Охарактеризуйте функції страхування.
Зміст страхових відносин найбільш повно відображають такі функції:
Ризикова функція. Ії зміст виражається в перерозподілі частини страхового фонду серед постраждалих учасників страх. у зв'язку з негативними наслідками страхових подій.
Попереджувальна функція відображає відносини по використанню частини страхового фонду для запобігання або зменшення можливої шкоди шляхом здійснення попереджувальних і репресивних заходів.
Зберігаюча функція притаманна довгостроковим видам страх. життя, в яких наколюється страхова сума, обумовлена в договорі, та виплачується страхувальнику по закінченні строку зберігання. Але в умовах інфляції ця функція втрачає свого значення.
Контрольна функція страх. обумовлена строго цільовим напрямком використання і форм-ня страхових фондів і резервів.
Головною ознакою орг-ції страхової діяльності на сучасному етапі є його демонополізація. Сутність страхування проявляється у його функціях. Вони дають змогу виявити особливості страхування як ланки фінансової системи. Страхуванню властиві функції: ризикова, попереджувальна, нагромаджувальна та контрольна. Головною, визначальною є ризикова функція, оскільки страховий ризик як імовірність збитків безпосередньо пов’язаний з основним призначенням страхування — надання грошової допомоги постраждалим господарствам або громадянам. Саме в рамках ризикової функції відбувається перерозподіл грошових коштів серед учасників страхування у зв’язку з наслідками страхових подій.Страхування виконує також попереджувальнуфункцію, пов’язану з використанням частини страхового фонду на зменшення наслідків страхового ризику. У страхуванні життя категорія страхування найбільшою мірою зближується з категорією кредиту при заощадженні за договором страхування на дожиття обумовлених страхових сум. Заощадження грошових сум за допомогою страхування на дожиття пов’язане з потребою в страховому захисті досягнутого сімейного статку. Отже, страхування може мати й нагромаджувальну функцію.Контрольна функція страхування випливає з указаних вище трьох специфічних функцій і проявляється одночасно з ними в конкретних страхових відносинах в умовах страхування. Відповідно до вимоги контрольної функції здійснюється фінансовий контроль за правильним проведенням страхових операцій.
37. Охарактеризуйте функціональне призначення й особливості функціонування міжнародного ринку титулів власності та міжнародного ринку похідних фінансових інструментів.
Ринок титулів власності — це попит і пропозиція акцій і депозитарних розписок. Акції становлять собою один з найбільш розповсюджених видів цінних паперів, які підтверджують право їх власника на частку в капіталі фірми і дають йому право голосувати на щорічних зборах акціонерів, обирати директорів і одержувати у вигляді дивідендів частку від прибутку фірми. Депозитарні розписки становлять собою цінні папери, що випускаються національним банком і підтверджують його володіння акціями іноземних компаній. Найбільше розповсюдження вони одержали в США в формі американських депозитарних розписок. В інших країнах вони менш розповсюджені і називаються глобальними депозитарними розписками. Міжнародний ринок титулів власності за обсягами фінансуванню не є провідним у структурі фінансового ринку. Це пояснюється тим, що на національних ринках торгують переважно місцевими акціями, а кількість іноземних акцій суттєво обмежена. До цього штовхає національне законодавство багатьох країн, яке забороняє реєструвати акції іноземних компаній на біржі і не дозволяє іноземним інвесторам купувати акції місцевих фірм. Міжнародний ринок титулів власності поділяється на зрілі ринки і ринки, що розвиваються. Зрілі ринки — це ринки акцій США, Японії та країн ЄС, які характеризуються високим рівнем організованої торгівлі через біржі, високим рівнем ринкової капіталізації і досконалою системою організаційного та правового забезпечення торгівлі акціями. Ринки, що розвиваються, становлять собою ринки акцій країн з перехідною економікою і країн, що розвиваються. Вони характеризуються високими темпами зростання, підвищеним ризиком, низьким рівнем ринкової капіталізації і недосконалим механізмом правового регулювання. В структурі міжнародного фінансового ринку ринок фінансових дериватів є наймолодшим утворенням. Він склався на рубежі 70-х - 80-х років XX