15. Основні законодавчі акти про оп.

Правовою основою з-н-ства про ОП є Конституція України, такі закони: «Про ОП», «Про охорону здоров*я», «Про пожежну безреку», «Про використання ядерної енергії та радіаційний захист», «Про забезпечення санітарного та епідеміологічного благополуччя населення», та кодекс з-нів про працю У-ни. В ст.43, К-ція У-ни, кожен має право на працю, яку він вільно вибирає чи на яку вільно погоджується; Право на належні, безпечні, здорові умови праці, та на з.п. не нижчу від визначеної з-ном(мінімалки). Ст. 45 Забезпечує право на відпочинок. Ст 46:Право на соц захист. У жовтні 1992 р ВРУ прийняла закон У «про ОП», котррий регулює відносини між власником та робітником щодо питань безпеки, гігієни праці та вир-го сер-ща і встановлює єдиний зв*язок організації праці в Україні.

16. Основні положення зу «Про охорону праці»

З  У  (Про охорону праці): ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ : Стаття 1. Визначення понять і термінів. Охорона праці - це система правових, соціально-економічних,організаційно-технічних, санітарно-гігієнічних і лікувально-профілактичних заходів та засобів, спрямованих на збереження життя, здоров'я і працездатності людини у процесі трудової діяльності. Роботодавець - власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган, незалежно від форм власності, виду діяльності, господарювання, і фізична особа, яка використовує найману працю. Працівник - особа, яка працює на підприємстві, в організації, установі та виконує обов'язки або функції згідно з трудовим договором (контрактом).

Стаття 2. Сфера дії Закону. Дія цього Закону поширюється на всіх юридичних та фізичних осіб, які відповідно до законодавства використовують найману працю, та на всіх працюючих.

Стаття 3. Законодавство про охорону праці. Законодавство про охорону праці складається з цього Закону,Кодексу законів про працю України ( 322-08 ), Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів.

Стаття 4. Державна політика в галузі охорони праці. Державна політика в галузі охорони праці визначається відповідно до Конституції України Верховною Радою України і спрямована на створення належних, безпечних і здорових умов праці, запобігання нещасним випадкам та професійним захворюванням. Державна політика в галузі охорони праці базується на принципах: - пріоритету життя і здоров'я працівників, повної відповідальності роботодавця за створення належних, безпечних і здорових умов праці; - підвищення рівня промислової безпеки шляхом забезпечення суцільного технічного контролю за станом виробництв, технологій та продукції, а також сприяння підприємствам у створенні безпечних та нешкідливих умов праці; - комплексного розв'язання завдань охорони праці на основі загальнодержавної, галузевих, регіональних програм з цього питання та з урахуванням інших напрямів економічної і соціальної політики, досягнень в галузі науки і техніки та охорони довкілля; - соціального захисту працівників, повного відшкодування шкоди особам, які потерпіли від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань; - встановлення єдиних вимог з охорони праці для всіх підприємств та суб'єктів підприємницької діяльності незалежно від форм власності та видів діяльності; - адаптації трудових процесів до можливостей працівника з урахуванням його здоров'я та психологічного стану; - використання економічних методів управління охороною праці, участі держави у фінансуванні заходів щодо охорони праці, залучення добровільних внесків та інших надходжень на ці цілі, отримання яких не суперечить законодавству; - інформування населення, проведення навчання, професійної підготовки і підвищення кваліфікації працівників з питань охорони праці; - забезпечення координації діяльності органів державної влади, установ, організацій, об'єднань громадян, що розв'язують проблеми охорони здоров'я, гігієни та безпеки праці.

Гаранти прав громадян на охорону праці:

Права громадян на охорону праці при укладанні трудового договору (ст. 6).

Права працівників на охорону праці під час роботи на підприємстві (ст. 7)

Права працівників на пільги та компенсації за важкі та шкідливі умови праці (ст. 9).

Відшкодування власником шкоди працівникам у разі ушкодження їх здоров'я (ст. 11)

Відшкодування моральної шкоди (ст. 12).

Обов'язки роботодавця щодо створення безпечних і нешкідливих умов праці (ст. 17)

Обов'язки працівника виконувати вимоги нормативних актів про охорону праці (ст. 18).

Працівник зобов'язаний:

— знати і виконувати вимоги нормативних актів про охорону праці, правила поводження з машинами, механізмами, устаткуванням та іншими засобами виробництва, користуватися засобами колективного та індивідуального захисту;

— додержувати зобов'язань щодо охорони праці, передбачених колективним договором (угодою, трудовим договором) та правилами внутрішнього трудового розпорядку підприємства;

— проходити у встановленому порядку попередні та періодичні медичні огляди.

Обов'язкові медичні огляди працівників певних категорій (ст. 19).