9. Відмінності між приватним і публічним акціонерним товариством.

До них можна віднести наступні:

- приватні акціонерні товариства обмежені максимальною кількістю акціонерів у кількості ста осіб;

- публічне товариство може здійснювати публічне і приватне розміщення акцій, а приватне - тільки приватне. У разі прийняття загальними зборами приватного AT рішення про публічне розміщення акцій до статуту вносяться зміни, в тому числі відомості про зміну типу товариства з приватного на публічне;

- акції приватного товариства не можуть купуватись та/або продаватись на фондовій біржі, за винятком продажу шляхом проведення на біржі аукціону. Акції публічного товариства мають обов'язково пройти процедуру лістингу (експертний допуск до біржових торгів) і числитись у біржовому реєстрі як мінімум однієї біржі;

- акціонери публічного AT мають право відчужувати свої акції без згоди інших акціонерів і самого товариства, а акціонери приватного мають домінуюче право на придбання відчужених акцій;

- публічне AT повинне мати власну веб-сторінку, а будь-яке голосування на зборах акціонерів слід проводити з використанням бюлетенів.

Відмінності між публічними Ат (ПАТ) і приватними Ат (ПрАТ)

Критерій відмінностей	ПАТ	Приватним АТ
Кількість учасників	не обмежена	1-100 осіб
Процедура лістингу	обов'язкова	-
Розміщення акцій	публічне та приватне	приватне
Порядок руху учасників	вільний	обмежений
Види акцій, що випускаються цими товариствами	іменні акції та акції на пред'явника	тільки іменні
Річна фінансова звітність	обов'язкова перевірка незалежним аудитором	-
Повідомлення про виплату дивідендів	фондову біржу, де перебуває в біржовому реєстрі	лише осіб, які мають право на отримання дивідендів
Повідомлення про загальні збори акціонерів	акціонерів та фондову біржу, де пройдено лістинг	лише акціонерів персонально
Порядок голосування на загальних зборах	тільки з використанням бюлетенів	не встановлено; якщо кількість учасників не більше 25 осіб, допускається прийняття рішення методом опитування
Власна веб-сторінка в мережі Інтернет	обов'язкова	-
Обрання членів наглядової ради	кумулятивно	кумулятивно або пропорційним представництвом за кількістю акцій (згідно зі статутом)
Розкриття інформації про діяльність	на основі міжнародних стандартів бухобліку	-

17. Поняття, склад та вартісна оцінка майна суб’єктів господарювання.

В цивільному праві - майно – річ (у вузькому розумінні); - майнові права (у широкому).

Розуміння майна у господарському праві є тотожним.

Майном суб’єктів господарювання визнається сукупність речей та інших цінностей (включаючи нематеріальні активи), які мають вартісне визначення, виробляються чи використовуються у їх діяльності та відображаються в балансі або враховуються в інших передбачених законом формах обліку майна цих суб'єктів. Особливості розуміння майна у ГКУ:

- до складу майна включаються нематеріальні активи;

- до складу майна не входять обов’язки;

- має вартісне визначення;

- використовується у сфері здійснення господарської діяльності;

- відображається в балансі суб’єктів господарювання або інших формах обліку майна передбачених з-ном.

Залежно від економічної форми, якої набуває майно суб’єктів господарювання у процесі здійснення господарської діяльності, воно поділяється на (склад майна):

1. основні фонди (засоби) – більше 1 р.

2. оборотні фонди (засоби) – менше 1 р.

3. кошти;

4. товари; (ч. 3 ст. 139 ГКУ – невичерпний )

5. цінні папери;

6. нематеріальні активи.

Основні фонди суб’єкта господарювання – сукупність матеріально-речових цінностей, які діють у натуральній формі протягом тривалого періоду в часі, як у сфері матеріального виробництва, так і у невиробничій сфері. Відповідно до Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 7 „Основні засоби”, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 92 від 27 квітня 2000 року, основні засоби – це матеріальні активи, які підприємство утримує з метою використання їх у процесі виробництва або постачання товарів, надання послуг, здавання в оренду іншим особам, або для здійснення адміністративних і соціально-культурних функцій, очікуваний строк корисного використання (експлуатації) яких більше одного року (або операційного циклу, якщо він довший за рік). До основних фондів (засобів), зокрема, належать: земельні ділянки; капітальні витрати на поліпшення земель;будинки, споруди та передавальні пристрої; машини та обладнання;транспортні засоби;інструменти, прилади, інвентар (меблі);тварини; багаторічні насадження; інші основні засоби. +Різновидом майна суб’єктів господарювання, яке за правовим режимом прирівнюється до основних фондів, є цілісний майновий комплекс підприємства (його структурного підрозділу).

Оборотними фондами (засобами) є сировина, паливо, матеріали, малоцінні предмети та предмети, що швидко зношуються, інше майно, призначене для реалізації чи споживання протягом операційного циклу чи протягом дванадцяти місяців з дати балансу.

Коштами у складі майна суб’єктів господарювання є гроші у національній та іноземній валюті, призначені для здійснення товарних відносин цих суб’єктів з іншими суб’єктами, а також фінансових відносин відповідно до законодавства.

Товарами у складі майна суб’єктів господарювання визнаються вироблена продукція (товарні запаси), виконані роботи та надані послуги.

Особливим видом майна суб’єктів господарювання є цінні папери. Цінним папером є документ встановленої форми з відповідними реквізитами, що посвідчує грошове або інше майнове право і визначає відносини між суб'єктом господарювання, який його випустив (видав), і власником та передбачає виконання зобов'язань згідно з умовами його випуску, а також можливість передачі прав, що випливають з цього документа, іншим особам (акції, облігації внутрішніх та зовнішніх державних позик, облігації місцевих позик, облігації підприємств, казначейські зобов'язання, ощадні (депозитні) сертифікати, векселі, сертифікати фондів операцій з нерухомістю (сертифікати ФОН), іпотечні сертифікати (сертифікати з фіксованою дохідністю, сертифікати участі)та інші).

Нематеріальними активами у складі майна суб’єктів господарювання визнаються немонетарні активи, які не мають матеріальної форми, можуть бути ідентифіковані та утримуються підприємством з метою використання протягом періоду більше одного року (або одного операційного циклу, якщо він перевищує один рік) для виробництва, торгівлі, в адміністративних цілях чи надання в оренду іншим особам. Згідно із Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 8 „Нематеріальні активи”, затвердженим наказом Міністерства фінансів України № 242 від 18 жовтня 1999 року, до нематеріальних активів належать:

1) права користування природними ресурсами;

2) права користування майном (земельною ділянкою, будівлею, приміщеннями тощо);

3) права на комерційні позначення (торговельні марки, комерційні найменування тощо);

4) права на об’єкти промислової власності (винаходи, корисні моделі, промислові зразки, сорти рослин, породи тварин, компонування (топографії) інтегральних мікросхем, комерційні таємниці, у тому числі, ноу-хау тощо);

5) авторське право та суміжні з ним права;

6) незавершені капітальні інвестиції в нематеріальні активи;

7) інші нематеріальні активи (права на провадження діяльності, використання економічних та інших привілеїв тощо).