3. Основні види фінансових послуг на валютному ринку.

Валютний ринок – це сукупність економічних та організаційних форм, що пов’язані з купівлею або продажем валюти різних країн. Валютний ринок як система включає в себе дві підсистеми:

1) валютний механізм – правові норми та інститути, що репрезентують ці норми на національному та міжнародному рівнях і

2) валютні відносини – це щоденні зв’язки, в які вступають фізичні та юридичні особи з метою здійснення міжнародних розрахунків, кредитних та інших грошових операцій, що спрямовані на придбання або продаж іноземної валюти. Основою цих двох підсистем є валютні операції.

Котирування – це встановлення курсів іноземних валют згідно з практикою, що склалася, і законодавчими нормами.

У світовій практиці існує два методи котирування:

1) пряме котирування, коли одиниця іноземної валюти прирівнюється до певної кількості національної валюти. Таке котирування нині застосовується в більшості країн світу;

2) побічне котирування, коли одиниця національної валюти прирівнюється до певної кількості іноземної валюти. Така система застосовується в небагатьох країнах.

Основними суб’єктами міжбанківського валютного ринку є:

1) Національний банк України.

2) уповноважені банки, які одержали ліцензію НБУ на здійснення операцій з валютою;

3) уповноважені фінансові установи, які одержали ліцензію НБУ на здійснення операцій з валютою.

Правила видачі Ліцензій небанківським фінансовим установам затверджені Положенням НБУ вад 9.08.02 р. № 297.

Для систематизації та вдосконалення нормативно-правових актів щодо регулювання здійснення валютно-обмінних операцій з готівкою іноземною валютою було прийнято «Інструкцію про порядок організації та здійснення валютно-обмінних операцій на території України» та «Інструкцію про переміщення валюти України, іноземної валюти, банківських металів, платіжних документів, інших банківських документів і платіжних карток через митний кордон України». Даними інструкціями встановлено порядок реєстрації та організації роботи пунктів обміну іноземної валюти, кваліфікаційні вимоги до працівників, які здійснюють валютно-обмінні операції з готівкою іноземною валютою, перелік валютно-обмінних операцій, які можуть здійснювати пункти обміну іноземної валюти уповноважених банків або фінансових установ та їх агентів.

Згідно з першою інструкцією, операції з купівлі або продажу іноземної валюти на суму, що перевищує еквівалент 10 000 євро за офіційним курсом гривні до іноземних валют, здійснюються тільки у касах банків (фінансових установ). Друга інструкція передбачає, що при купівлі фізичними особами-резидентами іноземної валюти 2-ї або 3-ї групи класифікатора іноземних валют Національного банку через пункти обміну уповноважених банків та фінансових установ отримувати довідку. Ця довідка надає право вивозити валюту зазначених груп класифікатора іноземних валют у межах норм – у сумі, еквівалентній 5 000 дол. США в іншій іноземній валюті за офіційним обмінним курсом гривні до іноземних валют.

Уповноваженим банкам (фінансовим установам) забороняється здійснювати безготівкові операції з купівлі-продажу іноземної валюти 1-ї групи за іноземну валюту інших груп, крім операцій на міжнародному валютному ринку.

Висновок і підтвердження угод з купівлі-продажу іноземних валют уповноваженими банками (фінансовими установами) проводиться виключно під час торгівельної сесії, що є визначеним відрізком часу (Положення НБУ від 16.04.02 р. № 140).

Порядок і умови проведення операцій з наявною валютою визначається окремими нормативними документами НБУ. Дозволяється купівля уповноваженими особами наявної іноземної валюти за безготівкові кошти по угодах (ТОД, ТОМ, СПОТ) для забезпеченні роботи власних кас з метою виконання зобов'язань перед клієнтами.

Уповноважені особи не мають прямого кореспондентського рахунка в іноземній валюті 2-ї або 3-ї групи класифікатора та можуть здійснювати операції купівлі-продажу валют при наявності у них відповідного кореспондентського рахунку й угоди на інкасування іноземної валюти в іншому уповноваженому банку.

У правилах передбачений обмін валют для постійних представництв нерезидентів, які здійснюють підприємницьку діяльність і неторгові операції, для юридичних осіб-нерезидентів, що не здійснюють підприємницької діяльності, і для фізичних осіб-нерезидентів для здійснення неторгових операцій. Покупка іноземної валюти 1-ї групи з метою повернення на адресу нерезидента коштів, попередньо одержаних від нього резидентом за торгівельну операцію в зв'язку з тим, що взаємні зобов'язання частково або повністю не виконані, не дозволяється, якщо ці кошти отримані від нерезидента в гривнях. Іноземна валюта повинна бути витрачена протягом п'яти робочих днів або продана на міжбанківському валютному ринку. Уповноважений банк зобов'язаний продавати без доручення клієнтів усі надходження на його користь в іноземній валюті, що підлягають (відповідно до законодавства) продажу на Міжбанківському валютному ринку. Суб’єкти цього ринку України, а також валютній біржі при проведенні безготівкових операцій з купівлі-продажу іноземної валюти на міжбанківському валютному ринку одержують комісійну винагороду в гривнях.

