Словник
Меа́ндр (грец. μαίανδρος) – відомий ще з часів неоліту та розповсюджений тип ортогонального орнаменту. Бордюр, який складається з прямих кутів у вигляді безперервної лінії. Отримав назву від звивистої ріки Меандр (нині Великий Мендерес) в Малій Азії (Ефес). У меандровій стрічці орнаменту древні бачили глибокий магічний смисл, вона відображала перебіг людського життя. Прямизна, прямий шлях символізували чесноту. Меандр може складатися тільки з прямих кутів, які придають лінії додаткову жорсткість та відповідають зростанню в чесноті. Як орнамент меандр часто застосовувався в етруській та древньогрецькій, а потім древньоримській, візантійській, романській архітектурі на меблях, вазах, дрібних предметах побуту. Меандром прикрашали поділ одягу, в архітектурі він використовувався в рельєфах і фризах. В Древній Греції меандр символізував вічність, яка досягається відтворенням: істоту, що старіє, зміняється молодою, стає тим самим безсмертною; стара сутність стискується, а нова розвертається.
Пальмета (фр. palmette) – рослинний орнамент у вигляді віялоподібного листа пальмового дерева, квітки аканта або жимолості. Був розповсюджений у єгипетській і елліністичній архітектурі – як антефікси, у завершеннях пам'ятних стел і надгробків, у капітелях іонічних і коринфських колон, у прикрасах карнизів. Уперше мотив пальмети зародився в Єгипті і являв собою стилізовану віялоподібну квітку лотоса; зафіксовані різні типи єгипетських пальмет – прості, з одиночною квіткою; одиночні з мотивом висхідного сонця; кисті із квіток; квітка або пальмова гілка, що опираються на сувій. З Єгипту мотив пальмети поширився на Крит, у Межиріччя та Персію, де знайдені одні із самих ранніх зразків пальмет, імовірно, засновані на найдавніших єгипетських мотивах.
Волюта (італ. voluta – завиток, спіраль) – архітектурний мотив, що представляє собою спіралеподібний завиток із кружком у центрі. Є складовою частиною іонічної, коринфської і композитної капітелей. Волюта – основний мотив орнаментики бронзового століття. Пізніше цей архітектурний мотив став використовуватися у всіх стилях. Іноді форму волюти мають архітектурні деталі, що зв'язують частини будинку, консолі карнизів, обрамлення порталів, дверей, вікон. Рідше волюти використовуються в протилежну сторону (нагору).
Левка́с (грец. λευκός білий, світлий, ясний) – назва ґрунту, який представляє собою крейду, розмішану на тваринному або рибному клею з додаванням льняної олії. Наноситься декількома шарами на спеціально підготовлену дерев’яну поверхню. Чеканний левкас – левкас, покритий сусальним золотом та оброблений орнаментом, виконаним чеканами.
Маркетрі – мозаїчні зображення, виконані шляхом наклеювання на основу тонких фігурних пластинок фанери із різних порід деревини. У ряді випадків додаються пластинки із слонової кістки, перламутру, металу. Широко використовується при виготовленні меблів.
Канелю́ра, каннелю́ра (фр. cannelure) – вертикальний жолобок на стволі пілястри або колони (такі колони називають каннелюрованими, на відміну від гладких). Часто каннелюрами прикрашають меблеві ніжки. Цей прийом використовується, в основному, при виготовленні меблів в класичному стилі.
Ба́ухаус (нім. Bauhaus, Hochschule für Bau und Gestaltung – Вища школа будівництва та художнього конструювання, або Staatliches Bauhaus) – навчальний заклад, який існував в Німеччині з 1919 р. по 1933 р., а також художнє об'єднання, яке виникло в рамках цього закладу, та яке відповідає напрямку в архітектурі.
ВХУТЕМАС (Вищі художньо-технічні майстерні) – навчальний заклад, утворений в 1920 році в Москві шляхом об'єднання перших та других Державних вільних художніх майстерень (які були утворені раніше на основі Строгановського художньо-промислового училища та Московського училища живопису, ліплення та зодчества).
Ryokan (ріокан) – є одним з видів традиційних японських готелів, котрий виник в період Едо (1603-1868 рр.). Такі готелі служили мандрівникам шляхами Японії. Вони, як правило складаються з кімнат, вкритих татамі, традиційних японських бань та інших місць загального користування, де гості можуть носити традиційний одяг юката та спілкуватися з власниками ріокану.
Пост-модерн – соціологічна, історико-філософська концепція сприйняття світу в епоху постіндустріалізму, що спирається на недовіру до традиційних реалістичних концепцій, до істинності відображення реальності людськими органами чуття.
