Тема 14: Міжнародна економіка та її роль у зростанні добробуту

План

1. Світове господарство

2. Міжнародна торгівля

3. Міжнародна міграція робочої сили

4. Міжнародний рух капіталу

5. Міжнародні валютні відносини

6. Основні види інтеграційних формувань

7. Економічні аспекти глобальних проблем людства

Світове господарство

Світове господарство – це сукупність національних господарств окремих країн та їх об’єднань, які взаємозв’язані міжнародними економічними відносинами на основі міжнародного поділу праці.

МПП є найвищою формою суспільного територіального поділу праці, спеціалізації виробництва певних країн на деяких видах продукції, якими вони обмінюються.

Умовами розвитку МПП є природні, географічні та економічні виробничі відмінності між національними господарствами різних країн.

Розрізняють три основні форми МПП – загальну, часткову та одиничну. Під загальною розуміють поділ праці за сферами виробництва (промисловість, сільське господарство тощо). Часткова форма МПП передбачає спеціалізацію певних галузей виробництва. Одинична передбачає спеціалізацію країни на виготовлення окремих деталей комплектуючих.

Міжнародна торгівля

Міжнародна торгівля – це сукупність зовнішньої торгівлі всіх країн світу.

Міжнародна торгівля – це історично перша форма міжнародних економічних зв’язків, що являє собою обмін товарами і послугами між державами.

Зовнішня торгівля – це торгівля однієї країни з іншими, яка складається з експорту та імпорту товарів і послуг.

Система регулювання міжнародної торгівлі включає в себе 5 рівнів:

• корпоративний;

• національний;

• міждержавний;

• наднаціональний;

• глобальний.

Система показників міжнародної торгівлі включає в себе такі показники:

1. Експорт товарів, робочих послуг;

2. Імпорт товарів, робочих послуг;

3. Зовнішньо торгівельний обіг – сума вартості експорту та імпорту країни за певний період (рік, квартал, місяць);

4. Генеральна (загальна) торгівля. Цей показник показує загальне зовнішньо торгівельне “навантаження” на країну, включаючи обсяг ввезення, вивезення та транзиту товарів.

ГТ = Е + І + Т.

Розрізняють прямий транзит – це перевезення товарів однієї країни до іншої через територію третьої без складування. Товари прямого транзиту в підсумки зовнішньої торгівлі не включаються.

Опосередкований транзит – це провезення товарів однієї країни до іншої через територію третьої з розміщенням їх на митних складах. Цей вид транзиту включається до загальної торгівлі.

5. Обсяг експорту, імпорту на душу населення.

.

6. Експортна квота. Цей показник використовується для оцінки рівня відкритості національного господарства.

.

Дані експортних квот:

Польща – 19%;

Білорусь – 32,5%;

Грузія – 7,6%;

Молдова – 48,5%;

Росія – 19,8%;

Україна – 36,6%;

Естонія – 63,3%.

Міжнародна міграція робочої сили

Міжнародна міграція робочої сили – це переміщення робочої сили з однієї країни в іншу. Вона включає два взаємозв’язаних процеси: еміграційний та імміграційний. Еміграція – це в’їзд робочої сили з однієї країни (Батьківщини) в іншу. Імміграція – це в’їзд робочої сили до приймаючої країни.

Форми міграційних процесів:

а) постійна міграція (на постійне проживання до І світової війни США, Канади, Австралії.);

б) тимчасова міграція. Основна причина міграції робочої сили полягає у існування відмінностей різних країн в розмірах і темпах накопичення капіталу (чим багатшою є країна, тим більшими будуть процеси міграції робочої сили до цієї країни).

Сучасні центри притягання робочої сили. Кількість мігрантів становить близько 1% населення планети (приблизно 70 млн.)

Серед найбільших центрів притягання робочої сили можна виділити:

1. Північно та Південно – Американський регіон;

2. Західну Європу;

3. Південно-Східно та Західну Азію.

Наслідки переміщення трудових ресурсів.