Валютний ринок — це система економічних та правових відно­син між споживачами, продавцями валюти та державою з приводу купівлі-продажу іноземних валют, банківських металів, платіжних документів та цінних паперів в іноземних валютах, а також здійснення кредитно-депозитних та інших операцій з валютою.

Основними операціями, що проводяться суб’єктами ринку з валют­ними цінностями, є обмінні (конверсійні) операції, кредитно-депозитні операції, інвестиції в цінні папери, пономіновані в іноземних валю­тах, інші інвестиції.

Основними учасниками валютних ринків є великі комерційні бан­ки, брокерські фірми, інші фінансові інститути, найбільші корпорації та центральні банки країн. Безпосередніми учасниками при укла­данні угод з валютою виступають комерційні банки, спеціалізовані брокерські контори та інші фінансові інститути, що мають право укладати угоди з валютою. Ці суб'єкти валютного ринку здійсню­ють операції з валютою від свого імені за свій рахунок або за раху­нок клієнтів. До 85—95% валютних угод, що здійснюються на ва­лютних ринках, припадає на банки та брокерські фірми. Тому валют­ний ринок часто називають міжбанківським. Комерційні банки проводять основний обсяг валютних операцій. У банках тримають рахунки інші учасники ринку. Крім задоволен­ня потреб клієнтів банки проводять операції самостійно за рахунок власних коштів.

Центральні банки управляють валютними резервами, проводять валютні інтервенції, здійснюють вплив на рівень валютних курсів, а також регулюють рівень процентних ставок за вкладами у націо­нальній валюті. Центральні банки значною мірою впливають на точку рівноваги ривку. Вони можуть гальмувати падіння національної валюти через продаж іноземної валюти і зменшення своїх валютних резервів або купувати іноземну валюту, підвищуючи попит на неї та збільшуючи валютні резерви.

Валютні брокерські фірми зводять покупців і продавців валюти та здійснюють між ними конверсійні та кредитно-депозитні операції. За своє посередництво брокерські фірми отримують комісійні у ви­гляді процента від суми угоди. Брокерські фірми та комерційні бан­ки володіють інформацією про валютні курси і беруть участь у фор­муванні поточних, форвардних валютних курсів та процентних ставок.

Великі корпорації, які здійснюють зовнішньоторгові операції, під­тримують стійкий попит на валюту (імпортери) і пропозицію валю­ти (експортери), а також розміщують і залучають вільні валютні ре­сурси. Як правило, ці суб’єкти ринку прямого доступу на валютний ринок не мають, а проводять операції через комерційні банки.

Фінансові інститути — інвестиційні банківські фірми, страхові та інвестиційні компанії, пенсійні фонди залуча­ють вільні валютні ресурси, здійснюють інвестиції в різних валютах, проводять хеджування строковими контрактами, купують та прода­ють валюту з метою виконання своїх зобов'язань перед іншими суб’єктами ринку.

Фізичні особи проводять на валютному ринку широкий спектр неторгових операцій. Це закордонний туризм, перекази заробітної плати, пенсій, гонорарів, купівля та продаж іноземної валюти.

Функції валютного ринку:

1. Забезпечення своєчасного здійснення міжнародних розрахунків.

2. Хеджування (страхування) валютних ризиків.

3. Диверсифікація валютних резервів банків, підприємств, держави.

4. Регулювання валютних курсів.

5. Отримання спекулятивного прибутку учасниками ринку у вигляді різниці у курсах валют.

6. Регулювання економіки.

Об’єктом є валютні цінності – національна та іноземні валюти, платіжні документи та цінні папери, виражені у валюті України, в іноземній валюті, а також банківські метали (золото, срібло, платина тощо, монети, вироблені з дорогоцінних металів).

Інструменти: банківські перекази, акцепти, акредитиви, інкасо, чеки, векселі, ОЗДП, ф’ючерсні та форвардні контракти на валюту, валютні опціони та свопи, євродолари, банківські платіжні картки в іноземній валюті.

Основними фінансовими послугами на валютному ринку є:

• конверсійні (обмінні) операції з валютою (том, тод і спот);

• клієнтські депозитно-кредитні операції комерційних банків у іноземній валюті, у тому числі, операції з обслуговування власників платіжних карток (у іноземній валюті);

• встановлення кореспондентських відносин з іноземними банками, іншими фінансовими інститутами (міжбанківські кредити в іноземній валюті);

• залучення і розміщення банківськими установами валютних резервів;

• операції з чеками та іншими цінними паперами (векселями, депозитними сертифікатами, ОЗДП) в іноземній валюті;

• інвестиції в цінні папери в іноземній валюті;

• проведення розрахунків в іноземній валюті з обслуговування ЗЕД – міжнародні розрахунки за допомогою інкасо, акредитивів, розрахунки за допомогою відкритих рахунків;

• здійснення неторговельних угод (перекази, виплата пенсій, аліментів, обслуговування туристів).

Розрізняють регіональні і національні валютні ринки. На регіональних валютних ринках здійснюються операції з певним колом конвертованих валют. Сьогодні існують такі регіональні ринки: Європейський — із центрами в Лондоні, Цюріху, Франкфурті; Азіатський — із центрами в Токіо, Гонкон­гу, Сінгапурі; Американський — із центрами в Нью-Йорку, Чика­го; Лос-Анджелесі.