
- •Протокол № ___ від _____2010 р.
- •Передмова
- •Програма і методичні вказівки Модуль 1. Меблі в системі матеріально-художньої культури
- •Основні терміни та їх визначення
- •Класифікація меблів
- •Функції меблів та основні вимоги до них
- •Меблі для готелів. Основні вимоги до меблів для готельно-ресторанного господарства
- •Стилі меблів та їх зв’язок із сучасними меблями. Напрямки дизайну сучасних меблів
- •Модуль 2. Основи конструювання меблів
- •Характеристика фізичних властивостей деревини
- •Характеристика механічних, хімічних і біологічних властивостей деревини
- •Деревинні матеріали для виготовлення меблів
- •Основні види лицьової обробки меблів
- •Якість меблів
- •Модуль 3. Меблі в інтер’єрі підприємств готельно-ресторанного господарства
- •Література
- •Методичні вказівки до виконання контрольної роботи
- •Теоретичні завдання контрольної роботи
- •Практичні завдання контрольної роботи
- •Питання до заліку
Модуль 2. Основи конструювання меблів
Програма.
Загальна характеристика матеріалів для виробництва меблів. Структура, конструктивні та архітектурні елементи меблевих виробів. Декорування меблевих виробів. Якість меблів і методи її контролю.
Література: Л. 1; Л. 2; Л. 3; Л. 4; Л. 5; Л. 6, С. 14-16; Л.7, С. 106-229.
Методичні вказівки.
Характеристика фізичних властивостей деревини
Зовнішній вигляд деревини обумовлюється кольором, блиском та текстурою, по кольору визначається стан і доброякісність. Більш темний колір має деревина бука, горіха, цінної деревини. Більш світлий – ялина, береза, осика, сосна.
Колір міняється з віком деревини, під впливом вологості, повітря, світла. Мають сірувато-бурий відтінок дуб, ясен, модрина. Червонуватий відтінок – береза, бук, клен. Бурувато-коричневий відтінок – горіх. Жовтуватий відтінок – лимонне дерево. Чорне фарбування у чорного дерева та мореного дуба.
Блиск характеризує декоративність деревини. Найцінніша деревина із сильним блиском – дуб, бук, клен, оксамитове дерево.
Текстура. Найцінніші бук, цінна деревина, ясен. Для імітації деревини з невиразною структурою під коштовні породи використовують текстильний папір.
Вологість – характеризує відношення вологи, що міститься в деревині, до маси деревини. Негативно впливає на механічні властивості та сприяє гниттю деревини.
Усушка – зміна розміру деревини при зміні вологості нижче крапки насичення. Прямо залежить від об'ємної маси деревини.
Гігроскопічність – здатність деревини усмоктувати з повітря вологу або віддавати вологу в атмосферу, залежить від вологості деревини та повітря, є небажаною властивістю, тому, щоб зменшити гігроскопічність, виріб покривають захисними лаками чи політурами.
Водопоглинення – здатність усмоктувати краплинно-рідку вологу. Більше високе водопоглинення у листяних порід.
Щільність – для більшості порід щільність однакова, залежить від хімічного складу деревини.
Пористість – залежить від об’єму порожнинних кліток і міжклітинних просторів, визначається в сухому складі деревини. Чим вище пористість, тим менше придатна деревина.
Характеристика механічних, хімічних і біологічних властивостей деревини
Механічні властивості: міцність, твердість, оброблення різанням, опір стиранню.
Хімічні властивості: стійкість до дії лугів і кислот. Залежить від концентрації кислот і лугів. Більш стійка хвойна деревина, менш стійка – листяних порід.
Біологічні властивості: стійкість проти грибків, цвілі, комах. Залежить від змісту смолистих речовин. Більше стійкі: дуб, модрина. З віком стійкість зростає.
Підрозділяють:
найбільш стійкі (дуб, модрина);
середньостійкі (сосна, кедр);
малостійкі (липа, береза, клен).
Деревинні матеріали для виготовлення меблів
З деревних матеріалів найбільше використання отримують дошки, бруски, шпон, клеєна фанера, гнутоклеєні деталі і т.д.
Дошки та бруски: одержують шляхом розпилювання круглого лісу, уздовж волокон. Ті матеріали в яких відношення ширини до товщини більше 2 – це дошка, а якщо менше – то це бруски. Всі дошки та бруски за методом виробництва розділяють на:
необрізані (не обпиляні бічні крайки);
обрізані (всі чотири сторони обпиляні);
стругані.
Шпон: листи 0,4-1,5 мм завтовшки. За методом виробництва розрізнюють шпон лущений та струганий. З листяних порід шпон одержують методом стругання. Лущений шпон виробляють з дубу, берези, вільхи, буку, ясеню, сосни та ін. Лущений шпон використовують для виробництва клеєної фанери, деревинно-стружечних плит (ДСП) та столярних плит. Струганий шпон застосовують для облицювання меблів з деревини нецінних порід.
Клеєна фанера: виготовляється зі шпону завтовшки від 3 до 13 листів. Листи шпону розташовуються у такий спосіб щоб напрямки волокон у суміжних шарах були взаємно перпендикулярні, це зменшує усушку, жолоблення та розтріскування фанери. Лист фанери складається із зовнішніх і внутрішніх листів шпону (рубашка та середник).
Гнутоклеєні деталі: виробляють зі шпону або з фанери. Бувають різних контурів і форм. Одержують деталі методом гарячого пресування. Можуть бути облицьованими та необлицьованими.
Плити столярні: випускаються у вигляді щитів, які збираються із хвойних та листових порід. Бруски склеюються між собою або скріплюються рейками, по обидва боки облицьовуються шпоном.
Деревинно-стружечні плити (ДСП): виробляють із суміші деревних стружок із синтетичними смолами способом пресування. Використовуються для щитових меблів, перегородок, задніх стінок.
Деревинно-волокнисті плити (ДВП): виробляють з деревних волокон і паперу термічною обробкою з одночасним пресуванням, часто використовують відходи деревини. Випускають із обробленою та необробленою поверхнею. В обробці використовують фарби, синтетичні смоли. ДВП використовуються для виробництва задніх стінок, днищ шаф та в кухонних меблях.
Меблеві щити: рамки облицьовані по обидві боки шпоном та текстурним папером. Середина заповнюється ошурками, стружками та просочується карбонільною смолою. Меблеві щити легше столярних плит, дешевше та не вимагають закладення торців. Застосовуються для виробництва внутрішніх стінок, дверцят в основі кухонних меблів.