Державний заклад «Дніпропетровська медична академія міністерства охорони здров’я україни» кафедра факультетської педіатрії та медичної генетики

«Затверджено»

на методичному засіданні|

кафедри| факультетської| педіатрії|

та медичної| генетики

Завідувач кафедри|

професор| _________ О.Є. Абатуров

«____» ___________________ 2012 р.

Методичні рекомендації для студентів з самостійної позааудіторної підготовки

Учбова дисципліна	Педіатрія
Змістовий Модуль № 2	Найбільш поширені соматичні та інфекційні захворювання дитячого віку
Тема 5	Інфекційні захворювання дитячого віку. Імунопрофілактика дитячих інфекційних захворювань.
Тема заняття 5	Синдром кишкового токсикозу з ексикозом у дітей. Визначення ступеню та типу ексикозу. Дієтотерапія, оральна регідратація, принципи інфузійної терапії при кишковому ексикозі
Курс	4
Факультет	Стоматологічний

2012

САМОСТІЙНА РОБОТА СТУДЕНТІВ

Тема №5. Синдром кишкового токсикозу з ексикозом у дітей. Визначення ступеню та типу ексикозу. Дієтотерапія, оральна регідратація, принципи інфузійної терапії при кишковому ексикозі.

Актуальність теми.

Захворювання травного тракту в дітей раннього віку є одним із складних розділів педіатрії. Це обумовлено різноманітністю етіологічних форм захворювань при відносно однотипному прояві їхнього перебігу, значною частотою серед дітей, а також необхідністю проводити диференціальну діагностику з інфекційними захворюваннями травної системи з метою призначення адекватної терапії цих станів. Кишковий токсикоз – тяжка форма гострого розладу травлення, що супроводжується інтоксикацією, зневодненням, порушенням гемодинаміки, функцій центральної нервової системи, нирок, печінки. Кишковий токсикоз і ексикоз (зневоднення) спостерігають головним чином при гострих кишкових інфекціях у дітей раннього віку, однак ризик їх розвитку є також у дітей грудного віку при порушенні харчування, перегріванні, ГРВІ. Такі невідкладні стани в інфекційних хворих розвиваються часто, особливо при тяжкому перебігу хвороби. Неправильні діагностичні рішення призводять не тільки до малоефективних та неефективних лікувальних заходів, але становлять загрозу для життя хворого. Чим раніше діагностована наявність чи загроза розвитку у хворого критичного стану й раніше почато проведення реанімаційних заходів, тим більша ймовірність успіху в лікуванні.

Мета заняття. На основі знань анатомо-фізіологічних особливостей травної системи, водно-електролітного обміну у дітей раннього віку навчитися діагностувати кишковий токсикоз і ексикоз. Вміти прогнозувати можливість виникнення невідкладних станів у дітей, які хворі на інфекційні хвороби. Виявляти причини, що призводять до розвитку синдромів токсикозу й ексикозу; вміти призначати лікування цих станів.

Студент повинен знати:

• дегідратаційний шок: визначення, етіологію;

• патогенез дегідратаційного шоку;

• клінічну й лабораторну діагностику водно-електролітних порушень при різних ступенях зневоднення;

• диференціальну діагностику дегідратаційного шоку з шоковими станами іншого ґенезу;

принципи лікування, невідкладну допомогу хворим на догоспітальному етапі;

Студент повинен вміти:

• дотримуватися основних правил роботи біля ліжка хворого з невідкладними станами;

• зібрати анамнез хвороби;

• обстежити хворого, обґрунтувати діагноз;

• провести диференціальну діагностику невідкладних станів;

• скласти план лабораторного та додаткового обстеження хворого;

• інтерпретувати результати лабораторного обстеження;

• скласти індивідуальний план лікування з урахуванням епідеміологічних даних, стадії хвороби, надати невідкладну допомогу на догоспітальному етапі;

• дати рекомендації стосовно режиму, дієти, обстеження, нагляду в період реконвалесценції;

Базовий рівень знань та вмінь:

