Меблі в інтер’єрі підприємств готельно-ресторанного господарства

Навчальні цілі:

• надати загальну характеристик меблів для готельно-ресторанного господарства;

• ознайомитись із загальними принципами меблювання закладів готельно-ресторанного господарства;

• визначити принципи меблювання приймально-допоміжної групи приміщень готелів із вестибюлем;

• розглянути раціональні способи меблювання номерного фонду готелів у залежності від місткості та категорії номерів;

• ознайомитись з вимогами до меблювання залів закладів ресторанного господарства.

3.1. Загальна характеристика меблів для готельно-ресторанного господарства

Готельні меблі надзвичайно різноманітні за призначенням, формою, матеріалом та конструкцією. Так, до їх складу входять: побутова для обстановки основної частини готелю – номерів, меблі для сидіння та відпочинку, сну та письмової роботи, прийому їжі та зберігання одягу й інвентарю, а також конторська, ресторанна, клубна та спеціальна для обладнання місць чергових на поверхах, адміністраторів, іншого готельного менеджменту, поштово-телеграфного відділення, довідкового бюро, бару, перукарні і т. д.

Поряд із предметами, які мають певне цільове призначення, у готелях застосовують меблі комбіновані та такі, що трансформуються. Готельні меблі можуть бути виготовлені або лише із деревини або в сполученні її з іншими матеріалами, з металу або пластмас, а також з використанням різних синтетичних матеріалів і деревних пластиків. Різноманітні меблі також за характером власне виробництва, та за конструктивними особливостями.

Для капітальних будівель готелів в основному застосовуються столярні меблі щитової конструкції. Вироби збирають із окремих щитів, з’єднаних стяжками. Столярні з’єднання масивних елементів робилися колись на клею, шипах, а в сучасних меблях – на болтах. Щити зазвичай виготовляють із столярних плит, облицьованих фанерою високоякісних порід деревини або обклеєних лицювальною синтетичною плівкою. Щити бувають дощаті, клеєні та пустотілі. Останнім часом застосовують деревинно-стружечні плити, які утворюють під прозорою плівкою гарну візерункову кольорову поверхню.

У деяких деталях меблів використовують токарські та гнуті елементи. Виготовляють і гнутарно-клеєні, гнутарно-столярні та штамповані меблі. Як літні меблі для обладнання лоджій, балконів і соляріїв застосовують плетені меблі з лози, рогоза та ротанга.

У приміщеннях готелів рекомендується застосовувати деревинно-металеві меблі (із деревинно-волокнистих плит і каркасів з металу), а також меблі з поверхнями, облицьованими пластиком.

У готелях застосовують меблі жорсткі, напівжорсткі, напівм’які та м’які. Напівжорсткими називаються меблі з м'яким настилочним шаром завтовшки 5-10 мм на сидіннях та спинках, напівм'які – з настилочним шаром 30-50 мм. Іноді цей настилочний шар виготовляють із переплетень синтетичного матеріалу – ременів з поролону, латексу та ін.

М'які меблі роблять з м'якими та жорсткими сидіннями, напівм'якими або м'якими спинками та підлокітниками. М'яке сидіння – із пінополіуритана з пружинами безперервного плетива, двохконусними або типу «змійки».

Залежно від характеру з'єднань меблі бувають монолітні, на клею або розбірні, коли окремі її агрегати та елементи з'єднуються на болтах, шурупах, стяжках, клинах і т. п., і можуть бути при транспортуванні розібрані без порушення конструкції. Збірно-розбірні меблі складаються з декількох взаємозамінних елементів, які з'єднуються в конструкції різноманітних форм і об’ємів для виробів різного призначення.

Складні меблі не розбираються, але завдяки шарнірним з'єднанням елементів можуть складатися і приймати менші об’єми та розміри.

Для створення цілісності художньої композиції меблі розставляють компактно, іноді поєднуючи окремі предмети в агрегати (або блоки) з двох та більше виробів різного призначення. Основні прийоми блокування:

• розміщення поруч двох або декількох предметів, конструктивно зв'язаних між собою;

• компонування окремих, зв'язаних між собою або незалежних один від одного предметів на загальній панелі.