Країни, що приймають робочу силу, отримують такі переваги:

1. Пришвидшуються темпи зростання економіки (додатковий попит на товари та послуги іммігрантів стимулює зростання виробництва і створює додаткову зайнятість в країні їх перебування;

2. Підвищує конкурентоспроможність вироблюваних країною товарів в наслідок зменшення витрат виробництва пов’язаного з більш низькою ціною іноземної робочої сили;

3. Приймаюча країна виграє за рахунок отриманих податків;

4. Отримання знань з крани еміграції (кваліфіковані працівники і наукові робітники). Так в США 230 членів Національної Академії наук – іммігранти;

5. Емігранти поліпшують демографічну ситуацію розвинення країн, які страждають від старіння населення.

Країни-експортери робочої сили також отримують певну вигоду:

1. Зниження рівня безробіття;

2. Безкоштовне для країни-експортера навчання робочої сили з новими технологіями, новим навичкам за кордоном;

3. Отримання доходів в наслідок грошових переказів емігрантів.

Міжнародний рух капіталу

Міжнародний кредит – це рух позичкового капіталу за національними кордонами держав між суб’єктами МЕВ, пов’язаний з надання валютних і товарних ресурсів на умовах повернення, терміновості та виплати відсотків.

Найбільшими кредиторами є Японія, Швейцарія, Тайвань, Голландія, Німеччина, Гонконг, Бельгія, Китай.

Найбільшими позичальниками є США, Великобританія, Канада, Мексика, Саудівська Аравія, Іспанія, Італія, Австралія.

Виділяють дві форми кредиту:

• товарну;

• грошову.

Види кредиту:

а) Комерційний;

б) Банківський;

в) Лізинг;

г) Факторинг.

Факторинг – купівля спеціалізованого фінансовою компанією грошових вимог експортера до імпортера та їх інкасація, тобто збирання боргу з покупця. Фактор-компанія зобов’язується або переказувати клієнту гроші в міру збирання їх з боржників, або сплатити клієнту всю суму повністю.

Основні види інтернаціональних формувань

Економічна інтеграція – це процес зближення національних економік шляхом створення єдиного економічного простору для вільного переміщення товарів, послуг, капіталів, робочої сили через національні кордони.

За ступенем інтегрованості виділяють такі рівні інтеграції:

1. Зона вільної торгівлі. Країни лібералізують торговельні відносини між собою, усуваючи перепони в торгівлі деякими товарами. Квоти на імпорт товарів з країн-партнерів повністю не ліквідуються а можуть лише бути розширені.

2. Вільний торгівельний простір. Усуваються усі бар’єри на шляху торгівлі між партнерами. Кожна країна-партнер продовжує проводити свою власну політику по відношення до третіх країн. (Приклад, НАФТА 1994р. між США, Канадою та Мексикою).

3. Митний союз. Митний союз усуває бар’єри в торгівлі товарами і послугами між країнами-учасницями, але, крім цього передбачає спільну торгівельну політику по відношенню до країн, що не входять до митного союзу. (Приклад, МС Центральної Африки).

4. Спільний ринок. У спільному ринку обмеження на імміграцію, еміграцію та переміщення капіталу через кордони усунені. (Європейський Економічний союз).

5. Економічний союз. Учасники об’єднання повинні гармонізувати грошово-кредитну політику, оподаткування та державні витрати. Існування спільної валюти. Формування економічного союзу передбачає відмову держав від більшої частини їх національного суверенітету. (Європейський Союз).

Економічні аспекти глобальних проблем людства

До глобальних проблем сучасності відносять:

1. Перенаселення планети;

2. Порушення економічної рівноваги;

3. Виснаження ресурсів.

Взагалі глобальні проблеми поділяються на три сфери:

1. До першої сфери належать проблеми, які виникають у сфері взаємодії природи і суспільства. Серед них: надійне забезпечення людства сировиною, енергією, продовольством тощо, збереження навколишнього середовища, освоєння ресурсів Світового океану, оволодіння космічним простором.

2. До другої сфери належать проблеми суспільних взаємовідносин, а саме: відносини між державами різних економічних устроїв, породження економічної відсталості багатьох країн світу, локальні регіональні та міжнародні кризи, проблема відвертання загрози застосування ядерної зброї.

3. У третій сфері розташовані проблеми розвитку людини, забезпечення її майбутнього. Ця сфера охоплює проблеми пристосування сучасної людини до умов природного і соціального середовища, що змінюється під впливом НТП, питання сучасної урбанізації, боротьби з епідеміями і тяжкими захворюваннями.