12.Назвіть основні функції, які виконують фінансові посередники на фінансовому ринку України, охарактеризуйте їх.

Фінансовий посередник — це господарюючий суб'єкт, який перерозподіляє фінансові ресурси шляхом проведення операцій з грошима або цінними паперами. До таких суб'єктів належать: банки, інвестиційні компанії, страхові пенсійні фонди, довірчі товариства.

Згідно з вимогами чинного законодавства фінансові посередники можуть виконувати функції :

- з консолідації (акумуляції) збережень індивідуальних інвесторів у єдиний пул і подальше диверсифіковане вкладення накопиченого капіталу в різні проекти. Індивідуальні збереження з інвестиційними намірами є особливим видом збережень, і для багатьох непрофесійних учасників ринку звернення до інституційних фінансових консультантів - переважна форма участі у масштабних проектах ;

- із забезпечення рівноваги на ринку капіталів через погодження пропозицій і попиту на фінансові ресурси. За рахунок масштабів діяльності й портфельного управління активами посередники гармонізують відносини між постачальниками і споживачами капіталу, ліквідують дисбаланс між пропозицією і попитом на вільні кошти, забезпечуючи при цьому ефективний розподіл і перерозподіл ресурсів на первинному і вторинному ринках. Професійна організація андеррайтингу як задоволення потреб клієнтів щодо гарантованого розміщення їхніх активів є винятковою прерогативою інституційної форми посередництва;

- з перерозподілу і зниження фінансових ризиків. Професійні посередники при купівлі чи продажу фінансових активів саме торгують ризиками, перерозподіляючи їх між консервативними й агресивними учасниками ринку - між більш несхильними і менш несхильними до ризику економічними суб'єктами ;

- із забезпечення підвищеної ліквідності фінансових вкладень шляхом професійного портфельного управління активами.

Характеристика основних трьох груп функцій фінан-сових посередників.

1. Функції, що характеризують роль і значення фінансового посередництва в економіці, полягають у зростанні обсягів інвестицій, поліпшенні їх структури та зниженні вартості:

активізація механізмів трансформації заощаджень в інвестиції шляхом підвищення інвестиційної активності індивідуальних інвесторів. Ця функція виконує завдання забезпечення додаткового обсягу інвестицій у виробництво національного продукту;

активізація процесів перерозподілу та мобільності капіталів шляхом фінансового забезпечення нових та ефективних видів економічної діяльності за рахунок вилучення капіталів із традиційних сфер застосування;

зниження процентних ставок шляхом збільшення надходження ресурсів на фінансові ринки через фінансових посередників, що спричиняє зниження вартості залучення капіталів для реального сектора економіки.

2. Функції як специфічні завдання, що виконуються фінансовими посередниками в рамках конкретного виду економічної діяльності:

подолання бар'єрів невизначеності, у зв'язку з тим, що з погляду індивідуального інвестора фінансові посередники - це відносно відкриті установи, вірогідність шахрайства яких є набагато нижчою, ніж підприємств реального сектора. У рамках цієї функції фінансові посередники забезпечують подолання психологічних бар'єрів, залучаючи не схильних до ризику інвесторів до інвестиційних процесів;

професійний вибір об'єктів інвестування шляхом проведення аналізу інформації про об'єкти інвестування на предмет потенційної прибутковості й ризику вкладання коштів та професійний вибір найпривабливіших об'єктів інвестування;

економія на масштабах операцій - кожен окремо взятий індивідуальний інвестор у разі ведення ним операцій на фінансових ринках самостійно, змушений зазнавати значних трансакційних витрат у процентному відношенні до отриманих доходів . Фінансові посередники роблять ці витрати для індивідуальних інвесторів несуттєвими по щодо отриманих доходів;

диверсифікація активів та уникнення ризиків інвестування - інвестування у велику кількість фінансових активів забезпечує суттєве зниження ризиків інвестування для індивідуальних інвесторів;

моніторинг та управління ризиками інвестування - функція, яка полягає в постійному моніторингу фінансового стану об'єктів інвестування й оперативному регулюванні зростання інвестиційних ризиків.;

контроль за діяльністю позичальників - ця функція тісно переплітається з функцією моніторингу та управління ризиками.

