Відмінні особливості та застосування деревинних порід

Хвойні породи

Сосна – найпоширеніше дерево хвойної породи. Цвіт її деревини може бути бурим, червонуватим, жовтуватим і майже білим з легкими розводами червоності. Кращий матеріал одержують із тих дерев, які ростуть на височинах, сухих пагорбах, піщаниках; річні шари в них розташовані близько друг до друга, а деревина має щільну структуру. Структура деревини сосни, яка зростає у вологих місцях, більш пухка. У сухому виді сосна – легка та податлива для столярних робіт порода. Уздовж волокон вона стругає добре, поперек – із працею, а пиляється поперек – добре, уздовж – погано. Деревина сосни добре склеюється. Із неї виготовляють меблі (для цього підбирають натуральне дерево з гарною, яскраво вираженою текстурою), каркаси конструкцій столярних виробів та конструкції під облицювання струганою шпоною коштовних порід. Сосна широко застосовується для виготовлення дверей, вікон, настилання підлог і т. д. Деревина добре обробляється барвниками та лаками після обезсмолювання. Сосна використовується також для мозаїчних і різьблених робіт.

Ялина м’якше сосни, але вона має велику кількість дрібних і середніх сучків, що утруднює її застосування у відповідальних столярних конструкціях. Текстура її деревини невиразна. Ялина менш вологостійка, ніж сосна, і скоріше піддається гниттю, зате деревина її мало піддана жолобленню, що є позитивною якістю цього матеріалу. Обробляється ялина погано, а склеюється краще сосни. Широко застосовується в мозаїчних наборах завдяки сучкуватій текстурі. У столярній справі використовується в основному для невідповідальних конструкцій меблів, які не піддаються великим навантаженням під час експлуатації.

Модрина займає особливе місце серед інших хвойних порід. Її деревина має червонясто-коричнюватий, іноді буруватий відтінок і відрізняється високою міцністю (міцніше дуба) та вологостійкістю. Суха деревина модрини обробляється добре, хоча при тривалій обробці деталей підошва інструмента засмолюється. Модрина мало піддана жолобленню, але при швидкому сушінні в деревині стовбура можуть виникати внутрішні тріщини. Для обробки модрини застосовують в основному нітроцелюлозі лаки. Порода використовується в столярних і мозаїчних роботах, застосовується для виготовлення різьблених виробів.

Кедр має білувато-жовту деревину з різними колірними відтінками залежно від місця виростання. Деревина кедра не відрізняється високою щільністю й міцністю, має стійкість проти гниття, мало піддана червоточині, має сильний специфічний аромат, добре колеться. У столярній справі вживається для виробів, які не піддаються значним навантаженням. Полірування кедрового дерева застосовують мало, обробляють його в основному воском. Деревина кедра, як і модрини, добре обробляється ріжучим інструментом. Кедр – добрий матеріал для різьблення.

Яловець – хвойний чагарник, діаметр стовбурів якого доходить до 10 см. Міцна тонкошарова деревина його добре обробляється і полірується, має специфічний приємний аромат. Яловець застосовується в столярній справі для виготовлення дрібних деталей, при токарній обробці, для різьблених і мозаїчних робіт.

Кипарис і туя за властивостями схожі на яловець, але їхня деревина більш широкошарова та темніша за тоном. Вони застосовуються для дрібних різьблених робіт. Кипарис не тріскається і не жолобиться.

Тис має червоно-буру з темними та світлими прожилками деревину. Заболонь у нього світла, майже біла. Деревина тиса міцна та тверда зі значною кількістю сучків на стовбурі. Вона майже не піддається червоточині та мало чутлива до атмосферних змін. Стругає та полірується добре; відмінно фарбується, особливо в чорний цвіт. У столярній справі деревина тиса знаходить різноманітне застосування; це гарний матеріал для різьблення; шпон з тиса цінується в мозаїчних роботах.

Сибірська ялиця застосовується нарівні з ялиною, хоча й має знижені фізико-механічні властивості.

