
- •1.Визначення понять «охорона праці», «умови праці» та соціально-економічне значення оп
- •2. Предмет, структура, зміст, мета курсу «охорона праці»
- •3. Класифікація небезпечних та шкідливих факторів
- •4. Визначення понять: «шкідливий виробничий фактор» «небезпечний виробничий фактор» «нещасний випадок» «профзахворювання»
- •6.Органи державного управління оп, їх компетенція та повноваження.
- •7. Система управління оп. Суб’єкт та об’єкт управління в суоп
- •8.Функції та завдання управління оп.
- •9. Органи державного нагляду за оп, їх основні повноваження та права.
- •10. Уповноважені трудових колективів з питань оп
- •11. Повноваження та права профспілок у здійсненні контролю за додержанням законодавства про оп
- •12. Державні нормативні акти про оп (галузеві, міжгалузеві)
- •13. Фінансування оп
- •14. Контроль за станом оп.
- •15. Основні законодавчі акти про оп.
- •16. Основні положення зу «Про охорону праці»
- •17. Нормативні акти про оп що діють в межах п-ва
- •18. Охорона праці жінок.
- •19. Охорона праці неповнолітніх
- •20. Принципи державоного управління оп
- •21. Колективний договір п-ва та його значення для оп
- •22. Причини вир-чого травматизму та захворювань
- •23. Методи аналізу травматизму.
- •24. Основні заходи щодо попередженя та усунення вир-го травматизму та захворювань
- •25. Гігієнічна класифікація умов праці
- •26. Фактори що впливають на умови праці
- •27. Небезпечний та шкідливий вир-чі фактори.
- •29)Шкідливі та отруйні речовини
- •30)Методи контролю шкідливих речовин в повітрі приміщення
- •31)Мікроклімат виробничих приміщень
- •32)Вплив параметрів мікроклімату на самопочуття людини
- •33)Основні поняття та гігієнічні вимоги щодо виробичого освітлення
- •34)Класифікація виробничого освітлення
- •35)Джерела світла та основні освітлювальні прилади
- •36)Шум та його вплив на організм людини
- •37)Засоби та методи захисту людини від дії шуму
- •38)Вібрація та її вплив на організм людини
- •39)Засоби та методи щодо зниження дії вібрації на людину,
- •40)Електромагнітне випромінювання та його вплив на організм людини.
- •41)Засоби та методи захисту від електромагнітного випромінювання
- •42)Лазерне випромінювання та його вплив на організм людини
- •43.Забезпечення лазерної безпеки.
- •45.Ультразвук, його вплив на організм людини та засоби захисту від нього.
- •46.Ультразвук,його вплив на організм людини та засоби захисту від нього.
- •47. Економічна оцінка впливу виробничих шкідливостей на ефективність праці
- •48. Розслідування та облік нещасних випадків
- •49.Відшкодування власником шкоди у разі ушкодження здоровя працівника.
- •50.Система елктрозхисних заходів
- •51.Електротравматизм та дія електричного струму на організм людини
- •52.Види електричних травм
- •53.Електрозахисні засоби
- •54.Надання першої допомоги при ураженні електрострумом
- •55.Небезпечні та шкідливі фактори повязані з пожежами.
- •56.Основні причини пожеж.
- •57. Різновиди горіння.
- •58. Способи і засоби пожежогасіння.
- •59. Порядок дії у разі пожеж.
- •60. Відповідальність за порушення законодаваства про оп.
- •61. Вимоги безпеки під час експлуатації еом.
- •62. Вимоги до виробничого персоналу, що працює з еом.
- •63. Обовязки, права та відповідальність за порушення "Правил експлуатації еом"
- •64. Вимоги до облаштування робочих місць, обладнаних відеотерміналами.
- •65. Вимоги до освітлення при роботі з еом.
- •66. Вимоги до рівнів шуму та вібрацій в приміщеннях з еом
- •68. Вимоги електробезпеки в приміщеннях з еом
- •69. Вимоги до обладнання еом
- •70. Вимоги до організації робочого місця користувача еом
19. Охорона праці неповнолітніх
Держава враховує певні фізичні, фізіологічні та інші особливості неповнолітніх і виявляє турботу про здоров'я молодого покоління. Законодавче це закріплено, зокрема, в ст. 43 Конституції України. Законом України „Про охорону праці" (ст. 14) забороняється застосування праці неповнолітніх, тобто осіб віком до вісімнадцяти років, на важких роботах і на роботах із шкідливими або небезпечними умовами праці, а також на підземних роботах. Міністерством охорони здоров'я України видано наказ від 31. 03. 1994 р. № 46, яким затверджено Перелік важких робіт та робіт із шкідливими і небезпечними умовами праці, на яких забороняється застосування праці неповнолітніх.