століття. Ринок фінансових дериватів становить собою ринок інструментів торгівлі фінансовим ризиком, ціни яких прив'язані до іншого фінансового або реального активу. За класифікацією Банку міжнародних розрахунків розрізняють чотири типи активів, до кожного з яких або будь-якого їх поєднання може бути прив'язаний дериват. До них відносяться: товари, акції, іноземна валюта і процентна ставка. Тобто, ціна деривата може бути прив'язана до ціни товару або руху індексу цін на групу товарів, певної акції, тощо. При купівлі-продажу дериватів партнери обмінюються не стільки активами, скільки ризиками, що випливають з цих активів Фінансові деривати фіксують майбутні ціни на якийсь актив вже сьогодні (форварди і ф’ючерси), обмін потоками готівки або обмін активами (свопи) і придбання права на здійснення операції (опціони). За способом фінансової організації в міжнародній торгівлі дериватами розрізняють два основних типи контрактів: контракти типу форвардів і контракти типу опціонів. Контракти типу форвардів мають місце тоді, коли сторони домовляються обмінятися реальним або фінансовим активом в кількості, визначеній в контракті, в певну дату за узгодженою ціною. До цього типу контрактів відносяться ф'ючерси, тобто ті ж форварди, але коли вони купуються і продаються у стандартизованому вигляді на біржах, а також свопи. Вартість форвардів на первинному ринку дорівнює різниці між поточною вартістю активу і його очікуваною вартістю в майбутньому, виходячи з концепції чистої поточної вартості фінансового інструменту. Як уже говорилося, свопи - це контракти типу форварда, в рамках яких сторони домовляються обмінятися активами на основі узгоджених правил. Розрізняють товарні свопи, валютні свопи, свопи на акції і процентні свопи. Товарні свопи - це обмін двома платежами, один з яких становить його оплату за поточною ціною СПОТ, а інший - узгоджену ціну на цей товар в майбутньому. Валютні свопи становлять собою обмін певною кількістю двох валют з однаковою чистою поточною вартістю з наступним зворотним обміном ними за узгодженим курсом. Свопи на акції становлять собою обмін потенційного прибутку від інвестицій в акції на потенційний прибуток від інвестицій в інші акції чи неакціонерні активи, такі як процентна ставка на депозити або цінні папери. Процентні свопи - це обмін надходженнями процентів на нормальні інвестиції в одній валюті з процентною ставкою, розрахованою за різними правилами. Контракти типу опціон становлять собою контракти, які дають покупцеві право, яке не є його зобов'язанням, купити чи продати на основі стандартного контракту реальний або фінансовий актив в період до певної дати за фіксованою ціною. Опціон передбачає односторонню передачу фінансового ризику від покупця опціону до продавця, за що покупець платить певну суму у вигляді вартості опціону. Розрізняють товарні опціони, опціони на акції, валютні опціони, процентні опціони. Товарний опціон - це контракт, який дає покупцеві право (але не зобов'язує) купити або продати певну кількість товару за узгодженою ціною до настання певної дати. Опціон на акції становить собою контракт, що дає покупцеві право (але не зобов'язує) купити чи продати певну кількість індивідуальних акцій, корзину акцій чи індекс акцій за узгодженою ціною до настання певної дати. Валютний опціон це контракт, що дає покупцеві право (але не зобов'язує) купити чи продати певну кількість валюти або індекс валют за узгодженою ціною до настання певної дати. Процентний опціон - це контракт на поставку або одержання певного процентного доходу на обумовлену суму в майбутньому на умовах опціону. В залежності від механізму реалізації розрізняють опціони американського стилю і опціони європейського стилю. Опціоні американського стилю - це такі, що можуть бути виконані в будь-який день до закінчення його строку або безпосередньо в день закінчення. Опціони європейського стилю становлять собою опціони, що можуть бути виконані тільки в день закінчення строку. Торгівля дериватами може здійснюватися на біржах, а також поза біржами - між банками, дилерами, брокерами, інвестиційними та іншими компаніями, приватними особами тощо.
Проаналізуйте становлення і розвиток правового регламентування економічної безпеки в Україні. Які зміни відбулися у правовому забезпеченні і теоретико-методологічному розумінні економічної безпеки?
