Тема 1: Політична економія як фундаментально суспільна наука План

1. Зародження і розвиток політичної економії

2. Предмет політичної економії

3. Методи економічних досліджень

4. Функції політичної економії

Зародження і розвиток ПЕ

Перші спроби теоретичного осмислення принципів організації та управління господарством, аналізу понять “поділ праці”, “товар”, “обмін”, “гроші” були зроблені Ксенофонтом (430-355р. до н.е.) і Аристотелем ( 384 – 325р. до н.е.), які ввели термін “економія” ( “ойкономія”). Цей термін означав мистецтво ведення домашнього господарства. Старогрецька “ ойкономія” – це звіт міркувань і порад щодо управління домом, рабовласницьких господарствам та правила його організації.

Аристотель в своїх працях розрізнив політику і економіку: перша займалась державними питаннями, а друга – питаннями ведення рабовласницького господарства.

У середині віку, коли також панувало натуральне виробництво економія як настанови з організації та управління феодальним господарством була близька до арістотелівської “ойкономії”.

Термін “політична економі” вперше ввів француз А.Монкретьєн (1575-1621р.) в своїй праці “Трактат політичної економії” (1615р.). автор в ній виклав свої поради королю Людовику 13 щодо ведення державного господарства та збереження та примноження багатства (збирання податків, мита, розвиток торгівлі).

В працях Д.Рікардо (1817р.), Ж.Б.Сея (“Трактат з політекономії”), Дж.С.Мілля (“Основи політекономії”) за економічною теорією закріпився термін політична економія.

Становлення політичної економії, як самостійної науки відбулося в 17-18ст.. питаннями політичної економії в цьому періоді займалися такі вчені як: Шумпетер, А.Сміт.

В останній чверті 18 століття політична економія відокремлюється від політики, права, філософії, визначаються її предмет, методи, завдання.

На початку 19 століття запроваджується самостійний університетський курс політичної економії (наприклад в Російській імперії та в Україні з 1803р.).

Предмет політичної економії

Об’єктом економічної теорії є економіка в цілому (на рівні мікро-, макро- та глобальному рівнях). Макрорівень економіки розглядає економіку підприємства. Макрорівень охоплює господарство країни в цілому, а глобальний рівень – міждержавні економічні об’єднання та світове господарство.

Вивчення політекономічного аспекту економічної теорії означає дослідження розвитку економічних явищ і процесів через пізнання економічних виробничих відносин та аналіз економічних законів та їх взаємодію. Отже, предметом економічної теорії є вивчення економічних, виробничих відносин в їх взаємодії з продуктивними силами та організацією управління і ефективного ведення господарства.

Можна виділити три основні економічні школи, що займаються вивченням економічних процесів.

Першою виникла школа меркантилістів (торговців) у 15 столітті. Вони ототожнювали багатство з грошима які нагромаджуються в сфері торгівлі.

У 18 столітті виникла школа фізіократів. Її представники (Кене, Буагільбер) вважали, що багатство створюються лише у сільському господарстві.

Але вже у працях представників класичної політекономії – У.Петті, А.Сміт, Д.Рікардо головним об’єктом дослідження стало саме виробництво.

Подальший розвиток економічної теорії відбувався за двома напрямками:

1. марксистський аналіз завершив створення розпочатої класиками теорії трудової вартості. Головна праця К.Маркса – “Капітал”.

2. іншим напрямком в розвитку політичної економії стали роботи А.Маршалла в яких він дослідив проблеми економічної ефективності з використанням теорії граничної корисності.

Методи економічних досліджень

Поняття “метод” походить від грецького “metodos” – шлях дослідження. Для пізнання соціально-економічних процесів використовують загальнонаукові та спеціальні методи.

1. Серед загальнонаукових методів можна виділити:

а) структурно-функціональний метод, що передбачає розгляд б-я. економічного явища як системного з обов’язковим аналізом взаємодіючих елементів.

б) математичний метод, який поєднує якісний та кількісний аналіз.

2. Спеціальні методи:

а) метод наукової абстракції полягає у виділенні найсуттєвіших характеристик процесу, що вивчається – відкидаючи все другорядне.

б) метод аналізу і синтезу. У процесі аналізу предмет дослідження розкладається на складові і з’ясовується роль і значення кожного елементу.

У процесі синтезу досліджується економічне явище у взаємозв’язку і взаємодії його частин.

в) метод поєднання політичного та історичного – дослідження розвитку явища у часі.

г) статистичні методи. Вивчення явищ здійснюється за допомогою статистичних показників.

Функції політичної економії

1) Теоретико-пізнавальна функція пояснює закономірності, процеси і явища економічного життя суспільства.

2) Практична функція. Один з принципів реалізації цієї функції полягає у цілісному баченні економічних процесів.

3. Виховна функція. Її реалізація ґрунтується на необхідності переходу від адміністративного організованого суспільства до цивілізованого. Змістом виховної функції є формування економічної психології кожної людини.