
- •Доповідь на тему: «Харківська геоморфологічна школа»
- •Загальна характеристика Харківської геоморфологічної школи
- •Напрями сучасного розвитку
- •Основні представники школи
- •Дмитрієв Микола Ізмайлович
- •Соболєв Дмитро Миколайович
- •Яків Самойлович Едельштейн
- •Черваньов Ігор Григорович
- •Висновки
- •Список використаної літератури
Черваньов Ігор Григорович
Черваньов Ігор Григорович – професор кафедри фізичної географії та картографії, доктор технічних наук, професор. Народився 17 квітня 1937 р. в м. Вовчанськ, Харківської області. Закінчив в 1960 р. Харківський державний університет імені М. Горького, географічний факультет (1960 р., диплом з відзнакою), отримавши спеціальність: фізико-географ. Викладач географії. Зі студентських років розпочав науково-дослідницьку роботу під керівництвом професора П. В. Ковальова, протягом трьох років досліджуючи сучасне й давнє зледеніння Центрального Кавказу у складі високогірної гляціологічної експедиції Харківського університету, що на той час працювала за програмою ІІ Міжнародного Геофізичного року (перша публікація – 1958 р.)
Після закінчення університетського курсу, працював науковим співробітником Галузевої лабораторії структурної геоморфології і неотектоніки при Харківському відділі Географічного товариства СРСР під керівництвом С. І. Проходського, невдовзі (1962 р.) був обраний на посаду викладача кафедри загальної фізичної географії і картографії Харківського державного університету, з яким пов`язаний увесь наступний його науково-педагогічний досвід.
Був відповідальним виконавцем структурно-геоморфологічних досліджень Північного Волино-Поділля. За матеріалами досліджень захистив кандидатську дисертацію «Структурний аналіз рельєфу басейну ріки Стир» (1968 р.). Після присудження наукового ступеня кандидата географічних наук (1969) набув наукового звання доцента по кафедрі загальної фізичної географії і картографії (1974).
З 1973 року розпочав піонерні дослідження з моделювання та структурного аналізу пастки сеноманського покладу газу родовища Медвеже (Західний Сибір), очоливши між факультетську науково-дослідницьку групу. Цими розробками було започатковано новий науковий напрям, що набув певного поширення у газопромисловій геології та розробці покладів найбільших родовищ Півночі Західного Сибіру (Уренгойське, Ямбурське), а згодом і інших регіонів, надавши можливості прогнозування структурних і гідродинамічних властивостей пастки за особливостями похованого рельєфу. За ці дослідження набув звання лауреата Всесоюзного наукового товариства нафтовиків ім. І. Губкіна (1975).
У 1979 р. І. Г. Черваньов успішно захистив докторську дисертацію з геоморфології та палеогеографії «Структурний аналіз рельєфу», яка була перекваліфікована ВАК СРСР за технічними науками. Ця робота поклала початок застосування загальнонаукових положень структуралізму стосовно до вивчення сучасного й похованого рельєфу. Надалі, цей напрямок досліджень набув поглибленого творчого розвитку в роботах його учнів. Ним підготовано 2 докторів та 31 кандидати наук.
Особистий науковий доробок І. Г. Черваньова стосується декількох напрямів – перш за все, землезнавства та глобальної екології, геоморфології і палеогеографії, раціонального природокористування, а останнім часом – територіального менеджменту, альтернативної енергетики та геоекології. Ним надруковано 270 наукових праць, з них 40 – книжки.
З 80-х рр. І. Г. Черваньов разом з проф. В. О. Боковим (Удмуртський і Сімферопольський університети) розпочав систематичну роботу над удосконаленням змісту фундаментальної географічної дисципліни «Загальне землезнавство».
У 2005 році з нагоди 200-річчя Харківського университету відзначений почесним знаком МОН України «Василь Сухомлінський», а в 2008 р. отримав почесне звання «Заслужений діяч науки і техніки України». Є номінантом «Dictionary of International Biography» (Cambridge) (з 1996 р.) та «American International Biography» (New York) (з 1996 р.). Був членом редколегій 3-томної «Географічної енциклопедії України» (1985-1992) та «Екологічної енциклопедії» (2003-2006) [18].