проміжним, якому передує клопітка робота.

Первісне формулювання проблеми, з яким замовник звертається до системного аналітика, може бути тільки приблизним натяком на дійсну проблему. Тому що система, взаємодіючи з іншими системами, стає частиною деякої надсистеми, а також складається з частин і підсистем, причетних до визначеної проблеми.

Використовуючи з метою позначення усієї сукупності проблем термін проблематика, вважатимемо, що перший етап дослідження будь-якої проблеми - це розширення її до проблематики, тобто зачислення до системи проблем, які з нею пов'язані та без урахування яких неможливий розв'язок.

Запропоноване замовником формулювання проблеми може бути його власною моделлю реальної проблемної ситуації, що не враховує позицій інших зацікавлених сторін.

Наприклад, розширення проблеми організаційної системи спричинює створення переліку зацікавлених осіб, до якого належать:

1) замовник;

2) особи, які приймають рішення і від повноважень яких залежить розв'язання проблеми;

3) учасники як активні (тобто ті, дії яких необхідні для розв'язання проблеми), так і пасивні (ті, на кому позначаються наслідки);

4) системний аналітик і його співпрацівники.

Отже, перехід від проблеми до проблематики - це відповідь на питання: "Які обставини та минулий досвід спонукають цих зацікавлених осіб у зазначеному середовищі сприймати такий стан справ як проблему?"

Формулюючи проблематику, аналітик дає розгорнуту картину того, хто із зацікавлених осіб у чому зацікавлений, які зміни та чому вони бажають здійснити.

Проблематика будь-якої проблеми містить спектр проблем - від тих, які спонукають до математичної формалізації (такі проблеми називають добре структурованими) до слабоструктурованих, які не формалізуються.

Зазвичай, ці проблеми розглядають по-різному. Іноді у системних дослідженнях намагаються усі проблеми звести до одного типу. Проте практика засвідчує, що досліджувати слабоструктуровану проблему як добре структуровану небезпечно (бо задається хибна інформація), а добре структуровану як слабоструктуровану - погано, бо втрачається корисна інформація.

24. Визначення цілей і формування критеріїв у системному дослідженні

Проблеми необхідно приводити до вигляду, коли вони стають задачами вибору рішень і засобів щодо досягнення заданих цілей.

Під час формування мети треба висловити те, чого ми бажаємо. З цією метою необхідно вказати шлях виходу з незадовільної ситуації. Труднощі виникають тому, що можливих напрямів багато, а потрібно обрати один, який досить часто не сприймають як вірний, однак насправді він є таким.

Існує ймовірність заміни цілей засобами тоді, коли суб'єкт, цілі якого достатньо не виявлено, нездатний чітко їх усвідомити. Розглянемо такий приклад.

Під час дослідження проблеми вибору місця для будівництва додаткових виробничих приміщень фірми з'ясувалось, що будувати їх не варто. Справа полягала в тому, що справжньою метою було покращення роботи фірми, а будівництво приміщень - один з можливих засобів її досягнення (як виявилось не найкращий).

Під час дослідження потрібно врахувати вплив системи цінностей, ідеології, якої дотримується суб'єкт. Саме вони матимуть вирішальний вплив на вибір цілей. Отже, у системному аналізі необхідно вивчати системи цінностей осіб, які приймають рішення, а також інших зацікавлених осіб.

Проблема тісно пов'язана з проблематикою, тому ціль рідко буває однією. Отже, важливо не втратити істотних цілей, розглядати протилежні та двоїсті цілі, виявляти не тільки бажані, але й небажані за своїми наслідками цілі, зважаючи на те, що різниця між цілями без поглибленого аналізу може бути неочевидною, що існує ймовірність помилково вважати одні цілі за інші.

Треба пам'ятати, що з часом цілі можуть змінюватись не тільки за формою завдяки кращому розумінню проблем, але й за змістом унаслідок зміни умов або інших чинників. Строки старіння цілей різні і залежать від різних причин.

Зазвичай цілі вищих рівнів є тривалішими. У соціальних системах цілі вищих рівнів часто формулюють як інтереси нащадків, а нижчих рівнів - як сьогоденні потреби.

Вибір правильної цілі важливіший, ніж намагання визначити найкращу альтернативу. Дійсно, і ненайкраща альтернатива наближає до цілі, хоч і не оптимальним шляхом. Вибір хибної цілі не тільки не допомагає розв'язанню проблеми, але й створює іноді нові проблеми.

Критерії є кількісними моделями якісних цілей і мають найточніше відтворювати їх. Однак критерії не можуть збігатися з цілями, хоча б через те, що фіксуються у різних шкалах виміру: цілі - у номінальній, де не існує порівняння елементів, а критерії -у найвпорядкованіших шкалах.

Критерії відображають системи цінностей, визначені цілями. Різні системи цінностей важко порівнювати, вони невпорядковані, не можуть бути зведені одна до одної. Це відбивається у багатокритерійності реальних задач, пов'язаних зі складними системами. Багатокритерійність реальних задач зумовлена не тільки наявністю безлічі цілей і цінностей, але й тим, що рідко одну ціль можна визначити одним критерієм, хоч до цього й прагнуть.

Наприклад, за стандартами ЮНЕСКО рівень медичного обслуговування у країні оцінюють за єдиним критерієм – рівнем дитячої смертності, його вважають досить вдалою характеристикою. Проте критерії видатків щодо прибирання сміття на одну квартиру, кількість сміття, що нагромаджується за одну робочу людино-годину, а також загальна кількість сміття є досить обмеженими характеристиками якості роботи сміттєзбиральних служб. Критерії кількості (у відсотках) житлових кварталів без захворювань і займання сміття, кількості скарг населення на накопичення сміття досить вдалі, проте й вони тільки частково відображають якість прибирання сміття у місті.

За адекватного опису цілі справа не в кількості використаних критеріїв оцінювання (коли їх багато - важко працювати), а в тому, як повно вони характеризують ціль.

У формуванні критеріїв прагнуть до компромісу між повнотою (точністю) опису цілей і кількістю критеріїв. Вимога повноти та всебічності спричинює до використання достатньо повних моделей ситуації, яку досліджують.

Така модель проблемної ситуації повинна враховувати три взаємодіючі системи:

1) систему проблем, що містить визначену проблему як складовий елемент;

2) систему, яка може вплинути на події так, щоб розв'язати її;

3) оточуюче середовище, в якому існують та з яким взаємодіють попередні системи.

Окрім цього, використовують практичний досвід дослідження конкретних систем, який дає "стандартні списки" корисних і важливих критеріїв.

Наприклад, під час аналізу складних економіко-технічних систем зазвичай враховують: фінансові критерії (вартість, прибуток тощо); обсягові критерії (що характеризують кількість продукції); критерії якості (ефективність роботи, надійність тощо).