2. Структура сектору та форматування диску

Інформація на диску записується і зчитується посекторно, і кожний сектор має певну структуру (формат).

На початку кожного сектора є заголовок, за яким розташовані поле даних і поле контрольного коду.

1. В заголовку є поле ідентифікатора, яке включає номер циліндра, головки і сектора.

В ідентифікаторі може бути і помітка про дефекти сектора, роблячи цей сектор непридатним для зберігання даних.

Достовірність поля ідентифікатора перевіряється за допомогою контрольного коду заголовка.

Поле даних сектора відділяється від заголовка маленьким зазором, який необхідний для того щоб при записі головка могла встигнути переключитись із режиму читання в режим запису.

Сектор завершується контрольним кодом поля даних.

Для того щоб диск можна було використовувати для запису і зчитування інформації, він повинен бути відформатованим.

Форматування розподіляється на два рівні:

1. Низькорівневе форматування (LLF- Low Level Formatting) - форматування заголовків і порожніх полів даних всіх секторів та треків. При форматуванні виконується і перевірка читабельності кожного сектора, і в разі виявлений невиправних помилок зчитування в заголовку сектора робиться помітка про його дефектність.

2. Форматування верхнього рівня полягає у формуванні логічної структури диска (таблиць розміщення файлів, кореневого катали і т. д.,), відповідно файловій підсистемі застосовуваної ОС. Ця процедура здійсненна тільки після низькорівневого форматування.

Отже, структура треку - послідовність секторів - задається при його форматуванні, а початок треку визначається контролером за сигналом від індексного датчика або іншим способом.

Нумерація секторів, яка задається контролеру при форматуванні, може бути довільною - важливо лише, щоб всі сектори треку мали унікальні номери в межах допустимого діапазону.

При зверненні до сектору він шукається за ідентифікатором, а якщо за оборот диска (або за кілька оборотів) сектор з вказаним номером не буде знайдений, контролер зафіксує помилку Sector not found (сектор не знайдений).

Пошук сектора по його заголовку, приміщення в його поле даних записуваної інформації, а також зчитування цієї інформації та її перевірка за допомогою контрольного коду здійснює контролер накопичувача.

Також контролер управляє пошуком витребуваного циліндра і комутацією головок, вибираючи потрібний трек.

Сучасні жорсткі диски можуть бути організовані дещо інакше. Індексні датчики тепер не використовуються, а початок треку визначається по зчитуваному сигналу. Фізичне розбиття на сектори (по 512 байт даних, які передують ідентифікатору) може бути відсутнім. Група секторів трека являє собою єдиний бітовий потік, захищений надлишковим кодуванням, із якого визначається блок даних, який знаходиться в необхідній позиції

Для забезпечення достовірності зберігання даних використовується надлишковий код Ріда-Соломона, який дозволяє більшість помилок виправляти в процесі роботи («на льоту»), не потребуючи повторного зчитування блоку даних (і додаткового обороту диска).

ЛЕКЦІЯ 8

Тема: Гнучкі магнітні диски

План

1. Характеристика механізму дискового накопичувача

2. Організація даних на гнучкому диску

3. Особливості дисководів гнучких магнітних дисків