Історично і логічно проблема економічної безпеки пов'язана із становленням і розвитком державності, усвідомленням нацією своїх економічних інтересів. У дослідженні проблеми економічної безпеки певний інтерес становить досвід США. Так, перший міністр фінансів США О. Гамільтон у своїй доповіді Конгресу "Про заохочення мануфактур" у 1791 р. закликав провести широкомасштабні заходи Щодо державної підтримки молодої американської промисловості в її боротьбі за зовнішні ринки. 29 червня 1934 р. за рішенням президента Ф. Рузвельта був створений федеральний Комітет з економічної безпеки, який очолив міністр праці Френсіс Перкінс. Нова економічна політика фактично ознаменувала переломний рубіж і перехід від принципу "чим менше держави, тим краще" до принципу "безпека суспільства — турбота держави". Майже до середини XX ст. проблема економічної безпеки як явища в науковій теорії не піднімалася. Пік інтересу до проблеми наукового осмислення економічної безпеки на Заході припадає на кінець 80-х — початок 90-х років минулого століття. Це пояснюється валютною і структурною кризою 70-х років; борговою кризою 80-х років, і зрештою, розпадом РЕВ і СРСР на початку 90-х років XX ст., що привели до більшої відкритості національних економік, економічної інтеграції, що супроводжувалися зростанням не просто залежності, а взаємозалежності між державами, посиленням глобалізації світової економіки На початку XXI ст. глобалізація фінансової сфери, що проявляється у розвитку ринку євровалют, системі транснаціональних банків, формуванні розгалуженої мережі офшорів і глобальних комп'ютерних мереж, створює можливість руйнування навіть стійких економічних систем, зумовлюючи адекватні політичні зміни. Передчуття негативних наслідків глобалізації привело до розробки у багатьох країнах світу концепцій національної безпеки, базовими елементами яких стали економічна та фінансова безпека. На пострадянському просторі і в Україні 90-ті роки XX ст. ознаменувалися вибухом інтересу з боку науковців, політичних та суспільних діячів до проблеми економічної безпеки. У практичному плані було досягнуто певних успіхів: поняття економічної безпеки увійшло до нормативної лексики законодавчих документів (табл. 17.1) і зайняло чітку позицію в політичних дискусіях з економічних питань. Зокрема, в Конституції України, прийнятій на п'ятій сесії Верховної Ради України 28 червня 1996 р., чітко зазначено, що поряд із захистом суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу (ст. 17). Однак система економічної безпеки у нашій державі лише починає формуватися. Вперше її було окреслено у Програмі діяльності Кабінету Міністрів України, схваленій Верховною Радою України у жовтні 1996 р. і розглянуто лише у розділі "Боротьба із злочинністю" (№ 412). Ґрунтовніше питання економічної безпеки були висвітлені у Концепції (основи державної політики) національної безпеки України, схваленій Верховною Радою України від 16 січня 1997 р. У ній було визначено національні інтереси, внутрішні і зовнішні загрози їх реалізації, основні напрями державної політики національної безпеки України в економічній сфері. У березні 1998 р. прийнято Закон України "Про Раду національної безпеки і оборони України", яким визначені функції і повноваження головного, згідно з Конституцією України (ст. 107), координуючого органу в країні з питань національної безпеки. А19 червня 2003 р. прийнято Закон України "Про основи національної безпеки України", де закріплено правові основи національної безпеки та принципи її забезпечення, систематизовано загрози національним інтересам і національній безпеці, зокрема в економічній сфері. Зважаючи на те, що проблематика безпеки традиційно має статус найвищого пріоритету в державній політиці, поняття економічної безпеки набуває виняткового значення як аргумент прийняття політичних рішень. Якщо основна мета економічної політики полягає у задоволенні різноманітних інтересів політичних суб'єктів у суспільстві через певні зміни в економічній сфері, то наука про економічну безпеку забезпечує формування відповідної політики щодо забезпечення економічної безпеки держави.
12.02.2007 Стратегія національної безпеки України |
Зазначено, що подальший розвиток і захист найвагоміших здобутків України потребує чіткої визначеності держави у стратегічних пріоритетах і цілях, які мають відповідати викликам і загрозам XXI ст., її взаємодії з сучасними системами міжнародної і регіональної безпеки. Визначено принципи, пріоритетні цілі, завдання та механізми забезпечення життєво важливих інтересів особи, суспільства і держави від зовнішніх і внутрішніх загроз; конкретизовано засади політики держави у сфері національної безпеки, / тому числі щодо забезпечення прийнятого рівня економічної безпеки. |
||
02.03.2007 Методика розрахунку рівня економічної безпеки України |
визначено специфічний понятійний апарат з використанням невластивих кла-сичній економічній науці термінів: "економічна безпека", "загрози економічній безпеці", "критерії економічної безпеки", індикатори економічної безпеки", "оп-тимальні значення індикаторів", "порогові значення індикаторів", "граничні значення індикаторів", "макроекономічна безпека", "фінансова безпека", "бюджетна безпека", "валютна безпека", "грошово-кредитна безпека", "боргова безпека", "безпека страхового ринку", "безпека фондового ринку", "зовнішньоекономічна безпека", "інвестиційна безпека", "соціальна безпека" та ін. Окреслено підходи до визначення інтегрального індексу економічної безпеки |
||
|
|
||
|
|
||
39. Розгляньте основні функції фінансів домогосподарств. Наведіть конкретні приклади їх реалізації.