Листяні породи

Найбільше значення в столярній справі мають не хвойні, а листяні породи. З різноманіття листяних порід у першу чергу варто виділити дуб. Дуб відрізняється високою міцністю, твердістю, стійкістю проти гниття, здатністю до гнуття, має гарну текстуру та колір. На тангентальному розрізі ясно видні пори, а на радіальному – великі серцевинні промені. Заболонь у дуба чітко відділяється від ядра світлим тоном. Деревина дуба має достатню в’язкість і добре обробляється різальним інструментом. Пролежавши у воді кілька десятків років, вона здобуває шовковистого темно-фіолетового із зеленуватим відливом фарбування (під «воронове крило»). Її твердість у порівнянні із сухою деревиною вище, але вище і крихкість. Обробка мореного дуба важка. Маючи багато дубильних речовин, деревина дуба добре протравлюється. Кора молодого дуба служить джерелом дубильних речовин. У відварі із суміші дробленої кори та стружки стовбура дуба витримують деревину інших порід і насичують у такий спосіб її дубильними речовинами. Вимочена в такому відварі та насичена дубильними речовинами, деревина добре протравлюється в розчинах солей металів, здобуваючи необхідного фарбування. Деревина дуба широко використовується для виготовлення меблів, паркету, предметів декоративно-прикладного мистецтва, а також у бондарній справі. Шпон з дуба застосовується для лицювання малоцінних порід, фанери, деревинно-стружечних плит і т. д. Дуб використовується в мозаїчній справі та для великого різьблення; для дрібних профілів він невиразний. Деревина дуба погано приймає спиртові лаки та політуру, але добре клеїться.

Ясен деревиною схожий на дуб, хоча й не має яскраво виражених серцевинних променів. При знебарвленні здобуває відтінок сивини. Добре гнеться після пропарювання. При сушінні ясен тріскається мало; через високу в’язкість і міцність деревина обробляється із зусиллям. Ясен легко ушкоджується червоточиною, тому його деревину піддають антисептичній обробці. Заболонь у ясена чітко відділяється від ядра. Текстура його гарна, бурувато-жовтого цвіту. У несприятливих умовах (вологість, вогкість) ясен швидко загниває. Гнучка та міцна, деревина ясена рекомендується для виготовлення спортивного інвентарю – гімнастичної стінки, гімнастичних дощок, а також поруччя, рукояток інструментів і т. д. Через низький опір тертю ясен не рекомендується використовувати для колодок різальних інструмент. Полірується ясен погано; вимагає, як і дуб, порозаповнення. Для ясена рекомендується декоративне покриття нітролаками або воскування. Завдяки частим наростам на стовбурі і яскраво вираженій текстурі, деревина ясена широко застосовується в мозаїчній справі.

Бук має міцну та тверду деревину; по міцності вона не уступає дубу. У чистому виді бук не має яскраво вираженої текстури, але на тангентальному і радіальному розрізах його деревина дуже гарна й ці декоративні якості її використовуються при лицюванні меблів струганою шпоною. Бук гігроскопічний, тому його не застосовують для виробів, що перебувають у вологому середовищі. Деревина швидко сушиться і при цьому не тріскається. Бук легко колеться, пиляється та обробляється різальним інструментом; добре гнеться в пропареному виді; полірується із зусиллями. Застосування бука в столярній справі різноманітне: від колодок стругальних інструментів до меблів з масиву. Деревина з успіхом використовується в різьбленні, хоча й має високу твердість, а також у мозаїчних роботах. Вона добре обробляється нітро- і поліефірними лаками, воскуванням, фарбується в різних розчинах і відбілюється.

Граб називають ще білим буком. Він має тверду, міцну та щільну деревину білувато-сірого кольору. Текстура граба не відрізняється яскравістю, як, наприклад, у ясена; на рівно матовому тлі його деревини розкидані світлі крапки. Нерідко ця порода деревини має будову з косими шарами, тому граб колеться із зусиллями. Заболонь не має великого розходження в переході до ядра. Після просушування граб майже не підданий жолобленню; його твердість стає вище, ніж у дуба. Різальним інструментом обробляється із зусиллями. Застосування граба в столярній справі різноманітне, хоча й не таке широке, як дуба, ясена або бука; використовується в мозаїчній справі. Граб добре фарбується та протравлюється.

Береза звичайна відрізняється високою міцністю, однорідною будовою та кольором, середньою щільністю та твердістю. Деревина її нестійка проти гниття; використовується в основному для виготовлення фанери, лущеного шпону, ДСП, пластиків; застосовується в меблевому виробництві та взагалі в столярній справі. Береза легко обробляється та полірується, при травленні добре фарбується під більш коштовні породи. Деревина в розпареному стані добре гнеться. Березові капи (нарости на стовбурі) дають дуже коштовний матеріал для мозаїчних робіт. Завдяки однорідності, в’язкості та твердості деревини, березу застосовують і для виготовлення різьблених виробів. Недоліки цієї породи: довго висихає, легко колеться, сильно тріскається, жолобиться, піддана червоточині.

