Тема 3: Економічні потреби суспільства і роль виробництва в їх задоволенні

План

1. Сутність потреб. Класифікація потреб

2. Закон зростання потреб

3. Закон спадної граничної корисності. Теорія споживацької поведінки

Сутність потреб. Класифікація потреб

Визначні економісти і політологи (Гіпсон, Гегель, Маркс, Вебер) бачили в потребах вираження природи людини і відносини їх до ключових економічних категорій.

Потреба – це категорія, що відбиває ставлення людей до умов їх життєдіяльності.

Економічні потреби – це відчуття нестачі певних благ та послуг, бажання володіти ними, щоб подолати це відчуття.

Різноманітні потреби можна класифікувати насамперед за суб’єктами та об’єктами.

За суб’єктами потреби поділяються:

1) Індивідуальні, колективні та суспільні.

До індивідуальних можна віднести потреби в їжі, одязі та житлі. Прикладом колективних потреб можуть бути потреби певного трудового колективу в кваліфікованому керівництві, добрих умовах праці, сприятливому психологічному кліматі.

Суспільні – це потреби у зниженні рівня інфляції та безробіття, економічному розвитку країни.

2) Потреби домогосподарств, підприємств та держави.

Як власники економічних ресурсів домогосподарства мають потребу в тому, щоб якнайвигідніше ними розпорядитися як споживачі вони мають певні потреби у матеріальних і нематеріальних благах та послугах. Підприємства потребують підвищення конкурентноздатності своєї продукції, збільшення прибутку та зниження витрат виробництва.

До потреб держави можна віднести потреби у збільшенні надходжень до державного бюджету.

За об’єктами потреби класифікують:

1. Фізіологічні (потреби в їжі, одязі, житлі); соціальні (потреби в освіті, в спілкуванні, в охороні здоров`я, культурі та суспільному визнанні)

2. Першочергові (їжа, одяг, житло); не першочергові (яхти, літаки, хутро)

Західні вчені розділяють потреби за ступенем їх нагальності. А. Маслоу запропонував ієрархію потреб відповідно до їх вагомості.

V  у самовираженні

IV  у повазі (визнання , самоповага)

ІІІ  соціальні потреби (любов)

ІІ  потреби в безпеці та захисті (надійність доходів,

робочого місця, чисте повітря)

І  фізіологічні потреби (їжа, одяг, житло).

Людина намагається задовольнити насамперед найголовніші свої потреби. Якщо вони задоволені, то в неї виникає бажання задовольнити наступні за вагомістю потреби.

Закон зростання потреб

Одне з фундаментальних положень економічної теорії полягає у тому, що матеріальні потреби суспільства є безмежними, а економічні ресурси, що потрібні для задоволення цих потреб, є обмеженими.

Безмежність потреб і обмеженість ресурсів породжують дію двох законів – закону зростання потреб і закону економії праці. Ці закони взаємозв’язані.

На рівні суспільства дія цих законів виявляється у тому, що в умовах безмежності потреб суспільство, що прагне забезпечити їх найповніше задоволення, повинно прагнути до всебічної економії праці, тобто до ефективного використання економічних ресурсів, їх раціонального поєднання та розподілу між виробництвом різних благ і на цій основі – створення умов для задоволення одних потреб і просування до інших потреб більш високого рівня, задоволення яких, у свою чергу, створює умови для просування до потреб ще вищого рівня і т.д.

На індивідуальному рівні дія закону виявляється в тому, що кожна людина, зацікавлена в максимальному задоволенні своїх потреб, завжди намагається полегшити або зробити ефективнішою свою працю, а також забезпечити раціональне обмеження потреб, жорстку черговість їх задоволення.

Закон зростання потреб характеризує не просто зростання, тобто появу все нових і нових потреб, а зміну їх структури, що просуває людину від біологічного до все більш і більш різнобічного і багатшого життя. У структурі потреб відбуваються такі принципові зміни: перехід від домінування економічних потреб до домінування соціальних, від речової структури споживання до переважання в ній послуг в тому числі послуг, спрямованих на розвиток особистості.

Закон спадної граничної корисності. Теорія споживацької поведінки

Існує тісний зв’язок між виробництвом і потребами, який полягає в тому, що по-перше: виробництво разом з фантазією створює нові потреби, перетворює їх з одиничних (властивих окремим людям) на масові, а по-друге: виробництво створює споживчі блага, а отже забезпечує задоволення потреб.

Саме поява нових потреб призводить до появи нових галузей виробництва, будівництва нових підприємств та реконструкції існуючих.

Досліджуючи розвиток системи потреб можна сказати, що потреби є безмежними і всі вони підпорядковані дії загального закону зростання потреб.

Якщо розглянути потребу на прикладі споживчого блага то в певний момент у міру її задоволення, що відбувається в процесі споживання цього блага, потреба насичується. Тому кожна додаткова одиниця цього споживчого блага приносить людині менше задоволення, отже має меншу граничну корисність, ніж попередня. Це є закон спадної граничності корисності. Цей закон впливає на споживача.

Аналіз взаємодії потреб і попиту здійснили представники теоретичної течії, що має назву маржиналізм (“граничний”) – Маршалл, Парето, Хікс. Маржиналісти розробили теорію споживацької поведінки, сутність якої полягає у:

1. В умовах стабільної економіки кожна людина прагне поводити себе раціонально – тобто максимально задовольняти особисті потреби.

2. Щоб досягти цієї мети, покупець виключно суб’єктивно оцінює нагальність тієї чи іншої потреби. Відповідно до цих оцінок він розподіляє свій дохід між різними споживчими благами. Чим вища нагальність потреби, тим вищі суб’єктивні оцінки, а тому і більший попит на це благо.

3. Для визначення суб’єктивних оцінок використовують явища спадної граничної корисності споживчого блага, тобто суб’єктивна оцінка того блага, яке купують, формується на рівні його граничної корисності.

ГК

5

2

0

1 2 3 кількість

благ

Графік “Гранична корисність”