
- •1. Основні засади системного аналізу
- •2. Поняття системи, її властивості та структура
- •Пов'язані зі структурою
- •Пов'язані з ресурсами та особливостями взаємодії із середовищем
- •3. Взаємодія систем із зовнішнім середовищем
- •4. Класифікація систем
- •5.Особливості, структура та функціонування ек. Систем.
- •6.Особливості, структура та функціонування виробничих(вир.) систем.
- •7.Особливості фінансових систем
- •8. Декомпозиція у моделюванні та системному аналізі.
- •9. Декомпозиція односекторної моделі економіки
- •10. Агрегування в моделях міжгалузевих зв’язків
- •11.Проблема невизначеності та випадковості
- •12.Інформаційні аспекти дослідження систем. Інформація та її передавання
- •13. Поняття управління. Управління і система
- •14. Типи (способи) управління системами
- •15.Прості системи управління
- •16.Системи управління з адаптацією
- •17.Модельні системи управління
- •18.Семіотичні системи управління
- •Етапи управління
- •20.Особливості управління у виробничих системах
- •21. Базова модель прийняття рішень та її структура
- •22. Головні завдання системного аналізу та його основні етапи.
- •Процес виконання системного аналізу
- •23. Формулювання проблеми у системному дослідженні
- •24. Визначення цілей і формування критеріїв у системному дослідженні
- •Генерування альтернатив у системному дослідженні
- •26.Алгоритмізація системних досліджень.
- •27.Проблеми реалізації системних досліджень
- •28.Способи вирішення проблеми та етика системних досліджень
- •29. Поняття моделі та суть методу моделювання.
- •30. Класифікація моделей.
- •31. Головні етапи моделювання економічних процесів
- •32. Моделі типу “життєвий цикл”
- •33. Модель чорної скриньки.
- •34.Статичні і динамічні моделі систем.
- •35. Математичний опис динамічних систем
- •36. Модель національної економіки
- •Статичні матричні макроекономічні моделі
- •Моделі виробничих систем
- •39.Основні характеристики виробничих функцій. Випадок функції Кобба-Дугласа
- •40.Функції виробничих затрат
- •41.Сіткові моделі
- •42.Проблема класифікації методів системного аналізу
- •43.Метод колективної генерації ідей або "мізкової атаки"
- •44.Метод сценаріїв
- •45.Методи експертних оцінок
- •46. Метод Дельфі
- •47. Метод дерева цілей.
- •48. Морфологічні методи (або метод Цвіккі)
- •49. Особливості застосування кількісних методів у системному дослідженні
- •51. Застосування математичного програмування у системному аналізі
- •52. Застосування лінійного та нелінійного програмування у системному аналізі
- •53.Застосування блокового програмування у системному аналізі
- •54.Застосування дискретного програмування у системному аналізі
- •55.Застосування динамічного програмування у системному аналізі
- •56.Статистичні методи у дослідженні систем.
- •57.Теорія масового обслуговування
- •58.Теорія ігор.
- •59.Машинне імітування.
- •60. Графи та їхнє застосування.
14. Типи (способи) управління системами
Способи управління системами можуть бути різними. Керівний блок може належати самій системі (самокерована система) або ж бути зовнішнім щодо неї (система, керована ззовні). Крім того, існують системи, управління якими частково дійснюють ззовні, а частково – у самій системі (системи з комбінованим управлінням). Незалежно від розташування керівного блоку розрізняють програмне управління, регулювання за параметрами, структурну адаптацію.
Якщо
траєкторію руху системи до мети чітко
визначено, і, отже, чітко представлено
управління U, тоді управління можливо
здійснити, незважаючи на розвиток подій
(програмне управління), без зворотного
зв’язку за апріорною інформацією. За
умов, коли неможливо визначити опорну
програмну траєкторію або відхилення
від траєкторії великі й неможливо
повернутись до неї, необхідне управління
здійснюють прогнозуванням поточної
траєкторії y, визначаючи, чи досягне
вона цільової області
.
Якщо y не потрапить в
,то
необхідно підстроювати параметри
системи так, щоб траєкторія досягла у*
(управління за параметрами). Якщо серед
можливих комбінацій керованих параметрів
системи немає такої, яка б забезпечувала
досягнення цільової області (тобто
через управління за параметрами ціль
не досягнуто), можна, змінюючи структури
системи (тобто змінюючи саму систему),
перейти до такої, за якої уможливлено
досягнення цільової області. Такий тип
управління називають структурною
адаптацією.
Якщо ж такий спосіб дій у межах наявних ресурсів не дає успіху, необхідно модифікувати мету, внести до неї зміни, які б давали змогу скористатись одним з визначених типів управління.Комбінуючи типи управління системами, можна отримати класифікацію.
Розрізняють такі керовані ззовні системи: 1)без зворотного зв’язку; 2)регулювання; 3)управління за параметрами; 4)управління за структурою.
До самокерованих належать системи: 1)з програмним управлінням; 2)з автоматичним управлінням; 3)з параметричною адаптацією; 4)зі структурною адаптацією (самоорганізацією).
Системи з комбінованим управлінням можуть бути автоматичними, напівавтоматичними, автоматизованими та організаційними. Взагалі один з головних принципів кібернетики полягає в тому, що система управління повинна бути за ступенем різноманітності адекватного об’єктові управління. З 60-х років методи кібернетики та теорії систем використовують у менеджменті. На рис. 3.2 зображено узагальнену схему процесу управління як відкритою системою зі зворотними зв’язками. Сукупність трьох блоків перед блоком з цілями фірми відображає початковий процес управління. Обернені зв’язки виникають внаслідок впливу цілей на фірму завдяки інформації щодо сильних та слабких сторін фірми та впливу цілей фірми на середовище, яке, в свою чергу, через дії конкурентів і споживачів, закони, політичну ситуацію та соціокультурні зміни впливає на прийняття рішень керівниками фірми. Чим досконаліша система управління економікою, тим повніше розвиток економіки відповідає цілям, поставленим суспільством. В удосконаленні системи управління економікою важливе значення належить математичним методам та електронно-обчислювальній техніці. Автоматизовані системи управління ґрунтуються на економіко математичному моделюванні, науковій організації економічної інформації, використанні ЕОМ.
Рис. 3.2. Узагальнена схема процесу управління фірмою
До автоматизованих систем належать такі підсистеми: – формування цілей на базі науково-технічного прогнозу; – формування комплексних програм розвитку; – оптимального прогнозування; – оптимального планування; – регулювання (диспетчеризації та стабільності резервів запасів); – обліку; – звітності; – статистики; – аналізу та економічних оцінок. Використання обчислювальних систем дає змогу реалізувати усі досягнення інформатики – машинної технології збору, передавання, перероблення та використання інформації. На підставі економіко-математичних методів побудови та оптимізації моделей системи можна значно удосконалити планування та управління. Удосконалення каналів зв’язку дає змогу обробляти інформацію на обчислювальних центрах колективного користування у мультипрограмному режимі обробки інформації, усунути відмінності в операційних системах, системних програмах і пакетах прикладних програм.