Карельська береза росте на північному заході Росії. Деревина її грузла і тверда, легко піддається столярній обробці. Серед листяних світлих порід їй немає рівних по красі текстури. Дуже високо цінується в мозаїчних роботах і як матеріал для виробів. Дубильні речовини карельської берези сприяють якісному фарбуванню її деревини та тонуванню в різні кольори. Завдяки свилеватості та переплутаності деревних волокон, ця порода майже не колеться, тому її іноді застосовують для виготовлення ударних частин інструментів.

Клен звичайний має міцну, тверду та кілку ясно-жовту деревину. Належить до без’ядрових порід. Деревина добре обробляється різальним інструментом, нестійка проти вогкості, хоча жолобиться мало. Завдяки дубильним речовинам, вона приймає в солях металів потрібне фарбування й тон. Клен прекрасно ріжеться й полірується, тому використовується для різьблених робіт із дрібним профілюванням. Деревину часто імітують під інші породи з рівною структурою. Клен застосовується для виготовлення меблів, струганого шпону, паркету, музичних інструментів і т. д. Деревина його майже не тріскається, тому із неї можна виготовляти декоративний посуд.

Явір – різновид клена звичайного. Має свілеватісту структуру, що цінується в мозаїчних роботах.

Клен «пташине око» має дуже гарну, характерну текстуру. Високо цінується лицювальний матеріал із цього різновиду клена. Іноді цю породу називають «цукровий клен». Розповсюджений на Кавказі.

Липа, як і клен, відноситься до без’ядрових порід; має легку, білу деревину. Текстура липи не виражена. Застосовується у вигляді лущеного шпону для виготовлення фанери. У мозаїчних роботах використовується для великих і середніх безтекстурних вставок при наборах орнаментів. Липа відноситься до порід, які майже не тріскаються та мало всихають. Завдяки однорідності текстури та рівномірній будові деревних волокон, липа є кращим матеріалом для різьблення. Деревина її витривала до вогкості, але піддана червоточині. Липа майже не має дубильних речовин, тому погано протравлюється і фарбується. Для фарбування деревину липи насичують дубильними речовинами.

Тополя (звичайна та срібляста) широкого застосування в столярній справі не знайшла через м'якість деревини. Заболонь у тополі чисто біла, ближче до ядра – сірувата. Нарости та напливи на стовбурі тополі мають виразну текстуру, що високо цінується в мозаїчних роботах і лицюванні меблів.

В'яз має темне ядро та добре помітні річні шари, які в радіальному розрізі утворюють гарний малюнок. За твердістю та деяким іншим властивостям деревина в'яза наближається до дуба. До того ж вона, як і в дуба, темніє. Деревина в'яза гнучка, щільна, використовується для виготовлення рукояток до ударних столярних інструментів, станин столярних верстатів і т. д. В’яз із зусиллями колеться, полірується та обробляється різальним інструментом; з успіхом застосовується в мозаїчній справі. В’язові капи, завдяки добрій текстурі волокон, мають переваги перед капами тополі, волоського горіха та навіть карельської берези.

Ільм за властивостями деревини нагадує в'яз, але твердіше його. Колір деревини сіруватий, з красивими довгастими цятками.

Вільха – м'яка, без’ядрова порода, що не має яскраво вираженої текстури. Деревина нещодавно зрубленої вільхи на повітрі швидко темніє. Добре обробляється різальним інструментом, прекрасно тонується під інші породи однорідної будови, особливо під чорну та цінну деревину. Вільха стійка проти гниття в сирих і вологих умовах, але в сухих місцях піддається червоточині. Висихає швидше інших порід. Деревина її добре полірується. Внаслідок легкості, однорідності будови та незначного жолоблення добре ріжеться і тому широко застосовується в декоративно-прикладному мистецтві, особливо для різьблених виробів.

Осика багато в чому схожа з вільхою; легко піддається столярній обробці. Застосовується при виготовленні фанери, ґонту, сірників і т. д.; використовується в різьблених роботах.

Груша має гарну рожеву, іноді жовтувато-білу (дика груша) деревину. У старих дерев вона зазвичай темніша, ніж у молодих. Деревина груші щільна, без помітних річних шарів. Вона прекрасно стругає та ріжеться у всіх напрямках. Щоб підвищити твердість, грушеву деревину поміщають у воду та витримують тривалий час, після чого довго сушать у тіні. Після просушування вона здобуває буруватий відтінок. У меблевому виробництві грушу часто тонують у чорний цвіт. Завдяки щільній структурі, деревина добре полірується і дає чудовий матеріал для найдрібніших профілів у різьбленні. При сушінні груша майже не жолобиться та не розтріскується, але піддана червоточині.

