2. Фактор часу в оцінці теперішньої і майбутньої вартості грошових потоків, цінних паперів, в інвестиційній діяльності

Економічна діяльність підприємства породжує грошові розрахунки Ч постачальниками, покупцями, фінансовими і кредитними установами. Розрізняють такі грошові потоки:

• надходження коштів від контрагентів за реалізовану їм

продукцію, виконані роботи і надані послуги, продані активи;

• витрати грошових коштів на оплату матеріальних чинників виробництва, оплату праці, комунальних послуг, купівлю акцій інших підприємств, погашення заборгованості

кредиторам.

Полярний рух грошових коштів потребує кількісного вимірювання вартості грошей з урахуванням часу, зіставлення з попередніми періодами, керування ним з метою підтримки стабільної платоспроможності, виявлення потреби у збільшенні коштів підприємства і кредитах, що дає змогу керівництву одержувати грошові кошти на більш вигідних умовах, заздалегідь визначаючи розмір вільних коштів та можливості їхнього інвестування.

У сучасних умовах грошовий потік прогнозується на кожному підприємстві. На розмір грошового потоку впливають податкове законодавство, методи нарахування амортизації активів, структура капіталу. Він складається з суми чистого прибутку й амортизаційних відрахувань.

Потоки, носіями яких є грошові кошти, в ринкових умовах мають ціну і перебувають під впливом таких економічних чинників: період часу, інфляція, ризик, ліквідність.

Період часу свідчить про те, що визначений розмір грошового потоку з часом змінює свою вартість: сьогодні грошові кошти дорожчі, ніж завтра. Це пояснюється тим, що сьогоднішні грошові кошти, віддані в кредит або інвестовані в іншу діяльність, породжують нові гроші у вигляді відсотка або прибутку, тоді як завтрашні гроші такої функції не мають.

Інфляція - загальне підвищення цін, що супроводжується зниженням купівельної спроможності грошей, зменшує вартість грошового потоку.

Ризик - невпевненість у майбутньому, сприяє зміні вартості грошового потоку: підвищення ризику викликає збільшення вартості грошового потоку, зниження ризику - зменшення його вартості.

Макрооточення і безпосереднє оточення разом складають зовнішнє середовище.

Таким чином, об'єкти стратегічного аналізу розміщуються у трьох частинах середовища: макрооточенні, безпосередньому оточенні і всередині підприємства. Вони мають різний вплив на стратегію діяльності підприємства.

5. Інформаційна база стратегічного аналізу

Інформаційна база стратегічного аналізу — це постійно діюча система взаємозв'язків фахівців, обладнання і концептуальних моделей, призначених для збору, класифікації, аналізу та оцінки інформації, необхідної для стратегічного управління підприємством. Джерелом такої інформації є середовище. За ступенем зв'язків елементів середовища зі стратегічним управлінням підприємства розрізняють такі його складові:

• макрооточення;

• безпосереднє оточення;

• внутрішнє середовище.

Стратегічний аналіз макросередовища включає вивчення впливу економіки держави, правового регулювання, політичних процесів, природних умов і ресурсів, соціальних аспектів на стратегію розвитку підприємства. Ці елементи макрооточення не мають прямого зв'язку з підприємством, але впливають на формування загальної атмосфери його діяльності.

Безпосереднє оточення аналізується за такими основними компонентами: покупці, постачальники, конкуренти, ринок робочої сили та інші. Воно охоплює тих учасників ринку, з якими підприємство має прямі стосунки або які безпосередньо впливають а його діяльність. Стратегічний аналіз внутрішнього середовища виявляє можливості і потенціал, на який може розраховувати підприємство у шкурентній боротьбі в процесі досягнення своїх цілей. Внутрішнє гредовище включає такі елементи підприємства: виробництво, фінанси, маркетинг, управління персоналом, організаційну структуру.

Ефективність стратегічного аналізу залежить від кількості елементів* що складають його інформаційну базу Це означає, іхівці-аналітики до початку аналізу стратегії підприємства визначити межі аналізу середовища.

На Визначення цих меж для стратегічного аналізу впливають Ш основні чинки:

• кількість і характер найважливіших елементів середовища;

• обмеження аналізу середовища рамками часу.

Формування інформаційної бази стратегічного аналізу починається зі збирання інформації щодо критичних елементів середовища такими способами:

• сканування середовища, тобто пошук уже сформованої інформації, що існує у ретроспективі;

• моніторинг середовища, тобто відстеження поточної і нової інформації;

• прогнозування - спроба окреслити інформацію про майбутній стан середовища.

Для аналізу інформації на підприємстві створюється спеціальна система оцінки зовнішнього середовища, що передбачає проведення спеціальних спостережень, пов'язаних з особливими подіями, і регулярних спостережень за станом важливих для підприємства зовнішніх чинників. Проведення спостережень може здійснюватися у різний спосіб. Найбільш поширеними серед них є:

• аналіз матеріалів, опублікованих у періодичний пресі, монографіях, інших інформаційних виданнях; участь у професійних конференціях;

• вивчення думок співробітників підприємства;

• проведення нарад з проблемних питань на підприємстві;

• аналіз досвіду діяльності підприємства.