1.2. Основні терміни та визначення

Меблі – пересувні або вбудовані вироби для обладнання житлових та громадських приміщень, садово-паркових та інших зон перебування людини.

Номенклатура меблів – склад виробів для меблювання приміщень певного призначення або перелік функціональних типів виробів, які утворюють будь-який комплект. Визначається плануванням приміщення, його призначенням, змістом трудових і побутових процесів, кількісним і професійним складом людей у приміщеннях.

Асортимент меблів – склад і співвідношення окремих видів виробів або у випуску продукції, наприклад підприємства, або у сфері розподілу, або у сфері споживання. Асортимент повинен формуватися на основі вивчення розвитку споживчих вимог і попиту методом модернізації старих і створення нових виробів.

Оптимальна номенклатура та оптимальний асортимент – найбільш сприятливі, кращі з можливих за даних умов, що враховують вплив різних факторів.

Набір меблів – це група виробів, зв'язаних між собою загальним архітектурно-художнім завданням обстановки приміщень, із широкою варіабельністю за складом та призначенням. З виробів одного набору можна утворювати різні варіанти комплектів меблів.

Гарнітур меблів – це група виробів, зв'язаних між собою за архітектурно-художньою і конструктивною ознаками, призначених для обстановки певної функціональної зони приміщення.

Інтер’єр (фр. intérieur – внутрішній) – архітектурно і художньо оформлений внутрішній простір будинку, який забезпечує людині сприятливі умови життєдіяльності; внутрішній простір будинку або окремого приміщення, архітектурне рішення якого визначається його функціональним призначенням.

В основі дизайну інтер'єру лежить синтез прагматичних і художніх ідей та рішень, спрямованих на поліпшення умов існування людини у цілісній естетично зробленій формі. Інтер'єр складається із трьох складових: будівельна оболонка – підлога, стіни, стеля; предметне наповнення (меблі, обладнання); функціональні процеси, що формують і простір, і чуттєво-психологічну атмосферу.

Функціональний комфорт – одне з фундаментальних понять у дизайні, яке означає сферу взаємодії об’єкта дизайну із навколишнім середовищем.

Дизайн (від англ. design інженер-конструктор, від лат. designare отмерять) – це творча діяльність, метою якої є визначення формальних якостей промислових виробів. Ці якості включають як зовнішні риси виробу, так і, головним чином, ті структурні та функціональні взаємозв'язки, що перетворюють виріб у єдине ціле як з погляду споживача, так і з погляду виробника. Дизайн прагне охопити всі аспекти навколишнього середовища людини, що обумовлене промисловим виробництвом. Дизайн – творчий метод, процес та результат художньо-технічного проектування промислових виробів, їх комплексів та систем, орієнтовані на досягнення найбільш повної відповідності створюваних об'єктів та середовища в цілому можливостям та потребам людини, як утилітарним, так і естетичним.

Естетика (від грец. αἰσθητικός – «що почуває, почуттєвий», від αἴσθημα – «почуття, почуттєве сприйняття») – філософська дисципліна, основним предметом вивчення якої є естетичне та його дійсність, закони та норми, форми та типи (прекрасне, піднесене та ін.), його відношення до природи та мистецтва, його походження та роль у художній творчості та насолоді; філософське вчення про сутність і форми прекрасного в художній творчості, у природі та у житті, про мистецтво як особливий вид суспільної ідеології.

Ергономіка (від грец. ἔργον – «робота» і νόμος – «закон») – у традиційному розумінні – наука про пристосування посадових обов'язків, робочих місць, обладнання та комп'ютерних програм для найбільш безпечної та ефективної праці робітника, виходячи з фізичних і психічних особливостей людського організму. Більш широке визначення ергономіки, прийняте в 2010 році Міжнародною Асоціацією Ергономіки (IEA), звучить так: «Наукова дисципліна, що вивчає взаємодію людини та інших елементів системи, а також сфера діяльності по застосуванню теорії, принципів, даних і методів цієї науки для забезпечення благополуччя людини та оптимізації загальної продуктивності системи».

Тектоніка (в дизайні, архітектурі, образотворчому мистецтві) – художнє вираження закономірностей будови, співвідношення навантаження та опори, властиві конструктивній системі спорудження або витворів скульптури.