Дисципліна	Знати	Вміти
Попередні дисципліни
Фізіологія	Параметри фізіологічної норми органів и систем людини; показники лабораторного обстеження в нормі (заг. ан. крові, сечі, біохімія крові, параметри КОС, електролітів і т.п.)	Оцінити дані лабораторного обстеження.
Патофізіологія	Механізм порушення функцій органів и систем при патологічних станах різного ґенезу	Інтерпретувати патологічні зміни за результатами лабораторного обстеження при порушенні функції органів і систем різного ґенезу
Імунологія і алергологія	Основні поняття предмета, роль системи імунітету в інфекційному процесі, вплив на строк елімінації збудника з організму людини. Імунологічні аспекти хронічного бактеріоносійства	Оцінити дані імунологічних досліджень
Пропедевтика внутрішніх хвороб	Основні етапи і методи клінічного обстеження хворого	Зібрати анамнез, провести клінічне обстеження хворого, проявити патологічні симптоми і синдроми. Аналізувати отримані дані
Клінічна фармакологія	Фармакокінетику і фармакодинаміку, побічні ефекти засобів патогенетичної терапії	Призначити лікування в залежності від віку, індивідуальних особливостей хворого, обрати оптимальний режим прийому і дозу препарату, виписати рецепти

Провідним синдромом гострої кишкової інфекції, який визначає перебіг і результат хвороби, є діарея, вираженість якої визначає розвиток ексикозу. Виділяють 3 основні варіанти діарей: секреторний, осмотичний та інвазивний. Секреторна діарея характерна для більшості бактеріальних гострих кишкових інфекцій (ГКІ), що протікають з ураженням тонкого кишечнику (ентерит, гастроентерит), супроводжується активацією аденілатциклазної системи ентероцитів з наступною секрецією натрію і води в просвіт кишечнику. Інвазивна діарея (наприклад, при дизентерії) виникає при ураженні товстого кишечнику, характеризується розвитком запального процесу в кишечнику, що відображається в копрограмі і гемограмі. Вірусні ГКІ проявляються осмотичним варіантом діареї, супроводжуються ураженням тонкого кишечнику (ентерит, гастроентерит) з розвитком дісахарідазної недостатності, і як наслідок - гіперосмолярності хімусу. Кишковий токсикоз з ексикозом – синдром гострого розладу травлення, що супроводжується інтоксикацією, зневодненням, порушенням гемодинаміки, функцій центральної нервової системи, нирок, печінки. Кишковий токсикоз і ексикоз (зневоднення, дегідратація) спостерігають головним чином при гострих кишкових інфекціях у дітей раннього віку, ризик їх розвитку є також у дітей грудного віку при порушенні харчування, перегріванні, ГРВІ. Оцінка тяжкості дегідратації у дітей наведені в табл. 2 (наказ МОЗ України № 803 від 10.12.2007)

Таблиця 1.

Тяжкість зневоднення за клінічними ознаками (враховуються 2 чи більше із зазначених ознак) (наказ МОЗ України № 803 від 10.12.2007)

Ознака		Легка І ст.	Середньотяжка ІІ ст	Тяжка ІІІ ст
Втрата маси тіла	Діти віком до 3 років	3-5%	6-9%	10% і більше
	Діти віком 3 – 14 років	До 3%	До 6%	До 9%
Загальний стан		Занепокоєння	Занепокоєння або сонливість	Млявість, сонливість
Спрага		П’є жадібно	П’є жадібно	Не п’є
Тім'ячко		Не змінене	Злегка запале	Запале
Очні яблука		Не змінені	М’які	Сильно запалі
Слизова порожнина рота		Волога	Злегка суха	Суха
Шкірна складка		Зникає відразу	Розправляється повільно	Може розправляється повільно (>2) чи не розправляється взагалі
Артеріальний тиск		Норма	Знижений	Значно знижений
Діурез		Збережений	Знижений	Значно знижений до 10 мл/кг/добу

В залежності від переважної втрати електролитів виділяють також тип зневоднення, а саме розрізняють 3 типи: ізотонічний, гіпертонічний (вододефіцитний) та гіпотонічний (соледефіцитний). Iзотонічна дегідратація розвивається при рівномірному виведенні води та електролітів з організму хворого. Цей вид ексікозу найчастіше виникає у дітей, хворих на гострі кишкові інфекції. Гіпертонічна дегідратація - Na > 150 ммоль/л - розвивається в результаті переважання втрат рідини над солями, неадекватно швидкому введенні солей при недостатності рідини. Гіпотонічна дегідратація - Na < 130 ммоль/л, причиною якої є переважання втрат солей над водою, або надмірне введення води без адекватної кількості солей. Зустрічається при кишкових інфекціях, що супроводжуються частою блювотою, або при проведенні оральної регідратації розчинами, що містять недостатню кількість солей. Клінічні ознаки різних варіантів гострого зневоднення наведені в таблиці 2.

Таблиця 2.