Акація біла вважається найтвердішою з листяних порід нашої країни. Колір її деревини жовтий; на зрізах чітко виділяються річні шари. У сухому виді акація обробляється на превелику силу. Деревина не тріскається та не жолобиться, має великий опір тертю, дуже пружна та прекрасно полірується. На повітрі та під впливом світла вона згодом помітно темніє, від чого текстура стає виразніше та яскравіше. З деревини білої акації виготовляють колодки стругальних інструментів та гвинти для столярних верстатів. Застосовують її у вигляді струганого шпону для мозаїчних робіт.

Шовковиця має червонясто-буру деревину; заболонь у неї – вузька. Під впливом світла деревина згодом темніє. Різальним інструментом обробляється із зусиллями, дуже добре полірується. Знаходить застосування в токарських та мозаїчних роботах. Кращою з різновидів є шовковиця чорна.

Волоський горіх має дуже гарну текстуру з великою гамою тональних переходів. Чим більше вік волоського горіха, тим цінніше його деревина. Капи цього дерева у вигляді струганого шпону є прекрасним матеріалом для мозаїчних робіт. Дуже цінується волоський горіх у різьбярів по дереву, тому що має хоч і щільну, але податливу деревину. Завдяки наявності дубильних речовин його деревина легко тонується та фарбується в різні кольори. У мозаїчних роботах колірні переходи виконують не тільки офарбованим, але й вибіленою шпоною. Витримуючи листи шпону в перекисі водню, можна досягти абсолютної білосніжності деревини. Часто волоський горіх тонують у чорне дерево. За текстурою, кольором, тональними переходами й в'язкості (завдяки якій шпон не тріскається під час вирізання самих складних і дрібних деталей) деревина волоського горіха є кращим матеріалом для мозаїчних робіт. Широко застосовується вона в столярній справі, особливо при виготовленні меблів.

Яблуня має слабку текстуру з незначними відхиленнями тону рожевий з червоністю або побурінням колір. Деревина її помірно тверда та щільна, добре обробляється, полірується, однак сильно жолобиться. У мозаїчних роботах використовується при наборах портретів, пейзажів та геометричних орнаментів. У столярній справі застосовується для виготовлення колодок ручних інструментів.

Каштан має кілька різновидів; з них найбільш відомі каштан їстівний та кінський. Завдяки м'якості та рівній щільності каштан їстівний застосовують у столярній справі та для різьблення. Своєю будовою ця порода трохи схожа на дуб і ясен, але в радіальному розрізі не має властивого дубу блиску серцевинних променів. Каштан кінський має косі шари, а сіруватим кольором нагадує сосну; має міцну деревину та завдяки дубильним речовинам добре протравлюється в розчинах. Його використовують у столярній і мозаїчній справі у вигляді струганого шпону.

Горобина має тверду, щільну деревину з дрібними шарами, що з успіхом використовується для виготовлення рукояток ударних столярних інструментів і колодок рубанків. У справу вживають тільки добре висушену деревину. Текстура горобини виражена слабко.

Карагач – тверда, міцна та щільна порода, що добре обробляється і полірується. Завдяки красивій текстурі, його деревина застосовується в мозаїчних роботах і в столярній справі, особливо при виготовленні витончених меблів. На стовбурах дерева часто утворяться капи, які широко використовуються у вигляді шпону в мозаїчних наборах.

Платан і чинара (східний платан) зростають, як і карагач, на півдні. Колір ядра в них буро-коричневий. У радіальному розрізі дають гарний малюнок деревних волокон, що з успіхом застосовується в мозаїчних роботах. Ці породи – помірковано тверді; обробка їх різальним інструментом внаслідок косого розташування шарів утруднена; деревина полірується добре.

Фруктові дерева (слива, вишня, черешня, абрикос) і деякі чагарники (бузок, жостір, глід, ліщина, рокитник, кизильник, барбарис та ін.) використовуються для виготовлення дрібних столярних виробів.

Тик і палісандр імпортуються у вигляді струганого шпону для лицювання меблів. Тик має одноманітну текстуру світло-бурувато-шоколадного кольору, палісандр – дуже красиву текстуру з пурпурно-коричневим тлом, по якому проходять чорні й темно-коричневі смуги. Їхня вузька заболонь – ясно-жовта. Деревина тику ріжеться легко, а палісандра – дуже важко. Ці породи мають специфічний аромат, схожий на аромат сушеного чорносливу. Поліефірний лак з'єднується з ними неміцно, особливо з палісандром, із-за значного виділення ефірних масел, які накопичуються в місцях із чорним відтінком.

У нашу країну ввозяться також червоне, ебенове (чорне), лимонне дерево та деякі інші породи.

Додаток 2