Анатомо-фізіологічні особливості сечової систем у дітей.

Нирки - найважливіший орган підтримання рівноваги і відносної постійності внутрішньої середи організму (гомеостазу). Нирки плоду починають функціонувати з 3-го місяця внутрішньоутробного розвитку. Сеча його гіпотонічна і містить малу кількість натрію, хлору і сліди фосфатів. У сечовому міхурі новонародженого завжди виявляється невелика кількість сечі, причому осмотичний тиск її вище, ніж плазми. Чим менше вік дитини, тим значніше їх відмінності за структурою і функцією від нирок дорослого. Маса нирок у новонароджених складає 1/100 маси тіла, тоді як у дорослих-1/220-1/200. Розміри нирок зростають до 20 років, частковість їх зникає до 2 років. Якщо часткова структура нирок зберігається у старшому віці, то це вважається аномалією розвитку – губчата нирка. Мозковий шар нирок виражений достатньо, на відміну від коркового, який у рази 4 тонший. Нефрони є основною структурно-функціональною одиницею нирок, однак при народженні їх структура морфологічно незріла: клубочки не остаточно диференційовані, їх епітелій циліндричний, діаметр канальців в 2 рази менший, ніж у дорослих, петля Генле також недорозвинена, у вигляді малого завороту. Ниркові миски у дітей за формою і структурою істотно не відрізняються від таких у дорослих, але їх стінки мають слабо розвинені м’ язові та еластичні волокна, що сприяє застою сечі і розвитку запалення.

Сечоводи у дітей грудного віку відносно широкі і більш звиті, ніж у дорослих. Довжина сечоводу у новонароджених дорівнює 4-7 см, до 1 року - 10 см, до 4 років - 15 см, у дорослого - 20-28 см. У дітей до 10-12 років життя притаманний короткий внутрішньоміхурний сегмент сечоводу, слаба розвиненість м’язових волокон сфінктерів сечоводу, що може призводити до розвитку міхурно-сечовідного рефлексу. М'язові елементи в стінці сечоводу розвинені слабко, а еластичні майже відсутні, до кінця першого року життя характерна складчастість будови слизової оболонки. Все це може призвести до формування мегауретера, гідронефрозу, розвитку запалення.

Сечовий міхур у новонароджених та дітей 1-го року життя розташований в надлобковій області, його передня стінка прилягає до передньої черевної стінки і не покрита очеревиною, на 2-му році він опускається в малий таз. Сечовивідний канал у новонароджених хлопчиків по довжині дорівнює 5-6 см. Зростання його йде нерівномірно: дещо сповільнюється в ранньому віці і прискорюється в період статевого дозрівання. До 16 років довжина уретри досягає свого максимуму - 16-18 см. У новонароджених дівчаток довжина уретри дорівнює 1 -1,5 см, до 1 року - 2,2 см, до 16 - 3,2 см. Слизова оболонка сечівника у дітей дуже тонка, ніжна, легко уразлива, м’язові та еластичні волокна нерозвинені, складчастість її слабко виражена.

Анатомо-морфологічні особливості нирок і сечовивідних шляхів визначають функціональний стан сечовивідної системи у дітей в різні вікові періоди. Клубочкова фільтрація і канальцеві реабсорбція у новонароджених дітей недосконала, значно нижча ніж у дорослих (30-50% і 20% показників дорослих відповідно). Тому у дітей раннього віку може виникати транзиторна глюкозурія, більш швидке порушення кислотно-основної рівноваги при патологічних станах - ацидоз або алкалоз. Низька концентраційна здатність нирок у дітей раннього віку обумовлена функціональною незрілістю останніх, що призводить до невисоких показників відносної щільності сечі: у новонароджених в перші дні 1006-1012; 1002-1006 у дітей першого року життя та 1012-1025 і вище в 10-12-річному віці.

Добовий діурез у новонароджених у перший день життя становить біля 60 мл, наприкінці першого місяцю -. 200-300 мл, першого року - 600 мл. Емпірична формула для розрахунку добового діурезу у дітей до 10 років наступна: V = 600 + 100 (n-1), V - добовий діурез, n – вік дитини. Після 10 років добове сечовиділення становить біля 1700-2000 мл. Частота сечовипускань на добу у новонародженого становить 4-5, до 6 міс. – 20-25; від 6 міс. до 1 року – 15-16; 3 – 5 років – 10; 7 – 8 років 7-6; 10 – 12 років – 5-6 разів на добу.

Таким чином, анатомо-фізіологічні особливості розвитку нирок і сечовивідних шляхів свідчать про їх морфологічну і функціональну незрілість, однак при дотриманні фізіологічних умов навантажень на організм дитини відповідно віковому періоду функціонування сечовідної системи забезпечує підтримку гомеостазу. Небезпека порушень гомеостазу виникає, насамперед, при захворюванні дитини.