Забороняється також залучати неповнолітніх до підіймання і переміщення речей, маса яких перевищує встановлені для них граничні норми.
Календарний вік, років |
Граничні норми ваги вантажу (кг) |
|||
Короткочасна робота |
Тривала робота |
|||
юнаки |
дівчата |
юнаки |
дівчата |
|
14 |
5 |
2,5 |
— |
— |
15 |
12 |
6 |
8,4 |
4,2 |
16 |
14 |
7 |
11,2 |
5,6 |
17 |
16 |
8 |
12,6 |
6,3 |
Не допускається прийняття на роботу осіб, які не мають шістнадцять років. Однак, як виняток, можуть прийматися на роботу особи, які досягнули п'ятнадцяти років за згодою одного з батьків або особи, що його замінює. Для підготовки молоді до продуктивної праці допускається прийняття на роботу учнів загальноосвітніх шкіл, професійно-технічних і середніх спеціальних навчальних закладів для виконання легкої роботи, яка не завдає шкоди здоров'ю і не порушує процесу навчання, у вільний від навчання час по досягненні ними чотирнадцятирічного віку за згодою одного з батьків або особи, що його замінює.
Забороняється залучати неповнолітніх до нічних, надурочних робіт та робіт у вихідні дні. Усі особи, які не досягнули вісімнадцять, років приймаються на роботу лише після попереднього медичного огляду і в подальшому, до досягнення 21 року, щороку підлягають обов'язковому медичному огляду. Для неповнолітніх, у віці від 16 до 18 років, встановлено скорочений 36-годинний робочий тиждень, а для п'ятнадцятирічних — 24-годинний. Заробітна плата працівникам, яким не виповнилось вісімнадцять років, при скороченій тривалості щоденної роботи виплачується в такому ж розмірі, як працівникам відповідних категорій при повній тривалості щоденної роботи. Звільнення неповнолітніх з ініціативи власника або уповноваженого ним органу допускається, крім додержання загального порядку звільнення, тільки за згодою районної (міської) комісії в справах неповнолітніх.
20. Принципи державоного управління оп
Державна політика в галузі охорони праці базується на принципах: - пріоритету життя і здоров'я працівників, повної відповідальності роботодавця за створення належних, безпечних і здорових умов праці; - підвищення рівня промислової безпеки шляхом забезпечення суцільного технічного контролю за станом виробництв, технологій та продукції, а також сприяння підприємствам у створенні безпечних та нешкідливих умов праці; - комплексного розв'язання завдань охорони праці на основі загальнодержавної, галузевих, регіональних програм з цього питання та з урахуванням інших напрямів економічної і соціальної політики, досягнень в галузі науки і техніки та охорони довкілля; - соціального захисту працівників, повного відшкодування шкоди особам, які потерпіли від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань; - встановлення єдиних вимог з охорони праці для всіх підприємств та суб'єктів підприємницької діяльності незалежно від форм власності та видів діяльності; - адаптації трудових процесів до можливостей працівника з урахуванням його здоров'я та психологічного стану; - використання економічних методів управління охороною праці, участі держави у фінансуванні заходів щодо охорони праці, залучення добровільних внесків та інших надходжень на ці цілі, отримання яких не суперечить законодавству; - інформування населення, проведення навчання, професійної підготовки і підвищення кваліфікації працівників з питань охорони праці; - забезпечення координації діяльності органів державної влади, установ, організацій, об'єднань громадян, що розв'язують проблеми охорони здоров'я, гігієни та безпеки праці.
Згідно із Законом України «Про охорону праці» політика держави у сфері захисту інтересів як найманих працівників, так і роботодавців, принципи державної політики в галузі охорони праці базуються на:
повній відповідальності власника за створення безпечних і нешкідливих умов праці;
комплексному розв’язанні завдань охорони праці на основі національних програм з цих питань та з урахуванням напрямів економічної і соціальної політики, досягнень у галузі науки й техніки;
соціальному захисті працівників, повному відшкодуванні шкоди особам, які потерпіли від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань;
встановленні єдиних нормативів з охорони праці незалежно від форм власності і видів їх діяльності;
використанні економічних методів управління охороною праці, проведенні політики пільгового оподаткування, що сприяє створенню безпечних і нешкідливих умов праці, участі держави у фінансуванні заходів щодо охорони праці;
здійсненні навчання населення, професійної підготовки й підвищення кваліфікації працівників з питань охорони праці;
забезпеченні координації діяльності державних органів, організацій та об’єднань громадян, які вирішують різні проблеми охорони здоров’я, гігієни і безпеки праці;
міжнародному співробітництві в галузі охорони праці.