19. Методи прогнозування банкрутства підприємства

Серед моделей прогнозування банкрутства підприємства слід виділити Z-рахунок Альтмана, коефіцієнт Таффлера, А-рахунок Арженті та деякі інші.

Z-рахунок Альтмана побудовано за допомогою мультиплікативного дискримінантного аналізу. Він дозволяє визначити, чи належить певне підприємство до потенційних банкрутів, чи ні. Z-рахунок Альтмана являє собою функцію від декількох показників, що характеризують економічний потенціал підприємства і результати його роботи за минулий період.

Коефіцієнт Таффлера, запропонований у 1977 році. Для його визначення за допомогою комп’ютерної техніки розраховують 80 співвідношень за даними збанкрутілих і платоспроможних компаній. Далі, використовуючи статистичний метод, відомий як багатомірний дискримінант, будують модель платоспроможності. При цьому визначаються часткові співвідношення, які найкращим чином виділяють дві групи компаній та їх коефіцієнти. Такий вибірковий підрахунок співвідношень є типовим для визначення деяких ключових вимірників діяльності компанії, таких як прибутковість, відповідність оборотного капіталу, фінансовий ризик та ліквідність. Об’єднуючи ці показники в одній формулі, модель платоспроможності Таффлера відтворює картину фінансового становища компанії.

Вчені Іркутської державної економічної академії запропонували власну модель прогнозування ризику банкрутства – модель R, яка має такий вигляд:

R = 0,38 к₁ + к₂ + 0,054 к₃ + 0,63 к₄,

де к₁ – оборотний капітал/активи;

к₂ – чистий прибуток/власний капітал;

к₃ – виручка від реалізації/активи;

к₄ – чистий прибуток/інтегральні затрати.

Імовірність банкрутства підприємства згідно з моделлю R визначається за критеріями, поданими в табл. 1.

Таблиця 1 - Прогнозування можливості банкрутства за допомогою

R-моделі

Значення R	Імовірність банкрутства, %
Менше 0	Максимальна (90 - 100)
0 – 0,18	Висока (60 - 80)
0,18 – 0,32	Середня (35 - 50)
0,32 – 0,42	Низька (15 - 20)
Більше 0,42	Мінімальна (до 10)

20. Зміст, види та генерація бенчмаркінгу

Бенчмаркінг визначається як постійний систематичний пошук, впровадження найкращої практики, що приводить до поліпшення продуктивності.

Бенчмаркінг здійснюється на двох рівнях:

1. Стратегічний бенчмаркінг – процес забезпечення відповідності стратегії компанії ключовим факторам успіху в галузі і стратегіям поведінки конкурентів.

2. Операційний бенчмаркінг – більш детальний, ніж стратегічний. Він спрямований на забезпечення переваги над конкурентами у різних функціональних напрямах діяльності фірми – собівартості, ефективності продажу, дослідженнях і розробках тощо.

Виділяють п’ять історичних генерацій бенчмаркінгу.

Перша генерація – реверсивний бенчмаркінг:

• Орієнтація на продукт, вивчення технічних переваг продукції конкурентів і впровадження відповідних змін у власному виробництві;

• Порівняння характеристик продукту, його функціональних можливостей та рентабельності з аналогічними пропозиціями конкурентів;

• Конкурентний аналіз особливостей продукту, орієнтованих на ринок.

Друга генерація – конкурентний бенчмаркінг:

• Комплексний підхід;

• Порівняння параметрів внутрішніх процесів з конкурентами.

Третя генерація – процесний бенчмаркінг:

• Початок вивчення найкращої практики в інших галузях, приблизно в період 1982 – 1988 рр.;

• Поглиблення вивчення внутрішніх процесів, розширення наукової та інформаційної бази бенчмаркінгу.

Четверта генерація – стратегічний бенчмаркінг:

• Систематичний процес оцінки стратегічних альтернатив та підвищення результативності бізнесу через запозичення успішних стратегій від зовнішніх партнерів;

• Оцінка перспектив ділового партнерства;

• Орієнтація на довгострокове удосконалення;

• Внесення фундаментальних змін у бізнес-процеси.

П’ята генерація – глобальний бенчмаркінг:

• Вивчення досвіду глобальних компаній;

• Дослідження питань, пов’язаних з міжнародною торгівлею;

• Вивчення можливостей подолання міжнаціональних бар’єрів;

• Зменшення різниці між бізнес-процесами у глобальному середовищі.

На початку 21 ст. все більшу популярність завойовують концепції стратегічного і глобального бенчмаркінгу, за допомогою яких провідні компанії посилюють свою конкурентноздатність.