2. Правила доведення.

Операція доведення підпорядковується певним правилам,

порушення яких спричиняє відповідні помилки.

3.1. Правила і типові помилки стосовно тези

Не кожне положення може бути тезою, оскільки істинність

одних уже встановлена, а в обґрунтуванні інших немає потреби.

Проте є положення, які можуть і повинні розглядатися як тези.

1. Тезою може бути лише те положення, яке справді потребує

na4psmrsb`mm за даних конкретних умов.

Людство постійно стикається з новими проблемами, які

необхідно розв'язувати, наслідком чого є формулювання все нових і

нових тез.

Вдаючись до названого правила, слід враховувати, що одні

положення є тезами (тобто такими, що потребують обґрунтування)

для всього людства, а інші — для окремих груп людей, наприклад

для певної аудиторії.

При порушенні цього правила «обґрунтовують обґрунтоване»,

тобто те, що взагалі не потребує обґрунтування.

2. Теза повинна бути чітко визначеним і адекватно

сформульованим судженням (чи системою суджень).

Це правило застерігає від невизначеності тези, наслідком

чого може бути її двозначне чи й багатозначне тлумачення. А теза,

як відомо, є центральною ланкою доведення. Неясність, нечіткість,

розпливчастість тези можуть зумовлюватися багатьма обставинами,

але насамперед незнанням автором тези (пропонентом) предмета,

який мислиться в тезі, та недосконалим знанням мови, зокрема

відповідної термінології.

Учасники суперечки повинні чітко усвідомити її предмет, і

те, що про нього стверджується чи заперечується. З цією метою

з'ясовують зміст і обсяг понять, які входять до складу тези-

судження. Враховуючи характер кванторного слова (якщо воно є) і

зв'язки, визначають кількісну та якісну характеристики судження-

тези, відношення між його термінами.

3. Теза повинна залишатися незмінною, тотожною самій собі

впродовж усього доведення.

Це правило, як і попереднє, є проявом закону тотожності,

який вимагає, щоб висловлювані думки були ясними за змістом,

чіткими за обсягом і залишалися без змін (тотожними собі) в ході

одного й того ж міркування. Порушення наведеного правила

призводить до помилки «підміна тези» (ignoratio elenchi). Така

підміна може здійснюватись як свідомо, так і несвідомо. При цьому

замість тези обґрунтовують інше положення — ширше за обсягом,

вужче або й таке, що не має ніякого відношення до проголошеної

тези (йдеться про «втрату тези», «перехід в іншу предметну

сферу»).

Різновидами «підміни тези» часто називають «доведення до

людини» (argumentum ad hominem), «доведення до публіки»

(argumentum ad populum), «хто занадто доводить, той нічого не

доводить» (qui nimium probat, nihil probat).

Типовий прояв підміни тези — популізм.

4. Теза не повинна містити в собі логічну суперечність.

Це правило частіше порушується тоді, кали теза

висловлюється системою суджень. Проте трапляються і тези-

судження, які містять суперечність. Наприклад: «Ця істота є

всемогутньою».