3. Функції інформаційного посередництва:

інформаційне посередництво в прямій формі - консультації індивідуальних інвесторів з питань інвестування, різні види економічного аналізу можливих напрямків інвестування, видання різноманітних бюлетенів економічної інформації;

інформаційне посередництво в непрямій формі, під якою розуміють управління капіталом. Непряме інформаційне посередництво пов'язане із специфічною формою оплати інформації власником капіталу, яка полягає в передачі власником капіталу своїх ресурсів фінансовому посереднику.

13. Назвіть пріоритетні національні інтереси у фінансовій сфері та охарактеризуйте принципи, завдання та механізми забезпечення цих життєво важливих інтересів від зовнішніх і внутрішніх загроз.

Економічна безпека – здатність нац. економіки до розширеного самовідтворення з метою задовлення на рівні потреб власного населення і дер-ви, протистояння дестабілізації, дії чинників, що створ. загрозу норм. розвитку країни, забезпечення конкурентноспр. нац. економіки у світовій системі господарювання.

Суб'єктами забезпечення національної безпеки є: Президент У; Верховна Рада У; Каб Мін Укр; Рада нац. безпеки і оборони Укр; міністерства та інші центр. органи виконавчої влади; НБУ; суди загальної юрисдикції; прокуратура Укр;

Національні економічні інтереси – життєво важливі матер. інтелектуальні цінності, визначальні потреби суспільства і держави, реалізація яких гарантує екон. політики та реалізації управлінських рішень, стійкість нац. екон., її відтворення та пргресивний розв.

Види:

• За ступенем важливості(життєво важливі, стратегічні, тактичні)

• За тривалістю(довго-, середньо- та короткострокові)

• За хар-м зіткнення(паралельні, конфрантаційні, розбіжні, спільні)

• За місцем(внутрішні, зовнішні)

• За ступенем реалізації(нереалізоване, частково реалізовані, реалізовані)

• За сферами поширення(виробничі, фінансові, експортно-імп,соц-екон.)

Для ідентифікації загроз застос. принципи:

• принцип сегментації: загрози ідентифікуються в межах відповідного сектору фінансового ринку;

• принцип суттєвості: ідентифікації підлягають загрози, які об’єктивно створюють небезпеку для одного або кількох елементів фін. безп. У - її ефективності, незалежності або конкурентоспроможності;

• принцип об’єктивності: наявність загрози має бути доведена за допомогою статист. показників, опису чинних процедур управління або нагляду, або зазначенням відсутності такої процедури;

• принцип повноти: загроза ідентифікується з точки зору усіх можливих негативних наслідків;

• принцип динаміки: при ідентифікації загрози мають бути враховані тенденції, що склалися.

Загрози – сукупність наявних та потенційно можливих явищ і чинників, що створюють небезпеки для реалізації нац. інтересів в екон.сфері.

завданням політики забезп. нац.

безп. є реалізація таких інтересів

-утвердження конст..х прав і свобод людини і громадянина,

створення умов для вільного розвитку людини.

-захист держ. суверенітету Ук, її територ. цілісності, недоторканності держ. кордону,

-створення конкурентоспром, соц. орієнтованої ринкової

ек. та забезп. зростання рівня життя і добробуту населення;

-гарантування безпечних умов життєдіяльності населення, захисту і

-відновлення навкол. прир. середовища;

-збереження і розв. дух. і культурних цінностей укр. сусп, зміцнення його ідентичності на засадах етнокультурної різном.

Реалізація нагальних завдань політики національної безпеки

вимагає:

-зміцнення демокр. конституц. ладу та верховенства права;

-збільшення можливостей держави із захисту нац. інтересів, що

реалізується через еф. систему забезп. нац. безпеки та

незалежний, збалансований і відповідальний зовнішньополіт. курс;

-формування безпечного міжнар. середовища, сприятливого для реалізації нац. інтересів Укр., її ствердження як впливової

регіональної держави, зростання її впливу у глобалізованому світі;