Кубізм – революційна течія в образотворчому мистецтві початку XX століття, яка передувала абстрактному мистецтву. Його засновники, Жорж Брак і Пабло Пікассо, захоплювалися роботами Поля Сезанна і були натхненні його спробою створити об'ємну структуру на поверхні полотна. У 1907-1910 роках у Франції кубісти почали усе більше абстрагуватися від дійсності, їхні картини усе менше нагадували реальність. Кубізм оголосив, що мистецтво існує заради самого себе, а не для відтворення дійсності. Кубізм мав бути мистецтвом, котре, за словами Пабло Пікассо, відтворює світ не таким, яким його бачить митець, а таким, яким він його мислить. Шляхом розкладання всіх предметів і форм на прості геометричні фігури та їх перекомбінування відповідно до задуму митця кубісти сподівалися прийти до створення інтелектуального й аналітичного живопису, здатного розкривати структуру речей і їхню внутрішню сутність, виражати «константи буття», підніматися до рівня вимог сучасності, входити в неї і сприяти її перебудові. Кубізм залучив таких художників, як Хуан Ґріс, Ф. Легер і Р. Делане.
Аскетизм – принцип поведінки і спосіб життя, який характеризується гранично можливою помірністю у задоволенні потреб, «умертвіння плоті», відмовою від земних благ з метою досягнення морального чи релігійного ідеалу.
Патинування – це створення фізичним шляхом на поверхні, що декорується, плівки, яка могла б утворитися з плином деякого періоду часу. Залежно від стилю інтер’єру, вимог архітектора або замовника, можливі різні виконання: як з техніки, так і за матеріалами.
Інтарcія (від італ. intarsio) – вид декоративно-прикладного мистецтва, інкрустація, яка виконується деревом по дереву. Сьогодні, як і багато століть тому, інтарсія створюється виключно вручну і є атрибутом дорогих меблів. Для виготовлення інтарсії підбирають різну за кольором деревину, яку нарізають на найтонші стрічки шпону, попередньо видаливши всі дефекти. Отримані стрічки-смужки склеюють до листів необхідного розміру, з яких вирізають деталі для мозаїки. Деталі, що утворюють візерунок, щільно підганяються один до одного, склеюються і вкладаються предмети, які прикрашаються. Потім зовнішня сторона набору ретельно полірується.
Рустика (від лат. rusticus – простий, грубий; буквально – сільський) в архітектурі, рельєфна кладка або облицювання будівлі камінням із грубо обтесані або опуклою лицьовою поверхнею (так звані рустами). Оживляючи площину стіни багатою грою світлотіні, рустика створює враження мощі, масивності будівлі. При обробці фасаду штукатуркою рустикою імітується розбивкою стіни на прямокутники або на смуги.
Еклектика, також еклектизм (від грец. Ἐκλεκτός «вибраний, добірний» від грец. Ἐκλέγω «вибираю, відбираю, обираю») – змішання, з’єднання різнорідних стилів, ідей, поглядів і т. п., засноване на їх штучному з’єднанні. Термін введений у вживання в II столітті родоначальником філософської школи еклектизму Потамоном.
Анізотропність (від грец. anisos – нерівний і thropos – властивість) – різке розходження властивостей в залежності від спрямування волокон.
Уток – система ниток, які в тканині розташовуються поперек довжини шматка, проходячи від однієї кромки до іншої (див. рисунок).
1 – основа;
2 – уток.
Джут – волокно, що добувається з рослини джут, а також груба тканина з цього волокна.
Метизи (від словосполучення російських слів «металлические изделия»). Під нього підходить широкий спектр різних товарів з металу. У поняття «металовироби» входять всі вироби, які виробляються із металу. Типи металовиробів і будівельного кріплення: болти, гвинти, гайки, шурупи, саморізи, шайби, цвяхи, шплінти, дюбелі, анкери, троси, сітка, сталева стрічка тощо.
Футорка – вид різьбового фітинга. З'єднувальна деталь трубопроводів для перекладу трубопроводу на менший діаметр. Має зовнішнє різьблення для з'єднання з трубою більшого діаметру і внутрішнє різьблення для з'єднання з трубою меншого діаметру.
Фацет (франц. facette) – шліфована або полірована смуга, що оздоблює поверхню твердого тіла, скошена до її краю і утворює з нею тупий кут. Такими смугами забезпечуються, наприклад, скло, дзеркала, вироби з каменю, дерев'яні фільонки, сталеві знаряддя та ін.