Фінанси домог-ва можна визначити як сукупність ек.відносин пов’язаних з формуванням, розподілом і використанням грошових доходів, необхідних для забезпечення матеріальних і соц.умов життя домог-в і їх відтворення.
Фінанси домогосподарств в умовах розвинутих ринкових відносин беруть участь у кругообігу капіталу та охоплюють частину процесу виробництва. Проте, на відміну від фінансів комерційних підприємств і організацій, що мають вирішальне значення у створенні, первинному розподілі та використанні вартості валового внутрішнього продукту і національного доходу, фінанси домогосподарств у сучасних умовах вітчизняної економіки не є пріоритетною ланкою фінансової системи і відіграють епізодичну, хоча і важливу, роль у загальній сукупності фінансових відносин. Найчастіше виділюють такі функції домог-в:розподільна забезпечує формування первинних доходів домог-в в процесі первинного розподілу нац.доходу;інвестиційна пов”язана з капіталізацією частини доходів домог-в у різні фін.інструменти і у в-во;
регулююча підтримує збалансований розвиток домог-в як ек.одиниці шляхом перерозподілу доходів між окремими його учасниками;
відтворювальна дозволює створити необхідні умови для підтримки життєдіяльності кожного учасника домог-в.
Фінанси домогосподарств виконують надзвичайно важливу роль як у функціонуванні фінансової системи, так і суспільства загалом. Фінанси домогосподарств забезпечують стабільність споживання у межах суспільства, а також допомагають зберегти належність домогосподарства до певного суспільного класу при ймовірних випадкових коливаннях його доходів.
40. Розкрийте багатоаспектну сутність поняття "фінансова безпека", враховуючи відомі вам концептуальні підходи. Який, на вашу думку, підхід у найповнішій формі розкриває суть фінансової безпеки держави?
Однією із найважливіших складових економічної безпеки є фінансова безпека, без якої практично неможливо вирішити жодне із завдань, що стоять перед державою.З позицій різностороннього підходу фінансова безпека — захищеність фінансових інтересів на усіх рівнях фінансових відносин; певний рівень незалежності, стабільності і стійкості фінансової системи країни в умовах впливу на неї зовнішніх і внутрішніх дестабілізуючих факторів, що складають загрозу фінансовій безпеці; здатність фінансової системи держави забезпечити ефективне функціонування національної економічної системи та стале економічне зростання.Фінансову безпеку будь-якої держави визначають такі фактори:
— рівень фінансової незалежності;— характер фінансово-кредитної політики, яку проводить держава;;— політичний клімат у країні;— рівень законодавчого забезпечення функціонування фінансової сфери.
Фінансова безпека держави має як внутрішній, так і зовнішній аспекти.Щодо зовнішнього,то це,перш за все, фінансовий суверенітет країни, незалежність національної фінансової системи від впливу міжнародних фінансово-кредитних організацій і транснаціонального капіталу.Внутрішня визначається досконалістю правової, організаційної та інституціональної бази, а також політичною стабільністю, рівцем ризиків ринкової кон'юнктури, масштабами тіньової економіки та рівнем корупції в державі.
Фінансова безпека є надзвичайно складною багаторівневою системою, яку утворюють ряд підсистем, кожна з яких має власну структуру і логіку розвитку. Фінансова безпека держави включає: бюджетну, податкову, боргову безпеку, фінансову безпеку банківської системи, валютну, грошово-кредитну, інвестиційну безпеку, фінансову безпеку страхового та фондового ринку. Враховуючи багатоаспектність поняття фінансової безпеки, складність взаємозв'язків і взаємозалежності різних її елементів, до складу фінансової безпеки доцільно включити такі структурні компоненти:
— фінансову безпеку людини/окремого громадянина і домогосподарства;
— фінансову безпеку підприємства;
— фінансову безпеку регіону. У стратегічному плані рівні фінансової безпеки індивідуума, підприємства і держави неподільні, оскільки здійснення як індивідуальних відтворювальних процесів, так і процесу суспільного відтворення можливе лише за умови органічного об'єднання інтересів держави, суб'єктів господарювання та громадян. Зважаючи на те, що фінансовою основою існування держави як інституту є передусім надходження від податків і зборів до державного бюджету, то стає цілком очевидною зацікавленість держави у забезпеченні довгострокової фінансової безпеки підприємств і населення як платників податків. Забезпечуючи фінансову безпеку держави, важливо, перш за все, акцентувати увагу на особистісній безпеці кожного громадянина. Саме політика держави у забезпеченні цієї безпеки і відрізняє один тип держави від іншого. Фінансова безпека кожної людини багато в чому залежить від загального стану економіки та фінансової політики, що проводиться в державі.