5.2. Критерії оцінювання фінансової звітності

Критерії в аудиторській діяльності використовуються для оцінки фінансової звітності під час перевірки, особливо на кінцевому її етапі – коли формулюється думка про неї. Критерій – це засіб судження, вимірювач для визначення, оцінки, предмету, явища, признаку, закладених в основу класифікації.

Перелік критеріїв, за якими аудитор оцінює достовірність фінансової звітності (рис.5).

Рисунок 5. Перелік критеріїв оцінки фінансової звітності

Загальна прийнятність звітності – критерій, за яким визначається відповідає чи звітність в цілому всім вимогам і чи не містить вона суперечливої інформації.

Обґрунтованість - критерій, за яким визначається чи є підстави для включення у звітність наведені там суми.

Закінченість – чи всі включені у звітність суми є обґрунтованими.

Оцінка – чи всі статті правильно оцінені та безпомилково оцінені. Найбільш значущий критерій. Оцінювання - є важливою аудиторською процедурою. Нормативним забезпеченням процесу оцінювання є: Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». П(С)БО 1, П(Б)О2, П(Б)О3, П(Б)О4 тощо. На підставі нормативних актів аудитор досліджує достовірність оцінки статей балансу і фінансової звітності.

Класифікація – чи маються підстави відносити суму саме на той рахунок на який вона записана.

Розподіл – чи віднесено операції , що відбулися незадовго до дати складання балансу чи відразу після неї, до того періоду у якому вони відбулися.

Акуратність – чи відповідають суми окремих операцій даним, наведеним у книгах і журналах аналітичного обліку, чи правильно розраховано підсумки, чи відповідають підсумки даним Головної Книги.

Розкриття – чи всі статті відображено у фінансовій звітності, чи правильно вони відображені у звітах і додатках до них.

5.3. Мета і завдання аудиту фінансової звітності

Система фінансової звітності при ефективному керівництві, висо­коякісних стандартах і обґрунтованій законодавчій базі є ключовим чин­ником економічного розвитку. Дійсно, довіра інвесторів до фінансової та не фінансової інформації ґрунтується на високоякісних стандартах фінан­сової звітності, аудиту й етики, які таким чином, відіграють провідну роль у сприянні економічному зростанню і фінансовій стабільності в країні.

Фінансова звітність є дзеркалом фінансово-господарської діяльності будь-якого підприємства чи організації, оскільки її головною метою є за­безпечення користувачів повною, правдивою, неупередженою інформа­цією про фінансовий стан, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства.

Відповідно до визначень термінів, сформульованих Радою з міжнарод­них стандартів аудиту та надання впевненості, фінансові звіти - це структуровано представлена фінансова інформація, до складу якої зазвичай входять і примітки, зроблені на основі облікових записів, що надають додаткові пояснення щодо економічних ресурсів чи зобов'язань суб'єкта господарювання на певну дату або щодо змін у них протягом певного періоду відповідно до концептуальної основи фінансової звітності.

В Україні правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності, які становлять концептуальну основу фінансової звітності, визначені Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16 липня 1999 р. №996-ХІУ та Положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку.

Відповідно до Міжнародного стандарту аудиту (далі - МСА) МСА 200 «Мета та загальні принципи аудиту фінансових звітів» мета аудиту фінансових звітів полягає в наданні аудиторові можливості висловити думку, про те, чи складені фінансові звіти в усіх суттєвих аспектах відповідно до застосованої концептуальної основи фінансової звітності.

При цьому суттєвою є така інформація, якщо її пропуск або непра­вильне відображення може вплинути на економічні рішення користува­чів, прийняті на основі фінансових звітів.

Завдання аудиту фінансової звітності реалізуються через зміст прин­ципів такого аудиту, до яких, перш за все, слід віднести:

1. Виконання аудитором відповідних етичних вимог, що стосуються аудиту фінансових звітів.

2. Визначення прийнятності концептуальної основи фінансової звіт­ності, яка застосовується управлінським персоналом для складан­ня фінансових звітів.

3. Виконання аудиту відповідно до МСА з дотриманням вимог усіх МСА, що стосуються аудиту фінансових звітів.

4. Планування й виконання аудиторської перевірки з професійним скептицизмом, усвідомлюючи, що можуть існувати обставини, які є причиною суттєвого викривлення у фінансових звітах.

5. Планування і проведення аудиторської перевірки для зменшення аудиторського ризику до прийнятно низького рівня, який узгоджу­ється з метою перевірки.

6. Отримання обґрунтованої впевненості в тому, що фінансові звіти в цілому не містять суттєвих викривлень унаслідок шахрайства або помилки.