Широко використовують різні прийоми навішування меблевих виробів, у тому числі установку їх на вправлених в стіну кронштейнах. Така форма стаціонарного обладнання номерів створює умови для економічного, раціонального та красиво вирішеного улаштування місцевого висвітлення, пов'язаного з розташуванням меблів.

Специфіка вимог до меблювання викликає необхідність організації спеціалізованого виробництва готельних меблів. У наш час для великих готелів меблі виготовляють за спеціальними замовленнями. Готелі типові або ті, що реконструюються, обставляють серійними меблями. Тому ще використовуються дещо спрощені та надмірно важкі вироби старих масових меблів. Меблювання окремими предметами виключає можливість створення цілісності та виразності ансамблю, єдності художньої композиції. От чому неправильно заміняти після ремонту готелю не всі меблі, а лише окремі предмети.

Побутові секційні та стелажні меблі, які набули значного розвитку та поширення в меблюванні житлових приміщень, малопридатні для готелів. Тут відпадає головна перевага – надати максимальний обсяг для зберігання всілякого домашнього інвентарю та максимальну варіантність використання. Місць для зберігання в номері потрібно небагато – повісити два костюми або плаття, покласти пару білизни. Для дорожніх речей досить поверхні нічного або письмово столика, ящика або полиці. Призначення меблевих предметів номеру строго визначено, тому і варіантність використання виявляється практично непотрібною. Функціонально всі предмети, як ми вже відзначали, повинні бути максимально комфортні та бездоганні з гігієнічного та конструктивного боку, особливо міцні та зручні для збирання та чищення.

Найбільш доцільним є оснащення номерів стаціонарними меблями: вбудованими, прикріпленими до стін і комбінованими, що збільшує вільну площу номеру та підвищує його комфортабельність і експлуатаційні якості.

У процесі проектування, будівництва устрій стаціонарних меблів передбачається виготовленням і установкою несучих конструктивних панелей, закладенням у стінах деталей або різних сполучних вузлів для підвіски навісних предметів та ін.

Навісні меблі кріплять до стіни за допомогою металевих кронштейнів. Великі предмети (ліжка та дивани) прикріпленні до стіни з торця і спинки мають ще одну – третю опору з тонкої металевої трубки, забиту у вільному куті предмету.

Найбільше органічно і красиво стаціонарні меблі виглядають, коли вони прикріплені до несучої декоративно обробленої панелі на стіні, яка складається з типізованих, з'єднаних між собою щитків. До щитків кріплять окремі предмети: ліжко, письмовий столик, тумбочку, підставку для валізи та ін. Як і в навісних меблях, предмети з великим виносом мають додаткові опори.

Пристосування для кріплення панелей улаштовують під час будівництва, інакше установка щитків і вся конструкція зажадає додаткових робіт.

Найбільш чітким рішенням розміщення меблів можна вважати таке: до панелі, яка стрічкою оперізує кімнату, прикріплюються лише ліжка, а різні за призначенням столики і тумбочки замінюються однією неширокою полицею, що проходить всім периметром на висоті близько 700 мм від підлоги.

Щитки панелів зазвичай виготовляють зі столярної або іншої, штучної плити, облицьовують деревиною коштовних порід і покривають безбарвним лаком (або іншим видом прозорої обробки).

Панель не завжди служить лише для кріплення агрегатів і предметів. У деяких варіантах збірно-розбірних меблів її вирішують у вигляді елементу, органічно пов'язаного з конструкцією (спинкою ліжка, задньою стінкою робочого столика і т. п.). З уніфікованих елементів індустріальних та економічних збірно-розбірних меблів можна зібрати всі предмети для облаштування номеру, крім пересувних меблів для сидіння та шаф, які передбачаються вбудованими. Одна з переваг збірно-розбірних меблів полягає у широкій варіантності облицювання, що дозволяє створювати різноманітні колористичні композиції при використанні стандартних типізованих елементів у предметах обстановки.

Практика показала, що меблі органічно – матеріалом та конструкцією – погоджують із архітектурою стіни.